Постанова № 22617558, 30.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1565/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Іванова Е.А.

секретар Чиженко А.О.

за участю представників: позивача ОСОБА_1. (за довіреністю)

відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Одесагаз»звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 року № 0000121620.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Одесагаз» з питання правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Модуль» у квітні 2011 року. На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 № 0000121620. Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту ДПІ у м. Іллічівську Одеської області про результати документальної позапланової перевірки ПП «Модуль»з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2011 року з контрагентами, серед яких - ПАТ «Одесагаз». У акті ДПІ у м. Іллічівську зазначено, що ПП «Модуль»порушило ЦК України в частині недодержання вимог ЦК в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Саме висновки, викладені в акті від 22.07.2011 року стали підставою для невизнання з боку СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі включення ПАТ «Одесагаз»до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ПП «Модуль», оскільки на думку СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі податковий кредит ПАТ «Одесагаз»було сформовано за відсутності підтверджуючих документів. Проте позивач не погоджується з висновками СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі та зазначає, що при вчиненні правочину з ПП «Модуль», позивачем були дотримані всі вимоги діючого законодавства щодо правомірності правочину, а також щодо включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, виданим ПП «Модуль»у квітні 2011 року. Позивач зазначає, що придбавав у ПП «Модуль»продукцію, яку згодом використовував у своїй господарській діяльності. Факти вчинення господарської операції підтверджувалися видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, поставлений товар був оплачений, про що свідчать платіжні доручення. Отже, позивач зазначає, що всі операції з придбання товарів у ПП «Модуль»здійснювались у відповідності з діючим законодавством та всі придбані у ПП «Модуль»товари використовувались ПАТ «Одесагаз»під час здійснення його господарської діяльності. За таких обставин, позивач просить позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та надав заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі акту ДПІ у м. Іллічівську Одеської області невиїзної документальної перевірки ПП «Модуль», яким встановлено нікчемність правочину між контрагентами ПП «Модуль»та ПАТ «Одесагаз». Актом встановлено, що провини, укладені між ПП «Модуль»та ПАТ «Одесагаз»у квітні 2011 року не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Таким чином ПАТ «Одесагаз»неправомірно сформовано та завищено податковий кредит по контрагенту ПП «Модуль»у жовтні 2011 року по податкових накладних квітня 2011 року на суму податку на додану вартість у сумі 106799,02 грн. На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Одесагаз»з питання правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Модуль»у квітні 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.02.2012 року № 28/16-02/03351208/7, яким встановлено, що ПАТ «Одесагаз»у порушення ст. 198 ПК України занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплати до бюджету за жовтень 2011 року на суму 106799,02 грн. Вказане порушення, згідно акту перевірки відбулося на підставі того, що позивач відніс до складу податкового кредиту жовтня 2011 року суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виданих ПП «Модуль»у квітні 2011 року. Висновки акту перевірки базувалися на даних акту ДПІ у м. Іллічівську, яким встановлено нікчемність правочинів між контрагентами ПП «Модуль»та ПАТ «Одесагаз», оскільки правочини між ними не спрямовані на реальне настання наслідків. Отже, оскільки правочини, укладені між ПАТ «Одесагаз» та ПП «Модуль»є нікчемними, то ПАТ «Одесагаз»не мав права включати до складу податкового кредиту жовтня 2011 року суми ПДВ по податкових накладних, виданих ПП «Модуль»у квітні 2011 року, у звязку з чим і відбулося заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті ПАТ «Одесагаз»до бюджету у жовтні 2011 року (а.с.10-17).

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 року № 0000121620, яким ПАТ «Одесагаз»збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 106799,02 грн. основного платежу та застосовані штрафні санкції у сумі 53399,51 грн. (а.с.19).

Як встановлено судом, контрагентом позивача у перевіряємому періоді було ПП «Модуль».

Судом встановлено, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року від 20.05.2011 року позивачем ПАТ «Одесагаз»було включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 106799,02 грн. по взаємовідносинам з ПП «Модуль»у квітні 2011 року (а.с.122-123).

Уточнюючим розрахунком податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку виправленням самостійно виявлених помилок ПАТ «Одесагаз»від 19.08.2011 року було зменшено податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Модуль»у квітні 2011 року на суму ПДВ 106799,02 грн. (а.с.175-176).

Відповідно до наданої до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі податкової декларації з податку на додану вартість від 21.11.2011 року, ПАТ «Одесагаз»у жовтні 2011 року було включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 106799,02 грн. по взаємовідносинам з ПП «Модуль»за квітень 2011 року (а.с.180-182), а всього у жовтні 2011 року позивачем було задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 7167005 грн.

