Постанова № 22617453, 27.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1482/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Балан Я.В.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості по єдиному податку у сумі 390 грн. 78 коп., -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (надалі ДПІ у м. Іллічівську) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості по єдиному податку у сумі 390 грн. 78 коп. в якому позивач зазначає, що у порушення вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»№ 746/99 від 28.06.1999 р., відповідач своєчасно не сплатив до бюджету єдиний податок, у звязку з чим утворилася податкова заборгованість у сумі 390 грн. 78 коп., яка станом на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом відповідачем не погашена.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові та пояснив, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив податковий борг до ДПІ у м. Іллічівську.

Відповідач до судового засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, повістку про виклик до суду було надіслано відповідачу за адресою, зазначеною в Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця: 68001, АДРЕСА_1, однак поштовий конверт був повернутий на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання»(аркуш справи 30, 31).

Згідно ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особі було надіслано судову кореспонденцію на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі, вона вважається належним чином повідомленою.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач був зареєстрований виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 18.09.2009 р., номер запису про державну реєстрацію № 2 554 000 0000 045270, за адресою: 68001, АДРЕСА_1 (аркуш справи 6).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідача 29.09.2009 р. за № 397 було взято на облік в органах державної податкової служби, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 21.09.2009 р. за формою № 4-ОПП (аркуш справи 6).

15.12.2010 р. відповідачем до ДПІ у м. Іллічівську подано заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2010 р., та відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»в редакції № 746/99 від 28.06.1999 р. його переведено на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (аркуш справи 8).

Судом встановлено, що згідно облікової картки платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 31.12.2011 р. за лютий-листопад ОСОБА_1 нараховано податок у сумі 860 грн. 00 коп., фактично відповідачем була сплачена сума в розмірі 473 грн. 00 коп., враховуючи нараховану суму пені в розмірі 03 грн. 78 коп. Таким чином сума заборгованості станом на 31.12.2011 р. становить 390 грн. 78 коп. (аркуші справи 11-16).

В порушення вимог ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року та ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року (що були чинними на момент виникнення частини заборгованості), що зобов'язують відповідних суб'єктів здійснювати платежі в строки та в розмірах ставок, встановлених законодавством України, а також в порушення вимог п. п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у розмірах, встановлених цим Кодексом, відповідач існуючу заборгованість до теперішнього часу не сплатив.

Відповідно до Постанови Кабміну № 1196 від 27.12.2010 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 507 від 16.03.2010 року», суб'єкт малого підприємництва сплачує 43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету, а 57 відсотків - на рахунки органів ПФУ як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тобто, нарахування єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 здійснювалось у сумі 86 грн. 00 коп. (200 грн. * 43%) щомісяця. Відповідно до зворотнього боку облікової картки платника по єдиному податку станом на 31.12.2011 р. за лютий-листопад нараховано податку у розмір 860 грн. 00 коп., фактично сплачено 473 грн. 00 коп., враховуючи нараховану суму пені в розмірі 03 грн. 78 коп. загальна сума заборгованості по єдиному податку становить 390 грн. 78 коп.

Пунктом 1.10 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000 р. (редакція статті чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова вимога письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Іллічівську на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 направлена перша податкова вимога № 571 від 25.07.2011 р. на суму податкового боргу 43 грн. 00 коп., яка згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення була повернена на адресу ДПІ у м. Іллічівську «за закінченням терміну зберігання»(аркуш справи 18).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»в редакції № 746/99 від 28.06.1999 р. субєкти підприємницької діяльності фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, а ставка єдиного податку для СПД фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. на місяць, та сплачується СПД фізичною особою щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно ч.1 ст. 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків, серед іншого, зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 5 Указу № 727/98 суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Пунктом 2 Указу № 746/99 передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 існуючу заборгованість не сплатив, яка, як вбачається з облікової картки платника фізичної особи-підприємця станом на 22.02.2012 р. становить 390 грн. 78 коп. (аркуш справи 17).

На час розгляду справи відповідач вищезазначену заборгованість в добровільному порядку не сплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та обєктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зважаючи на те, що законодавством України встановлений обовязок платників податків зі сплати податків (зборів) та інших обовязкових платежів та такий обовязок відповідачем не виконаний, а інше ним не доведено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Іллічівську до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості по єдиному податку у сумі 390 грн. 78 коп. є обґрунтованими, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості по єдиному податку у сумі 390 грн. 78 коп. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованості по єдиному податку, у розмірі 390 (триста девяносто) грн. 78 (сімдесят вісім) коп. на р/р 31512970700015, код платежу 18050200, відкритий на імя ВДК м. Іллічівська, банк УДК Одеської області, МФО 828011, код 23215045.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано «30»березня 2012 р.

Суддя Я.В. Балан