Постанова № 22616758, 30.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/10614/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

за участю секретаря Рачкової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний Торговий Дім Болград»до Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Болградському районі Одеської області від 02.06.2010 року № 0000252301/0, 0000262301/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту перевірки, висновки якого є необґрунтованими та безпідставними. Так, інспектори податкової служби, при викладанні змісту порушень посилались в акті тільки на необґрунтовані дані додатків до акту перевірки, які не відповідають дійсності, не зазначаючи при цьому документів, які достовірно підтверджують факти порушень. Висновки за актом перевірки ґрунтуються на хибному тлумаченні законодавства та невідповідності встановлених порушень - фактичним обставинам; перевірка є неповною, оскільки перевіряючими не досліджувались документи, які були втрачені підприємством та вилучені правоохоронними органами. Зважаючи на правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, рівно як і на правильність ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємства, позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту перевірки, який відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та при наявності порушень податкового законодавства. Вважав, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі службових посвідчень серія УОД № 005524 від 03.11.2006 року та серія УОД № 005527, виданих ДПІ у Болградському районі, на виконання постанови старшого слідчого в ОВС ПМ ДПА в Одеській області Балахтіна І.М. від 23.11.2009 року, співробітниками податкової служби згідно ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Аграрний Торговий Дм Болград»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Шерус», ТОВ «Леб-Сервіс», ТОВ «Сабстрой-НК», ТОВ «Контінент АВС», ТОВ «Прокс-М», за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складений акт перевірки від 27.05.2010 року № 425/2301/32450861.

Перевіркою встановлено порушення Підприємством п.5.1 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 299456 гривень; п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано суми ПДВ, що підлягає сплаті, на загальну суму 225665 гривень.

В основу зазначених висновків покладено покази керівників підприємств контрагентів позивача ТОВ «Прокс-М», ТОВ «Леб-Сервіс», ТОВ «Сабстрой-НК», ТОВ «Шерус», відповідно до яких засновники підприємств здійснили реєстрацію підприємств за винагороду, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, тобто без наміру здійснювати повноваження, покладені на власників підприємств.

Крім того, перевіряючими взяті до уваги факти порушення 13.03.2008 року провадження у справі про припинення (ліквідацію) контрагента позивача - ТОВ «Шерус», та скасування 24.12.2008 року державної реєстрації підприємства ТОВ «Континент АВС»(свідоцтво платника ПДВ анульовано 23.12.2008 року).

З урахуванням викладеного та з огляду на ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних по укладеним з ТОВ «Леб-Сервіс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Сабстрой-НК», ТОВ «Континент-АВС»та ТОВ «Прокс-М»договорам транспортного експедирування, перевіряючі дійшли висновку про безтоварність операцій і нікчемність укладених правочинів.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Болградському районі Одеської області прийняті податкові повідомлення рішення від 02.06.2010 року № 0000252301/0, яким Підприємству визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 299456 гривень та штрафні санкції в сумі 149729 гривень, від 02.06.2010 року № 0000262301/0, яким підприємству визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 225665 гривень та штрафні санкції в сумі 112833 гривень.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Підприємство оскаржило їх в адміністративному порядку до ДПІ у Болградському районі, ДПА в Одеській області та ДПА України, проте за результатами розгляду скарги були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «Аграрний Торговий Дім Болград» мало господарські відносини з ТОВ «Леб-Сервіс», ТОВ «Сабстрой-НК», ТОВ «Континент АВС», ТОВ «Прокс-М».

Так, підприємством придбавалося зерно у ТОВ «Леб-Сервіс»та згідно з договорами від 02.07.2007 року б/н та від 01.10.2007 року отримувалися транспортно-експедиторські послуги.

Крім того, позивачем були укладені договори із ТОВ «Сабстрок-НК»від 01.11.2006 року б/н про надання транспортного експедирування, від 01.12.2007 року б/н та від 01.12.2007 року б/н про надання послуг з організації перевезення та супроводу вантажу (пшениці), від 02.04.2008 року б/н про надання послуг по доробці сільськогосподарської продукції, від 22.04.2008 року № 22/04 на придбання товарів, від 02.04.2008 року № 02/04 на придбання кукурудзи.

Також, підприємством були укладені договори із ТОВ «Континент АВС»від 21.01.2008 року б/н про надання послуг транспортного експедирування, від 28.02.2008 року № 28/02 про надання маркетингових та диспетчерських послуг, від 10.04.2008 року б/н про надання транспортного експедирування, від 10.04.2008 року б/н про надання послуг експедирування, від 26.06.2008 року № 26/06 на придбання кукурудзи.

