Постанова № 22612995, 11.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 року Справа № 5021/2881/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Бабакова Л.М., Барбашова С.В.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., довіреність від 12.03.2012 року

відповідача ОСОБА_2., довіреність № 18-49/680 від 11.03.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе”, м. Суми(вх. № 648 С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 24 січня 2012 року по справі № 5021/2881/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “РОМА, ЛТД”, м Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе”, м. Суми

про стягнення 1730997,10 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1730977,10 грн. відповідно до договору поставки № 3/269 від 29.06.2011 року, укладеного між сторонами по справі, в тому числі: 1651267,32 грн. основного боргу, 249,89 грн. інфляційних втрат, 5064,21 грн. три відсотки річних, 74395,68 грн. штрафних санкцій, а також стягнути з відповідача судові витрати, повязані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24 січня 2012 року (суддя Сопяненко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В.Фрунзе” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “РОМА, ЛТД” 1430099,32 грн. основного боргу, 74395,68 грн. штрафних санкцій, 5064,21 грн. три відсотки річних, 249,89 грн. інфляційних втрат, 34619,54 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 221168,00 грн. провадження у справі припинено.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення суду першої інстанції від 24 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “РОМА, ЛТД” у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 47928,30 грн. пені, 38,46 грн. трьох відсотків річних, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині обрахування пені, а також неповне зясування судом обставин справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 березня 2012 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено та запропоновано сторонам надати суду апеляційної інстанції обґрунтований розрахунок (контррозрахунок) пені та 3% річних.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем надано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення по справі з розрахунком суми заборгованості відповідача по договору, а також пені та 3% річних станом на 25.11.11 р

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 29.06.2011 року між ПАТ «Сумське машинобудівне науково виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе»та ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Рома ЛТД»був укладений договір поставки № 3/269, відповідно до умов якого продавець (позивач) здійснює поставку товару зазначеного у відповідній специфікації до договору, а покупець (відповідач) здійснює оплату поставленого товару.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на виконання умов договору в період з 05.07.2011 р. та станом на 25.11.2011 року було здійснено поставку товару на загальну суму 2850020,96 грн. згідно видаткових накладних: № 0507.8 від 05.07.2011р. на суму 229735,32 грн., довіреність № О-249 від 04.07.2011р; № 0807.3 від 08.07.2011р. на суму 20160,00 грн., довіреність № О-249 від 04.07.2011р.; № 2009.25 від 20.09.2011р. на суму 514836,00 грн., довіреність № О-362 від 19.09.2011р.; № 2009.26 від 20.09.2011р. на суму 546216,00 грн., довіреність № О-361 від 1909.2011р.; № 1310.7 від 13.10.2011р. на суму 340320,00 грн., довіреність № О-396 від 12.10.2011р. Факт поставки позивачем товару, відповідачем не заперечувався.

Проте відповідачем в повному обсязі заборгованість сплачена не була, станом на 25.11.11 р., тобто на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 1651267,32 грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 1651267,32 грн., 249,89 грн. інфляційних, три відсотки річних в розмірі 5064,21 грн., 74395,68 грн., нарахованих в звязку з порушення відповідачем грошового зобовязання за договором.

Обставини справи свідчать про те, що під час розгляду справи в суді відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 221168,00 грн., тому провадження у справі в цій частині судом першої інстанції припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, несплаченою відповідачем залишилась сума боргу в розмірі 1430099,32 грн.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.2. договору та п.4. специфікації № 21 відповідач зобовязаний здійснити оплату протягом 60 календарних днів з дня отримання товару (видаткові накладні № 0807.3 та № 0507.8). Згідно п.3.2. договору та п.4. специфікації № 3 до договору відповідач здійснює оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів з дня отримання товару (видаткові накладені № 2009.25, № 2009.26, № 1310.7).

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач товар від позивача отримав, в установлений договором строк не розрахувався, сума основного боргу в розмірі 1430099,32 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростовується, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми права позивачем нараховані 5064,21 грн. три відсотки річних та 249,89 грн. інфляційних, які визнані судом правомірними і такими, що підлягають стягненню у повному обсязі, оскільки відповідачем частково сплачена заборгованість після порушення провадження у справі.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Умовами договору, а саме підпунктом 7.3, передбачена відповідальність за порушення строків оплати товару у розмірі 0,2% вартості простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 5 % вартості простроченого платежу за поставлений товар (партію товару).

За прострочення виконання зобовязання відповідачу були нараховані штрафні санкції в розмірі 74395,68 грн.

Враховуючи, що відповідач товар від позивача отримав, в установлений договором строк не розрахувався, тому колегія суддів визнає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, передбаченою п. 7.3 договору.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про стягнення пені в розмірі 74395,68 грн., колегія суддів вважає таким, що зроблений без дотримання вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», яким встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснив аналіз матеріалів справи, надав правову оцінку наявним в матеріалах справи документам, у тому числі розрахунку позивача та котнррозрахунку відповідача, перевіривши правильність обчислення пені, а також період, який визначений позивачем до стягнення, колегія суддів виходить з того, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати поставленого товару за видатковими накладними № 0807.3 від 08.07.11 р. на суму 20160,00 грн.; № 0507.8 від 05.07.11 р. на суму 229735,32 грн.; № 2009.25 від 20.09.11 р. на суму 514836,00 грн. № 2009.26 від 20.09.11 р. на суму 546216,00 грн.; № 1310.7 від 13.10.11 р. на суму 340320,00 грн.; № 2607.7 від 26.07..11 р. на суму 334,78 грн. за період з 07.09.11 р. по 25.11.11 р.

З урахуванням викладеного стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 26890,83 грн.

Таким чином, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 74395,68 грн., є помилковими та передчасними, оскільки ґрунтуються на наданих позивачем необґрунтованих належним чином доводах та доказах, які спростовується вищевказаним. В звязку з чим рішення в частині стягнення з відповідача 47504,85 грн. пені підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Що стосується наведених відповідачем доводів про невірне обчислення суми пені та 3% річних в звязку з тим, що судом першої інстанції не враховано, що грошові кошти в розмірі 17130,40 грн. були сплачені ще до порушення провадження у справі, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що після подання позовної заяви та початку розгляду справи по суті у господарському суді відповідачем було сплачено 17465,18 грн. - 09.12.11р., 4037,60 грн. - 26.12.11р. та 200000,00 грн. - 29.12.11 р. частково борг в сумі 221502,78 грн.

Вказане підтверджується також підписаним уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками їх підприємств двостороннім актом звірки взаємних розрахунків за спірний період станом на 05.01.2012р. (а.с. 107, т. 1) з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 1430099,32 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій. Дані, що відображені в акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами.

Отже, доводи відповідача про невірний розрахунок 3% річних не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду рішення господарського суду, в звязку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення в зазначеній частині.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання імені М.В. Фрунзе”, м. Суми задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 24 січня 2012 року по справі № 5021/2881/2011 в частині стягнення 47504,85 грн. пені скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Бабакова Л.М.

суддя Барбашова С.В.

Повний текст постанови підписаний 11 квітня 2012 року.