Відповідно до ч 1. ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

03 січня 2010 року між ПАТ «Одесагаз»(покупець) та ПП «Модуль» (постачальник) був укладений договір поставки № 5, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність, а покупець прийняти та сплатити металопрокат, що іменується в подальшому «товар»за ціною, згідно рахунку-фактури. Згідно п. 6.2. строк дії цього договору закінчується 03 січня 2011 року (а.с.72-73).

В наступному договір поставки № 250511 був укладений між ПП «Модуль»та ПАТ «Одесагаз»25.05.2011 року (а.с.115-117).

Відтак, у період з 03.01.2011 року до 19.05.2011 року, в тому числі і у квітні 2011 року постачання товару від ПП «Модуль»до ПАТ «Одесагаз»відбувалося без укладення письмового договору на підставі усної домовленості та виписки рахунків-фактур.

Судом встановлено, що у квітні 2011 року ПП «Модуль»постачало позивачу труби сталеві, бітум будівельний, плівку «Термоізол», листи сталеві, сталь арматурну гладку, труби квадратні, труби прямокутні, кутики рівнополочні, круги відрізні, електроди, тощо.

Придбання вищевказаного товару підтверджується відповідними первинними документами, такими як видаткові накладні № РН-0000536 від 07.04.2011 року (а.с.21), № РН-0000537 від 07.04.2011 року (а.с.25), № РН-0000602 від 15.04.2011 року (а.с.29), № РН-0000603 від 15.04.2011 року (а.с.32), № РН-0000617 від 12.04.2011 року (а.с.36), № РН-0000615 від 12.04.2011 року (а.с.40), № РН-0000625 від 13.04.2011 року (а.с.45), № РН-0000789 від 27.04.2011 року (а.с.51), № РН-0000681 від 21.04.2011 року (а.с.55), № РН-0000438 від 22.04.2011 року (а.с.59), № РН-0000752 від 27.04.2011 року (а.с.63), № РН-0000712 від 26.04.2011 року (а.с.67), № РН-0000790 від 15.06.2011 року (а.с.99), № РН-0000616 від 30.05.2011 року (а.с.103).

Товар, придбавався згідно рахунків-фактури: № 1117 від 24.03.2011 року на суму 2445 грн. в тому числі ПДВ - 407,50 грн. (а.с.22), № 1254 від 30.03.2011 року на суму 4972,50 грн. в тому числі ПДВ - 828,75 грн. (а.с.26), № 1357 від 05.04.2011 року на суму 804,28 грн. в тому числі ПДВ - 134,05 грн. (а.с.33), № 1356 від 05.04.2011 року на суму 1257,80 грн. в тому числі ПДВ - 209,63 грн. (а.с.37), № 1359 від 05.04.2011 року на суму 3863,80 грн. у тому числі ПДВ - 643,97 грн. (а.с.41), № 1493 від 13.04.2011 року на суму 10570,80 грн. в тому числі ПДВ 1761,80 грн. (а.с.52), № 1483 від 13.04.2011 року на суму 6295,04 грн. в тому числі ПДВ 1049,17 грн. (а.с.56), № 931 від 11.03.2011 року на суму 297000 грн. в тому числі ПДВ 49500 грн. (а.с.60), № 1619 від 21.04.2011 року на суму 2610,49 грн. в тому числі ПДВ 435,08 грн. (а.с.64), № 1586 від 19.04.2011 року на суму 3343,70 грн. в тому числі ПДВ - 557,28 грн. (а.с.68), № 1597 від 20.04.2011 року на суму 296000 грн. в тому числі ПДВ 49333,33 грн. (а.с.100), № 1383 від 06.04.2011 року на суму 296000 грн. в тому числі ПДВ 49333,33 грн. (а.с.104), № СФ-4172/1 від 13.04.2011 року на суму 391,85 грн. в тому числі ПДВ 65,31 грн. (а.с.107), № СФ-1359/1 від 12.04.2011 року на суму 166,30 грн. в тому числі ПДВ 27,71 грн. (а.с.108), № 1358 від 05.04.2011 року на суму 804,28 грн. в тому числі ПДВ - 134,05 грн. (а.с.109), № СФ-1586/1 від 24.05.2011 року на суму 91,85 грн. в тому числі ПДВ на суму 15,31 грн. (а.с.110), № 931/1 від 06.04.2011 року на суму 2376 грн. в тому числі ПДВ 396 грн. (а.с.112).

