Постанова № 22616282, 21.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2012 р. Справа № 5015/2069/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Сибіги О.М.

перевіривши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Львівської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 20.12.2011

у справігосподарського суду Львівської області

за позовомЛьвівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

додочірнього підприємства "Бетон центр" товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Бетон"

за участю третьої особитовариства з обмеженою відповідальністю "Поліські граніти ЛТД"

простягнення 282277,92 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:ОСОБА_1 дов. №НЮ-13 від 01.01.2012;

від відповідача:

від третьої особи:

від Генеральної прокуратури:не зявились;

не зявились;

Ступак Д.В. прокурор відділу, посв. НОМЕР_1; ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 03.08.2011 господарського суду Львівської області (суддя: МанюкП.) відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 282277,92 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Постановою від 20.12.2011 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Скрипчук О.С. - головуючий, Дубник О.П., Процик Т.С.) рішення від 03.08.2011 господарського суду Львівської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що у відповідності до пункту 13.14. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги Тарифне керівництво №1 (далі - Тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Мінтрансзв'язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.04.2002 за №340/16356, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач та третя особа надавали замовлення на повернення вивантажених, порожніх вагонів для повторного навантаження, а відтак нарахування позивачем плати за тарифною схемою №14 є неправомірним та безпідставним.

Не погоджуючись з судовими рішеннями заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, пункти 13.7., 13.14. Тарифного керівництва №1, оскільки тарифна схема №2 застосовується при поверненні порожніх вагонів виключно під час перевезень на адресу дистанцій колії як підрозділів залізниці.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та ТОВ "Поліські Граніти ЛТД" укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПЗ/ДН/08-92/ДНЮ-4 від 29.07.2008.

29.06.2010 між ТОВ "Поліські граніти ЛТД" (продавець) та ДП "Бетон центр" ТОВ "ТКС Бетон" (покупець) укладено договір №2, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність, а покупець - прийняти і оплатити щебеневу продукцію та камінь бутовий (товар) у видах, кількості та по ціні, що визначаються в Додатках до договору, які є невід'ємними його частинами з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін.

07.09.2010 ТОВ "Поліські граніти ЛТД" (замовник) та ДТГО "Львівська залізниця" в особі начальника відокремленого підрозділу "Колійна машинна станція №124" (виконавець) уклали договір про надання послуг №Л-КМС-124/104 по обслуговуванню думпкарної вертушки в складі 20 думпкарних вагонів для перевезення інертних матеріалів на протязі 115 діб, а замовник прийняти і оплатити надані послуги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Поліські граніти ЛТД" поставляло ДП "Бетон центр" ТОВ "ТКС Бетон" щебеневу продукцію та бутовий камінь спеціалізованими вагонами (думпкарними вертушками), наданими Південно-Західною та Львівською залізницями згідно з умовами договорів про надання послуг.

ДТГО "Львівська залізниця" нарахувало відповідачу як відправнику порожніх думпкарів плату за перевезення в порожньому стані вагонів та їх супровід провідниками (механіками) від станції Самбір Львівської залізниці до станцій Ушомир, Старокостянтинів, Чернівці-Південні, Житомир та Тернопіль, відповідно до тарифної схеми №14 пункту 13.14 Тарифного керівництва №1 провізну плату в сумі 282277,92грн.

Господарські суди дійшли висновку, що плата за перевезення порожніх вагонів від станції вивантаження на станцію навантаження за тарифною схемою №14 пункту 13.14. Тарифного керівництва №1 стягується в тому випадку, якщо вагони є власними або орендованими. До таких вагони, яким користувалося ТОВ "Поліські граніти ЛТД" не відносяться.

За статтею 908 Цивільного кодексу України та статей 306, 307 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Положеннями статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності з пунктом 13.14. Тарифного керівництва №1 за повернення після вивантаження, на замовлення вантажовласника, порожніх вагонів для повторного навантаження нараховується плата за тарифною схемою №14. Перевезення таких порожніх вагонів здійснюються за окремими дозволами Укрзалізниці і оформляються перевізними документами. Відправником у графі "Найменування вантажу" перевізних документів проставляється відмітка "Вагон для повторного навантаження (зазначається найменування вантажу), розпорядження Укрзалізниці (зазначаються номер і дата)".

Господарськими судами встановлено, що позивачем не подано належних документів, якими було оформлено перевезення порожніх вагонів зі станції Дрогобич ДТГО "Львівська залізниця" до станцій: Ушомир Південно-Західної залізниці, Старокостянтинів Південно-Західної залізниці, Чернівці Південно-Львівської залізниці, Житомир Південно-Західної залізниці, Тернопіль Львівської залізниці. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач та третя особа надавали замовлення на повернення вивантажених, порожніх вагонів для повторного навантаження.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судами попередніх інстанцій, що в порушення вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України прокурором та позивачем не підтверджено відповідними доказами наявність обставин, на підставі яких позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 20.12.2011 Львівського апеляційного господарського суду зі справи №5015/2069/11 залишити без змін.

Головуючий В.С.Божок

Судді:Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга