Рішення № 22618268, 04.04.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2/513/312/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2012 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

У судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 суду пояснила, що вона з 25.12.1995 року є власником будинку АДРЕСА_1, також в її будинку зареєстровані: донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, онук ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та колишній чоловік її доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. За рішенням Димитровського міського суду від 10.01.2012 року шлюб між її донькою та відповідачем було розірвано, але фактично вони не проживають разом з березня 2011 року. Відповідач ніколи не мешкав у її будинку, вона його зареєструвала через те, що її донька знаходилася на квартирному обліку у виконкомі Димитровської міської ради, де доньці запропонували також прописати за її місцем реєстрації і її чоловіка. Тому відповідач виписався з місця проживання своєї матері і зареєструвався за адресою її будинку. З моменту реєстрації шлюбу діти відразу стали знімати квартиру, у якій проживали сумісно до березня 2011 року. Зараз у відповідача інша родина. Вона сплачує комунальні послуги з кількості зареєстрованих осіб, відповідач не приймав і не приймає ніякої участі у їх сплаті. На її утриманні знаходиться син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, який навчається у Донецькому Національному університеті, якого вона утримує самостійно, так як у шлюбі не перебуває. Ніяких відношень з відповідачем ні вона, ні її донька не підтримують. У будинку не знаходяться речі відповідача, ніхто не перешкоджав йому у проживанні в її будинку. Відповідач за своєю волею не мешкає в ньому. Тому позивач просить усунути перешкоди в користуванні нею своєю власністю шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування зазначеним жилим приміщенням.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з,явився, про час і місце розгляду справи сповіщений відповідно до цивільно-процесуального законодавства.

Третя особа ОСОБА_3 донька позивача також до суду не з,явилася, про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином, письмово сповістила суд про розгляд справи у її відсутність та про підтримку позову своєї матері.

Вислухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.1995 року, посвідченого Димитровською держнотконторою 25.12.1995 року, реєстр.№ 638, що підтверджується відповідним правовстановлюючим документом, реєстраційним посвідченням БТІ м.Димитров технічним паспортом на квартиру (а.с.23, 24).

Відповідно до довідок виконкому Димитровської міської ради від 02.02.2012 року та від 26.01.2012 року, записів з домової книги у будинку позивача окрім неї зареєстровані: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - донька; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, - зять та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, - онук. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за даною адресою з 12.11.2010 року, але фактично за нею не мешкає (а.с.25, 26, 27).

Шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований 02.08.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.12).

За рішенням Димитровсього міського суду від 10 січня 2012 року шлюб подружжя ОСОБА_3 розірвано.

Факт непроживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1, підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Так, свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_1 він знає, як мати його друга ОСОБА_5, який навчається у м.Донецьк. Він часто бував у них дома в м.Димитров, будинок розташований за ринком у центрі. Окрім позивача і ОСОБА_5 інших членів сім,ї він у будинку не бачив. Сестра ОСОБА_5 ОСОБА_3 мешкає окремо від них. Пару разів він бачив чоловіка ОСОБА_3, коли ті приходили в гості до ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що позивач мати її подруги ОСОБА_3, з якою вона знайома зі школи. Вона також знає чоловіка ОСОБА_3, з яким та розірвала шлюб. Відразу після свадьби ОСОБА_3 з чоловіком стали проживати у зйомній однокімнатній квартирі в АДРЕСА_2, де вона була неодноразово. За даною адресою ОСОБА_3 з ОСОБА_2 мешкали роки два-три, поки не розпалася сім,я. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 продовжує мешкати в цій квартирі, а ОСОБА_2 пішов, його місцезнаходження їй не відомо. Вона перукар, тому часто буває вдома у позивача, відповідача вона там ніколи не бачила.

Статтею 405 ЦК України визначені права членів сім,ї власника житлового приміщення на користування цим приміщенням.

Як встановлено в суді, відповідач у даній справі не є співвласником спірної житлової площі і не є членом сім,ї позивача ОСОБА_1

За приписами ст.41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб,єктів права власності, гарантує право власності, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно за ст.150 ЖК України громадяни, що мають у приватній власності будинок користуються ним для особистого проживання та проживання членів їх сімей, та вправі розпоряджатися цією власністю за своїм розсудом.

Відповідно до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України закріплено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, а саме те, що відповідач не є членом сім,ї позивача, будь-яких договорів щодо користування відповідачем будинком позивача не встановлено, як і не встановлено прояви відповідачем інтересу до вказаного житла тривалий проміжок часу, те, що наявність реєстрації відповідача за адресою розташування будинку позивача створює останній перешкоди щодо здійснення нею своїх правомочностей, тому суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі ст.150 СК України, ст.ст.386, 391 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 60, 213, 214, 215, 226, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, таким, що втратив право користування жилим будинком АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 09 квітня 2012 року.

Суддя Ж.Є.Редько