У перевіряємому період позивачем із ТОВ «Шерус»були укладені договори від 03.09.2007 року № 03/09 про надання консультаційних послуг та від 04.09.2007 року № 04/09 про надання диспетчерських послуг, а з ТОВ «Прокс-М»договори на отримання ячменя та послуг по експедируванню.

На підставі отриманих накладних, актів виконаних робіт, складених контрагентами, податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, ТОВ «Аграрний Торговий Дім Болгар»віднесено витрати по вказаним господарським взаємовідносинам до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що податкова накладна вважається дійсною, якщо виписана від імені юридичної особи платника податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2011 року по справі № К/9991/37163/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак»до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області, третя особа Державна податкова адміністрація в Одеській області, за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В рамках даної справи, судом досліджено та надано правову оцінку господарським правовідносинам ВАТ Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак»та його контрагентів ТОВ «Прокс-М»та ТОВ «Континент АВС»за аналогічних даному спору обставин. Суд касаційної інстанції дійшов вичерпного юридичного висновку, що підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові накладні, а формування валових витрат платіжні документи, накладні, рахунки-фактури, що підтверджують віднесення вартості товарно-матеріальних цінностей, що були предметом договорів купівлі-продажу. При цьому, суд зазначив, що податкове законодавство не вимагає від платника податків контролювати та перевіряти повноваження керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.

Суд враховує, що у позивача наявні платіжні документи, накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні тощо, копії яких наявні в матеріалах справи, що підтверджує віднесення вартості послуг, що були предметом договорів транспортного експедирування та маркетингових і диспетчерських послуг, укладених між позивачем із контрагентами, до складу валових витрат. В бухгалтерському та податковому обліку зазначені господарські операції відображено в повному обсязі.

Як убачається з акту перевірки, податкова інспекція дійшла висновків про нікчемність укладених позивачем із контрагентами правочинів тільки на підставі відсутності на момент перевірки товарно-транспортних накладних, залишивши при цьому поза увагою всі інші документи первинного обліку. При цьому, перевіряючими не заперечується наявність всіх документів, які підтверджують віднесення до валових витрат витрат, що стосуються операцій з контрагентами ТОВ «Леб-Сервіс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Сабстрой-НК», ТОВ «Континент-АВС»та ТОВ «Прокс-М». В бухгалтерському та податковому обліках вказані операції відображені у повному обсязі.

Чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, зокрема, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 та ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, правила ведення податкового обліку, встановлені ст.11 зазначеного Закону, не містять вказівок на те, що валові витрати мають бути підтверджені товарно-транспортними накладними. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документі».

Тобто, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Наказом Міністерства транспорту та звязку України від 22.05.2006 року № 493 з «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні»виключений п.11.2, абз.2 якого встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами.

За відсутністю форми та порядку оформлення товарно-транспортних накладних, їх обовязковості відповідач не має жодних правових підстав вимагати від позивача їх наявності для правомірності віднесення витрат підприємства до валових витрат.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Таким чином, твердження відповідача про необхідність наявності товарно-транспортних накладних для визначення валових витрат, встановлює додаткові обмеження для позивача, що суперечить нормам чинного податкового законодавства.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та Закон України «Про автомобільний транспорт»регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлений перелік документів, яки повинні супроводжувати вантаж при його перевезенні: дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до абз. «г»п.п.2.1. п.2 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 року № 1306/2001, на вантаж, що перевозиться, мають бути «документи на вантаж».

Таким чином, зазначені нормативні акти не містять вказівок на обовязковість оформлення товарно-транспортної накладної. При цьому, позивачем на вимогу суду було надано копії товарно-транспортних накладних по всім господарським операціям позивача із контрагентами, які долучені до матеріалів справи.

З огляду на викладене, перевіряючими зроблені висновки про порушення позивачем податкового законодавства в результаті хибного тлумачення останнього, без урахування всіх наданих до перевірки первинних документів та з перевищенням юридичного значення товарно-транспортних накладних в аспекті оподаткування господарських операцій платника податків.

Також в акті перевірки не спростовується факт, що у періоді, який перевірявся, суми податку на додану вартість були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Отже позивачем до валових витрат віднесені витраті, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Таким чином, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень висновки зроблені без відповідної доказової бази та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Внесення в Єдиний державний реєстр записів про незнаходження юридичних осіб за місцем реєстрації саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації таких осіб і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. У свою чергу, ТОВ «Шерус»та ТОВ «Континент АВС»на час виникнення спірних правовідносин перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, а також знаходились на податковому обліку в податкових інспекціях та мали статус платників податку на додану вартість.

