Постанова № 22616278, 26.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2012 р. Справа № 37/6-62 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області (далі Департамент)

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від22.11.11

у справі№ 37/6-62

господарського судуДонецької області

за позовомДепартаменту

дотовариства з обмеженою відповідальністю "БМК-Транзит" (далі Товариство)

провстановлення факту торгівлі 05.07.11 у магазині Товариства алкогольними напоями без марок акцизного податку (збору) встановленого зразка. В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_1 (за дов. № 1435/7 від 20.01.2012); - відповідача:не з'явились. Ухвалою від 13.01.12 колегії суддів у складі головуючого Першикова Є.В., суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Департаменту № 2059/10/32-0329 від 02.12.11 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.01.12. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.01.12 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 26.01.12 представник Товариства не з'явився.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 26.01.12 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представника Департаменту.

Про вказані обставини представника сторони повідомлено на початку судового засідання 26.01.12. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.01.12 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 19.10.11 господарського суду Донецької області (суддя - Попков Д.О.) відмовлено в прийнятті позовної заяви.

Постановою від 19.11.11 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого Дучал Н.М., суддів Калантай М.В., Склярук О.І.) апеляційну скаргу Департаменту залишено без задоволення, а ухвалу від 22.10.11 господарського суду Донецької області без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що встановлення фактів, які мають юридичне значення здійснюється в порядку цивільного судочинства за приписами Цивільного процесуального кодексу України та відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України не відносяться до компетенції господарських судів.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Департамент звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу від 19.10.11 господарського суду Донецької області та постанову від 22.11.11 Донецького апеляційного господарського суду скасувати, а справу повернути на розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 11, 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1251.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Департамент звернувся з позовом про встановлення факту торгівлі 05.07.11 у магазині Товариства алкогольними напоями без марок акцизного збору встановленого зразку.

05.07.11 Департаментом проведено перевірку магазину, котрий належить Товариству, з питань додержання вимог встановлених законодавством, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Актом № 499/03/34093585 від 05.07.11 (далі - Акт) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами визначено, що в реалізації знаходяться алкогольні напої без марок акцизного податку (збору) встановленого зразка, що є порушенням ч. 4 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

На підставі Акту Департаментом винесено рішення від 15.07.11 про застосування фінансових санкцій (далі - Рішення), яким зобов'язано Товариство сплатити фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн., як вбачається з матеріалів справи дане Рішення Товариством не оскаржувалось.

Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів № 1251 від 27.12.10, встановлено, що у разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України № 716 від 16.11.04 встановлено, що оформлення (підготовка, друкування) бланків ліцензій, дублікатів ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, переоформлення ліцензій у разі зміни зазначених у них відомостей, внесення інформації до ліцензії про сплату чергового щоквартального платежу, призупинення дії ліцензій та анулювання ліцензій здійснюється виключно регіональними управліннями Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України.

Також наказом Державної податкової адміністрації України № 453 від 21.08.09 встановлено, що якщо у ході перевірки суб'єкта господарювання встановлено обставини, які містять ознаки складу злочинів підслідних підрозділам податкової міліції, матеріали перевірки в установленому порядку протягом 10 днів від дати складання акта перевірки передаються до оперативного підрозділу податкової міліції для вжиття відповідних заходів. Акт перевірки знімається з контролю після одержання інформації про фактичне надходження сум фінансових санкцій до бюджету та письмового підтвердження про усунення виявлених порушень.

У разі виявлення порушень вимог закону, щодо встановлених ним організаційних, технологічних, технічних та інших умов провадження відповідного виду господарської діяльності, керівник органу (Департаменту або регіонального управління Департаменту), що здійснив перевірку, приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафів.

Рішення про застосування фінансових санкцій приймаються у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 "Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та відповідно до Інструкції про порядок застосування фінансових санкцій, затвердженої наказом Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України від 08.07.2003 N 80.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає на те, що ст. 56.1 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бити оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Департамент в касаційній скарзі посилається на ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" якою встановлено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі рішення суду про встановлення факту торгівлі суб'єктом господарювання алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку.

Також колегія суддів касаційної інстанції вбачає, що позов з яким звернувся Департамент не може розглядатись в господарських судах тому, що Господарським процесуальним кодексом України спори про встановлення факту не віднесені до підвідомчості господарських судів, з цього випливає, що дані спори не відносяться до господарської юрисдикції.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить про те, що визначений Департаментом у межах даної справи предмет спору, як спосіб захисту порушеного права, чинним законодавством не передбачено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу скаржника на те, що він не позбавлений права звернутись повторно до суду для вирішення спору, проте за умови правильно визначення позовних вимог та до суду під юрисдикцію якого вони підпадають.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Департаментом в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами першої та апеляційної інстанцій не лише норм процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову від 22.11.11 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 37/6-62 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова І.Ходаківська