Постанова № 22616649, 30.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1071/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представник відповідача - не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техношин-АКБ»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000322301 від 02.02.2012 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Техношин-АКБ»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000322301 від 02.02.2012 року.

В судовому засіданні 28.03.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000322301 від 02.02.2012 року зазначила, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкове повідомлення рішення №0000322301 від 02.02.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що вони винесені незаконно, зіславшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.3-8 т.І).

Відповідач або його представник у судові засідання призначені на 14.03.2012 року та 28.03.2012 року не зявилися, хоча були належним чином повідомленні про час, день та місце слухання справи (а.с.1, 24 т.ІІ), а тому на підставі ст. 128 КАС України справа слухалась за його відсутності за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси з 05 по 12 січня 2012 року проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Техношин-АКБ»по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником TOB «АМГ Групп», код ЄДРПОУ 37280436, за період з 01.01.2011р. по 30.04.2011р., та з контрагентом-постачальником ПП «Укрторгтранс», код ЄДРПОУ 36043405, за період з 01.02.2011р. по 30.04.2011р., про що Відповідачем 19.01.2012 року був складений Акт №107/23-6/37136626 (а.с.32-47 т.І).

Позапланова невиїзна перевірка була проведена на підставі наказу в.о. голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Легостаєва В.Ю. від 05.01.2012р. №12 про проведення перевірки взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками TOB «АМГ Групп» за період з 01.01.2011 по 30.04.2011 року і ПП «Укрторгтранс»за період з 01.02.2011 року по 30.04.2011 року (а.с.30 т.І) та повідомлення про проведення позапланової виїзної перевірки від 05.01.2012 року №7/23-0 (а.с.31 т.І).

У висновку зазначеного Акту від 19.01.2012 року встановлено порушення вимог: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.201 року (із змінами та доповненнями), а саме позивачем занижено податок на додану вартість за рахунок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «АМГ Групп»за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року та з контрагентом-постачальником ПП «Укрторгтранс»за період з 01.02.2011 року по 30.04.2011 року на загальну суму 57 696 грн., у тому числі: за січень 2011 року на суму 5235 грн., за лютий 2011 року 14544 грн., за березень 2011 року на суму 29051 грн., за квітень 2011 року на суму 8866 грн.

02 лютого 2012 року відповідачем на підставі Акту від 19.01.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№0000322301 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 57 696,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 4,00 грн. (а.с.48 т.І).

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його протиправність та задоволення позовних вимог TOB «Техношин-АКБ»з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем було порушено вимоги п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість за рахунок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками TOB Г Групп»та ПП «Укрторгтранс»за перевіряємий період на загальну суму 57 696,00 грн.

До такого висновку відповідач дійшов, керуючись висновками актів ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011року №301/23-214/37280436 «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань TOB «АМГ Групп», код ЄДРПОУ 37280436, за січень-квітень 2011 року»та від 11.11.2011 року №300/23-214/36043405 «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Укрторгтранс», код ЄДРПОУ 36043405, за січень - квітень 2011 року».

Зміст вказаних актів перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси вказує на те, що усі операції купівлі-продажу цих платників податків не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача»; у цих підприємств відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями; дані, наведені в деклараціях про податок на додану вартість названих підприємств про обсяги поставки та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит не є дійсними. Даними перевірками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «АМГ Групп»та ПП «Укрторгтранс»відповідно при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655, 656 ЦК України.

Однак, з такими висновками контролюючого органу, суд не погоджується та вважає їх безпідставними та необґрунтованими , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, 17 січня 2011 року між TOB «Техношин-АКБ» та TOB «АМГ Групп»був укладений Договір №ТШ-003 про постачання товару (а.с.92-94 т.І) та 04.02.2011 року між TOB «Техношин-АКБ» та ПП «Укрторгтранс» був укладений Договір поставки №ТШ004 (а.с.137-139 т.І).

