Постанова № 22617311, 30.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/6687/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року

м.Одеса

15год.36хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

При секретарі - Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 17.11.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №315/П/01 від 07.03.2012р.

Від третьої особи: ОСОБА_3 за довіреністю від 01.02.2012р. №4/9/10-1010

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова служба в Одеській області, про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів», в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000172301 від 15.03.2011р., прийняте керівником ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 19999грн. та штрафних санкцій у сумі 5000грн., на загальну суму 24999грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскарженого рішення та на відсутність в його діях порушень та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідачем необґрунтовано зменшено податковий кредит позивача за вересень 2009р. у звязку з неповязаністю придбання товарів із подальшим використанням у власній господарській діяльності, з огляду на те, що придбання рекламних буклетів, блокнотів, візиток та ручок з логотипом TOB «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів»було здійснено для використання у власній господарській діяльності та при проведенні рекламних заходів.

Відповідач та третя особа з адміністративним позовом не погоджуються та вважають його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з тим, що позивачем завищено податковий кредит за вересень 2009р. на 19999грн. внаслідок включення суми ПДВ з вартості товарно-матеріальних цінностей, придбання яких не пов'язано з їх подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

В судовому засіданні представники сторін та третьої особи підтримали наведені позиції.

В судовому засіданні 27.03.2011р. відповідача та третю особу по справі замінено їх правонаступниками: ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області на ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС; ДПА в Одеській області на ДПС в Одеській області, на підставі ст.55 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що у період з 15.02.2011р. по 23.02.2011р. на підставі направлень від 14.02.2011р. № 6/23-80 та від 21.02.2011 № 7/23-80, виданих ДПА в Одеській області, посадовими особами ДПА та ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області згідно із п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу ДПА в Одеській області від 14.02.2011р. №391 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №6/23-80/33316930 від 02.03.2011р. «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів», код за ЄДРПОУ 33316930 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.».

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів»порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 19999грн., у тому числі за: вересень 2009 року - в сумі 19999грн.

На підставі зазначеного акту перевірки №6/23-80/33316930 від 02.03.2011р. ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області прийняте податкове повідомлення-рішення №0000172301 від 15.03.2011р. про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 19999грн. та штрафних санкцій у сумі 5000грн., на загальну суму 24999грн., у звязку з порушенням позивачем п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Державна податкова адміністрація в Одеській області рішенням про результати розгляду первинної скарги №17667/10/25-0007 від 20.05.2011р. залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0000172301 від 15.03.2011р., а первинну скаргу TOB «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів»без задоволення.

Державна податкова адміністрація України рішенням про результати розгляду первинної скарги №14045/6/25-0515 від 04.08.2011р. залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0000172301 від 15.03.2011 року та рішення ДПА в Одеській області №17667/10/25-0007 від 20.05.2011р., а скаргу позивача без задоволення.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Суд не вбачає підстав для висновку про обґрунтованість та відповідність законодавству позовних вимог виходячи з такого.

Як вбачається з акту перевірки за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. TOB «КЗБМ»задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 586229грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. встановлено його завищення на загальну суму 19999грн., у тому числі: - у вересні 2009р. на суму 19999грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Куліндорівський Індустріальний Концерн»(постачальника) та TOB «КЗБМ»(покупець), укладений договір поставки рекламної продукції №71/09/09 від 05.09.2009р. за умовами якого постачальником було за видатковою накладною №Z-0000000385 від 30.09.2009р. поставлено товар, а саме: буклети рекламні з логотипом, блокноти з логотипом, листівки рекламні, візитки та ручки з логотипом на загальну суму 119994грн., у тому числі ПДВ у сумі 19999грн. (буклети рекламні з логотипом 1000 шт. на суму 26400 грн. з ПДВ.; блокноти з логотипом 1500 шт. на суму 32994 грн. з ПДВ; листівки рекламні 1900 шт. па суму 28500 грн. з ПДВ.; візитки 1900 шт. на суму 28500 грн. з ПДВ; ручки з логотипом 500 шт. на суму 3600 грн. з ПДВ).

Розрахунок за вказаний товар було здійснено шляхом взаємозаліку боргів між підприємствами, про що складено угоду про залік зустрічних вимог від 22.10.2009р.

Вказані товари на суму 99995грн. було списано згідно акту списання №Z-00000001 від 30.09.2009р. із зазначенням суми ПДВ 0 грн., в акті зазначено, що причиною списання є передача директору для раздачі контрагентам; рахунок 949 «Інші види операційної діяльності».

У податковому обліку при формуванні валових витрат за 3 квартал 2009 року, відображених у рядку 04.1 Декларації за 3 квартали 2009 року, вартість таких товарно-матеріальних цінностей не включена до складу валових витрат, що не заперечується позивачем.

Під час судового розгляду справи як і під час перевірки позивачем на підтвердження виконання придбаних товарів в господарській діяльності в межах оподаткованих операцій ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів»не надано доказів.

На думку суду, відповідач обґрунтовано дійшов висновку в ході перевірки ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів»про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 19999грн. та на законних підставах прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від №0000172301 від 15.03.2011р.

Відповідно до ч.1.3 та 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Надані позивачем докази, що досліджувались в ході перевірки, свідчать про те, що рекламні товари були придбані без мети їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності ТОВ «КЗБМ», оскільки «роздача контрагентам», оформлена актом списання від 30.09.3009р., не є оподаткованою операцією, що безпосередньо випливає із змісту акту (ПДВ- 0грн.).

Така обставина виключає правомірність включення ПДВ у сумі 19999грн. до складу податкового кредиту у вересні 2009р. в силу невідповідності положенням п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість.

Посилання позивача на вимоги Закону України «Про рекламу»не спричиняють зворотних висновків та, напроти, доводять обґрунтованість висновків акту перевірки. Адже у розумінні положень ст.1 Закону України «Про рекламу»діяльність позивача з розповсюдження замовлених та придбаних рекламних товарів є заходами рекламного характеру: заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.

Поряд з цим, самі буклети, ручки, тощо є рекламними засобами, оскільки використовувались для доведення позивачем реклами своєї продукції до споживача (ст.1 Закону України «Про рекламу»).

Виходячи з наведеного, висновки акту перевірки про завищення ТОВ «КЗБМ»податкового кредиту за вересень 2009р. на суму 19999грн. є обґрунтованим та спирається на норми чинного на час перевірки законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області спиралась на обґрунтовані висновки акту перевірки від 02.03.2011р., підставність яких при оскарженні в судовому порядку позивачем не спростована.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів»задоволенню не підлягають у звязку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова служба в Одеській області, про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2012р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

30 березня 2012 року.

.