Крім того, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтв платника податку на додану вартість, сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку повноважень керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»платник податків та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а тому за змістом чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України TOB «Аграрний Торговий Дім Болград»та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій. Проте поданими документами під час перевірки засвідчено реальність операцій по укладеним договорам.

Крім того, висновки за актом перевірки від 27.05.2010 року № 425/2301/32450861 суперечать результатам планових виїзних перевірок ТОВ «Аграрний Торговий Дім Болград»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за періоди з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року, та з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами яких складені акти перевірок від 29.09.2008 року № 1068/23-32450861, від 17.08.2009 року № 1039/2301-32450861. Зокрема, зазначеними перевірками не було встановлено порушень податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ «Аграрний Торговий Дім Болград»та ТОВ «Шерус», ТОВ «Леб-Сервіс», ТОВ «Сабстрой-НК», ТОВ «Контінент АВС», ТОВ «Прокс-М».

Рішення суб'єкта владних повноважень не можуть вважатися правомірними, якщо вони прийняті з порушенням порядку, встановленого законодавством, оскільки згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні здійснюється на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За результатами встановлених обставин справи суд дійшов вичерпного юридичного висновку, що оскаржувані рішення податкового органу не могли бути прийнятими за результатами перевірки, яка була проведена на виконання постанов слідчих правоохоронних органів згідно ст.114 КПК України, оскільки фактичною метою такої перевірки є встановлення необхідних в кримінальних справах фактичних даних.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто відповідач, будучи субєктом владних повноважень, несе тягар доказування правомірності здійснених податкових донарахувань, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог. Однак в судовому засіданні представник відповідача не довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

Суд критично оцінює заперечення представника відповідача, наданих під час судового розгляду справи, оскільки вони ґрунтуються на акті перевірки від 27.05.2010 року № 425/2301/32450861 та фактично відтворюють його зміст. Вирішуючи даний спір, суд враховує, що в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладені висновки за результатами перевірки, проведеної, як зазначено в акті від 27.05.2010 року № 425/2301/32450861, на підставі ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Преамбулою Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та основи діяльності.

Згідно з п.1 акту перевірки від 27.05.2010 року № 425/2301/32450861, перевірка проведена на виконання постанови старшого слідчого в ОВС ПМ ДПА в Одеській області Балахтіна І.М. від 23.11.2009 року, яка у свою чергу, винесена у відповідності до ст.ст.22, 66, 114, 130 КПК України в рамках розслідування кримінальної справи № 201200900015.

При цьому, пунктом 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено право органів державної податкової служби здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до ст.66 КПК України особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій. Вказана норма КПК України передбачає залучення до процесуальних дій експертів та спеціалістів осіб, які володіють спеціальними знаннями та не зацікавлені в результатах справи, та є методом збирання доказів по кримінальній справі або проведення дослідчої перевірки, що вимагає відповідно залучення результатів ревізії (перевірки) до кримінальної справи або матеріалів дослідчої перевірки для подальшого прийняття рішення особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом відповідно до норм КПК України.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) передбачені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.05.2001 року № 6-рп/2001 діяльність субєктів владних повноважень органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та інтересів врегульована нормами Кримінально-процесуального кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення податкового органу, прийняті за наслідками проведеної на виконання постанови слідчого позапланової перевірки господарської діяльності ТОВ «Аграрний Торговий Дім Болград»у відповідності до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст.66 КПК України є неспроможними, оскільки повноваження органів державної податкової служби щодо здійснення такої перевірки та її наслідками врегульовані різними процесуальними законами. У звязку із цим при проведенні відповідачем ДПІ у Болградському районі Одеської області перевірки позивача на підставі постанови старшого слідчого по кримінальній справі, у відповідача не було передбачених законом повноважень на прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Болградському районі Одеської області на підставі висновків за актом перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого по кримінальній справі, здійснено відповідачем у непередбачений законом спосіб, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень податкового органу.

Відповідно до частин 2, 3 ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що спірні повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області від 02.06.2010 року № 0000252301/0, 0000262301/0 підлягають скасуванню, а позов - задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний Торговий Дім Болград» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області від 02.06.2010 року № 0000252301/0, 0000262301/0.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 30 березня 2012 року.

Суддя /ПІДПИС/І.В. Завальнюк