Вищезазначені договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагентів. При цьому всі господарські операції з контрагентами відображені в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що у відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання договорів поставки №ТШ-003 та №ТШ004 були належним чином оформлені податкові накладні, а саме: за договором поставки №ТШ-003 від 17.01.2011 року - №528 від 27.01.2011 року (а.с.97 т.І), №654 від 31.01.2011 року (а.с.100 т.І), №61 від 04.02.2011 року (а.с.103 т.І), №161 від 09.02.2011 року (а.с.106), №205 від 11.02.2011 року (а.с.109 т.І), №261 від 14.02.2011 року (а.с.112 т.І), №281 від 15.02.2011 року (а.с.115 т.І), №302 від 16.02.2011 року (а.с.118 т.І), №45 від 03.03.2011 року (а.с.121 т.І), №62 від 04.03.2011 року (а.с.124), №283 від 15.03.2011року (а.с.127), №403 від 21.03.2011 року (а.с.130 т.І), №423 від 22.03.2011 року (а.с.133 т.І) та №1 від 01.04.2011 року (а.с.136 т.І); за договором поставки №ТШ004 від 04.02.2011 року - №142 від 08.02.2011 року (а.с.142 т.І), №203 від 11.02.2011 року (а.с.145 т.І), №548 від 28.02.2011 року (а.с.148 т.І), №49 від 03.03.2011 року (а.с.151), №183 від 10.03.2011 року (а.с.154 т.І), №262 від 14.03.2011 року (а.с.157 т.І), №323 від 17.03.2011 року (а.с.160 т.І), №403 від 21.03.2011 року (а.с.163 т.І), №444 від 23.03.2011 року (а.с.166 т.І), №543 від 28.03.2011 року (а.с.169 т.І), №585 від 30.03.2011 року (а.с.172 т.І) та №142 від 0.04.2011 року (а.с.175 т.І).

В свою чергу, TOB «Техношин-АКБ»прийняло зазначений товар у вказаних податкових накладних та оплатило його, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.26-46 т.ІІІ).

Також, на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені видаткові накладні та рахунки-фактури. (а.с.140-177 т.І).

Таким чином, фактичне виконання умов Договорів поставки №ТШ-003 від 17.01.2011 року та №ТШ004 від 04.02.2011 року сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на вищезазначене суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вищезазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Також, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що зазначені відповідачем в обґрунтування своїх висновків акти перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011року №301/23-214/37280436 «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань TOB «АМГ Групп», код ЄДРПОУ 37280436, за січень-квітень 2011 року»та від 11.11.2011 року №300/23-214/36043405 «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Укрторгтранс», код ЄДРПОУ 36043405, за січень - квітень 2011 року, хоча пов'язані з взаємовідносинами ТОВ «Техношин-АКБ»з TOB «АМГ Групп»та ПП «Укрторгтранс», але не можуть бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства ТОВ «Техношин-АКБ», оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного субєкта господарювання за порушення податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Крім того, як встановлено судом у судовому засіданні, TOB «АМГ Групп»не погодилось з висновками, до яких відносно нього дійшла ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в акті від 11.11.2011року, на який посилається відповідач, та звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом. Згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2012року по справі №2а/1570/10428/2011, визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «АМГ Групп»з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за січень - квітень 2011 року, а також включення до акту перевірки від 11.11.2011р. №231/23-214/37280426 висновків щодо нікчемності правочинів (ч.5 ст.203, ч.1.2 ст.215, ст.216 ЦК України), укладених TOB «АМГ Групп»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання цього підприємства з ПДВ за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за цими угодами. (а.с.4-11 т.ІІІ).

ПП «Укрторгтранс»теж не погодилось з висновками, до яких відносно нього дійшла ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в акті від 11.11.2011 року, на який посилається відповідач, та звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом. 31.01.2012 року Одеським окружним адміністративним судом прийнято постанову по справі №2а/1570/10344/2011 та визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення невиїзної документальної перевірки з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за січень - квітень 2011 року, а також щодо включення до акту перевірки від 11.11.2011р. №300/23-214/36043405 висновків щодо нікчемності правочинів (ч.5 ст.203. ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України), укладених ПП «Укрторгтранс»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання цього підприємства з ПДВ за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами (а.с.13-20 т.ІІІ)

Таким чином, суд дійшов висновку, що перевіркою встановлено підтвердження податкового кредиту позивача належно оформленими податковими накладними, які згідно з Актом перевірки, було проаналізовано відповідачем. При цьому, відповідачем не проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, та не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству. Наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, які обґрунтовують відомості, викладені у податковій накладній є підтвердженням належного ведення бухгалтерського обліку позивача та дотримання вимог законодавства України при веденні господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси не було надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки №107/23-6/37136626 від 19.01.2012 року, у звязку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Техношин-АКБ»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси форми «Р»№0000322301 від 02.02.2012 року, яке винесено на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Техношин-АКБ»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси форми «Р»№0000322301 від 02.02.2012 року.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30 березня 2012 року.

Суддя Бутенко А.В.

.