Факти здійснення господарських операцій з постачання товарів підтверджуються податковими накладними, виданими ПП «Модуль»на підставі вищевказаних рахунків-фактур: № 7 від 07.04.2011 року на суму 2445 грн, в тому числі ПДВ 407,50 грн. (а.с.13), № 11 від 01.04.2011 року на суму 4972,50 грн. в тому числі ПДВ на суму 828,75 грн. (а.с.27), № 70 від 11.04.2011 року на суму 804,28 грн. в тому числі ПДВ - 134,05 грн. (а.с.49), № 81 від 11.04.2011 року на суму 804,28 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 134,05 грн. (а.с.34), № 85 від 12.04.2011 року на суму 1257,80 грн. в тому числі ПДВ 209,63 грн. (а.с.38), № 88 від 12.04.2011 року на суму 4030,10 грн. в тому числі ПДВ - 671,68 грн. (а.с.42), № 97 від 13.04.2011 року на суму 9192,35 грн. в тому числі ПДВ 1532,06 грн. (а.с.47), № 125 від 18.04.2011 року на суму 10570,80 грн. в тому числі ПДВ 1761,80 грн. (а.с.53), № 128 від 18.04.2011 року (а.с.57), № 167 від 22.04.2011 року на суму 2376 грн. в тому числі ПДВ - 396 грн. (а.с.61), № 175 від 22.04.2011 року на суму 2610,49 грн. в тому числі ПДВ 435,08 грн. (а.с.65), № 184 від 26.04.2011 року від 3435,55 грн. в тому числі ПДВ 572,59 грн. (а.с.69), № 189 від 26.04.2011 року на суму 296000 грн. в тому числі ПДВ 49333,33 грн. (а.с.102), № 90 від 12.04.2011 року на суму 296000 грн. в тому числі ПДВ 49333,33 грн. (а.с.106), № 80 від 14.03.2011 року на суму 297000 грн. в тому числі ПДВ на суму 49500 грн. (а.с.114).

Судом встановлено, що придбаний у ПП «Модуль»товар був оплачений позивачем, про що свідчать платіжні доручення № 5718 від 01.04.2011 року (а.с.24), № 5717 від 01.04.2011 року (а.с.28), № 5952 від 11.04.2011 року (а.с.31), № 5954 від 11.04.2011 року (а.с.35), № 5988 від 12.04.2011 року (а.с.39), № 5987 від 12.04.2011 року (а.с.43), № 6389 від 26.04.2011 року (а.с.44), № 6490 від 28.04.2011 року (а.с.48), № 6001 від 13.04.2011 року (а.с.49), № 6388 від 26.04.2011 року (а.с.50), № 6082 від 18.04.2011 року (а.с.54), № 6081 від 18.04.2011 року (а.с.58), № 6390 від 26.04.2011 року (а.с.62), № 6337 від 22.04.2011 року (а.с.66), № 6387 від 26.04.2011 року (а.с.70), № 6392 від 26.04.2011 року (а.с.101), № 5958 від 11.04.2011 року (а.с.105), № 544 від 25.05.2011 року (а.с.111), № 5073 від 14.03.2011 року (а.с.113).

Судом встановлено, що доставка товару від ПП «Модуль»на обєкти ПАТ «Одесагаз»здійснювалась вантажним бортовим автомобілем ЗИЛ 131 ЗНГ д/н ВН9912АН, що належить ПАТ «Одесагаз»згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Транспортування отриманого від ПП «Модуль» товару підтверджуєся подорожними листами вантажного автомобіля, що наявні в матеріалах справи.

Придбані у ПП «Модуль»товари передані на зберігання на склад, про що свідчать карточки складського обліку матеріалів форми № М-19, що наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що придбані у ПП «Модуль»товари були отримані ОСОБА_3 про що свідчать довіреності на отримання цінностей від ПП «Модуль», видані ПАТ «Одесагаз»на його імя (а.с.74-81).

Податковий орган в якості обґрунтувань щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем та ПП «Модуль»посилається на акт ДПІ у м. Іллічівську Одеської області від 22.07.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Модуль»з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року з контрагентами, серед яких ПАТ «Одесагаз». Згідно висновку вищевказаного акту ПП «Модуль»порушило вимоги ЦК України в частині недодержання вимог ЦК України в момент вчинення правочинів з контрагентами, серед яких ПАТ «Одесагаз», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. У вказано акті зазначено, що ПП «Модуль» не надало до ДПІ у м. Іллічівську первинні документи, які підтверджують взаємовідносини з контрагентами серед яких ПАТ «Одесагаз»(а.с.89-96), а отже угоди з контрагентами за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року мають ознаки нікчемності.

Судом встановлено, що єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновки іншого органу податкової служби, а саме ДПІ у м. Іллічівську Одеської області.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що постачання товару від ПП «Модуль»підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, подорожніми листами на перевезення, про здійснення оплати поставлених товарів свідчать платіжні доручення про перерахування коштів на банківські рахунки контрагента, а тому робить висновок, що ПАТ «Одесагаз»та ПП «Модуль»діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.

Угоди, вчинені позивачем та його контрагентом, відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, не порушують публічний порядок, вони не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких угод прямо законом не встановлена, а також угоди на постачання товару, укладені ПАТ «Одесагаз»та ПП «Модуль»судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Крім того, як вбачається з акту ДПІ у м. Іллічівську від 22.07.2011 року, на який посилається податковий орган в обґрунтування нікчемності правочинів, вчинених ПП «Модуль», основним видом діяльності ПП «Модуль» згідно засновницьких документів та даних довідки ЄДРПОУ є серед іншого оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом та як зазначено у цьому ж акті фактично у перевіряємому періоді підприємство займалось торгівлею металопрокатом та будматеріалами. Підтвердженням господарської діяльності ПП «Модуль»є те, що останнє орендує у ПП «Техносоюз»склад, підкранову площадку, кран, у ФОП ОСОБА_4 офісне приміщення та частину підкранового майданчика, у ФОП ОСОБА_5 офісне приміщення та у ТОВ «ВК Плазма»частину підкранового майданчика та офісне приміщення, про що також зазначено у акті перевірки ДПІ у м. Іллічівську на який посилається податковий орган в обґрунтування нікчемності правочинів (а.с.90). Також в акті перевірки ПП «Модуль»зазначено, що всі податкові зобовязання ПП «Модуль»на підставі угод з ПАТ «Одесагаз»відображені ПП «Модуль»у податковій декларації з податку на додану вартість (а.с.92).

З вищевказаного акту вбачається, що ПП «Модуль»мало всі необхідні ресурси для здійснення ним господарської діяльності, а обґрунтування у акті перевірки нікчемності правочинів, вчинених з ПАТ «Одесагаз»є те, що ПП «Модуль»не надано до ДПІ у м. Іллічівську первинних документів, які підтверджують взаємовідносини з ПАТ «Одесагаз», але це не свідчить про нікчемність правочину, а дає підстави для проведення, у відповідності до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України, позапланової виїзної перевірки ПП «Модуль».

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у звязку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обовязків сторін за такими угодами.

Отже, висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Більше того, в висновках акта відповідач обмежився твердженнями про порушення позивачем тільки вимог ЦК України.

Отже, підстав вважати платника вчинившим никчемний правочин не має, оскільки на момент укладення угоди його контрагент був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законом порядку, про що зазначено в акті перевірки ДПІ у м. Іллічівську від 22.07.2011 року, а отже факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними

Що стосується нібито порушення відповідачем ст. 198 ПК України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2011 року на суму 106799,02 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Підстави недійсності податкової накладної передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 N 969.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Пунктом 2 Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, контрагент позивача ПП «Модуль»зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, про що зазначається в акті ДПІ у м. Іллічівську Одеської області та відомостей щодо анулювання свідоцтва про сплату податку на додану вартість суду не надано.

Крім того, як встановлено судом а також підтверджується актом перевірки СДПІ по роботі з ВПП видами діяльності ПАТ «Одесагаз»є розподілення та постачання газу, будівництво місцевих трубопроводів, ліній звязку та енергопостачання, газопровідні роботи та інші.

Згідно первинної документації ПАТ «Одесагаз»придбавав у ПП «Модуль»труби сталеві, бітум будівельний, плівку «Термоізол», листи сталеві, сталь арматурну гладку, труби квадратні, труби прямокутні, кутики рівнополочні, круги відрізні, електроди, тощо.

Отже з урахуванням видів діяльності ПАТ «Одесагаз»та товару, що придбавав останній у ПП «Модуль», суд робить висновок, що товари, які придбавалися у ПП «Модуль»використовувалися позивачем у господарській діяльності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту в жовтні 2011 року сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виписаних контрагентом позивача ПП «Модуль»у квітні 2011 року, але отриманих позивачем у жовтні 2011 року, що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року (а.с.118-119).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2011 року у розмірі 106799,02 грн. не занижена.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 року № 0000121620 винесене неправомірно та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд робить висновок про те, що позовні вимоги ПАТ «Одесагаз»обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1601,99 грн., про що свідчить платіжне доручення № 15421 від 24.02.2012 року (а.с.82).

Оскільки судом встановлено неправомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то суд приходить до висновку щодо необхідності стягнення з Державного бюджету здійснені позивачем судові витрати у розмірі 1601,99 грн.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 20.02.2012р. №0000121620.

Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»витрати по сплаті судового збору у сумі 1601,99грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 30 березня 2012 року.

Суддя Е.А.Іванов

30 березня 2012 року