Постанова № 22612967, 11.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2012 р. Справа № 18/149-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Білоусова Я.О.

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (дов. №б/н від 15.12.2011р.),

1-го відповідача ОСОБА_2 (дов.№б/н від 05.08.2010р.).,

2-го відповідача не зявився,

1-ї третьої особи не зявився,

2-ї третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ “Ерсте Банк”, м. Київ (вх. №669С/2)

на рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2012 року по справі

№18/149-10,

за позовом Приватного виробничого підприємства “Центр-Сервіс”, м. Харків

до 1. Публічного акціонерного товариства “Ерсте Банк”, м.Київ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім “Автолюкс”, м.Суми

треті особи: 1. Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м.Суми,

2. Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4, м.Суми

про визнання договорів іпотеки недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області із позовної заявою, в якій після уточнення позовних вимог у відповідності до заяви про уточнення позовних вимог № 17/10-02 від 17.10.2011р., просив суд визнати недійним договір іпотеки № 010-05/1042 (з юридичною особою) від 17 липня 2008р., укладений між ПАТ «Ерсте Банк»та ПВП «Центр-Сервіс»і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 17.07.2008р., зареєстрований в реєстрі за № 4334; визнати недійсним договір іпотеки № 010-05/1042-1 (з юридичною особою-поручителем) від 28 жовтня 2009р., укладений між ПАТ «Ерсте Банк»і ПВП «Центр-Сервіс»і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3, 28.10.2009р., зареєстрований в реєстрі за № 2619, та зобов`язати ПАТ «Ерсте Банк»надати ПВП «Центр-Сервіс»оригінал договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.09.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 р. № 5262, оригінал витягу з Державного реєстру правочинів № 4642356 від 20.09.2007р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16183153 від 05.10.2007р.; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нежилого приміщення загальною площею 873,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Іллінська (вул. Червоногвардійська), б. 12, за договором іпотеки № 010-05/1042-1 (з юридичною особою поручителем) від 28.10.2009р., укладеним між ПАТ «Ерсте Банк»і ПВП «Центр-Сервіс», посвідченим нотаріально приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 28.10.2009р., зареєстрований в реєстрі за № 2619.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.01.2012р. у справі №18/149/10 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Заєць С.В., суддя Коваленко О.В., суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки №010-05/1042 (з юридичною особою) від 17 липня 2008р., укладений між Публічним акціонерним товариством “Ерсте Банк” (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 6, код 34001693) (на момент укладення договору Відкрите акціонерне товариство “Ерсте Банк”) та Приватним виробничим підприємством “Центр-Сервіс” (61017, м. Харків, вул. Котлова, б.216, код 23818482) і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 17.07.2008р., зареєстрований в реєстрі за № 4334.Визнано недійсним договір іпотеки № 010-05/1042-1 (з юридичною особою-поручителем) від 28 жовтня 2009р., укладений між Публічним акціонерним товариством “Ерсте Банк” (01034, м. Київ, вул.Прорізна, 6, код 34001693) (на момент укладення договору Відкрите акціонерне товариство “Ерсте Банк”) та Приватним виробничим підприємством “Центр-Сервіс”(61017, м. Харків, вул. Котлова, б.216, код 23818482) і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 28.10.2009р., зареєстрований в реєстрі за №2619. В іншій частині відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Ерсте Банк”(01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Прорізна, 6, код 34001693) на користь Приватного виробничого підприємства “Центр-Сервіс”(61017, м. Харків, вул. Котлова, б. 216, код 23818482) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 78 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім “Автолюкс”(4032, м. Суми, вул. Чернігівська, б. 12, код 31787807) на користь Приватного виробничого підприємства “Центр-Сервіс”(61017, м. Харків, вул. Котлова, б. 216, код 23818482) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 78 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства “Ерсте Банк” від 14.12.2011р. про залучення третіх осіб відмовлено. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства “Ерсте Банк” № 6.3.7.2.0/3404 від 25.10.2011р. про зупинення провадження у справі відмовлено (а.с.143-155, том 3).

ПАТ “Ерсте Банк” з рішенням місцевого господарського суду від 11.01.2012р. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2012р. року у справі №18/149-10; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви Приватного виробничого підприємства “Центр-Сервіс” про визнання недійсним договору іпотеки №010-05/1042 (з юридичною особою) від 17.07.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 17.07.2008р., зареєстрований в реєстрі за №4334 та Договору іпотеки №010-05/1042-1 (з юридичною особою-поручителем) від 28.10.2009р. посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 28.10.2009р. зареєстрований в реєстрі за № 2619 в повному обсязі. Також просить суд стягнути з Приватного виробничого підприємства “Центр-Севіс” розмір судового збору сплаченого ПАТ “Ерсте Банк” під час подання даної апеляційної скарги в сумі 536,50 грн. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник першого відповідача, ПАТ «Ерсте Банк», підтримував апеляційну скаргу, посилається, зокрема, на те, що банк, під час укладення Договорів іпотеки, отримав від директора копії відповідних редакцій статуту ПВП «Центр-Сервіс», копії рішень засновника про призначення Директора та про передачу в іпотеку майна і надання повноважень директору на укладення зазначених Договорів Іпотеки, копії контрактів з директором та витяги з ЄДР ЮО та ФОП. Як зазначив апелянт в даних виписках та витягах з ЄДР ЮО та ФОП зазначено ОСОБА_6 директором ПВП «Центр-Сервіс»та відсутність будь-яких обмежень на здійснення ним повноважень директора.

05.04.2012р. через відділ документального забезпечення та контролю суду представник ПАТ «Ерсте банк»подав заяву про забезпечення позову (вх.№2986), в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 873,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Суми, вул. Іллінська (вул. Червоногвардійська), будинок 12, що належить приватному виробничому підприємству «Центр-Сервіс»(код ЄДРПОУ 23818482).

Представник позивача проти задоволення заяви заперечувала, оскільки вважає її необґрунтованою та не повязаною з предметом спору.

Колегія суддів, розглянувши заяву першого відповідача ПАТ «Ерсте Банк», про забезпечення позову дійшла висновку про залишення її без задоволення, оскільки доводи першого відповідача не достатньо обґрунтовані для забезпечення позову та не підтверджуються доказами про наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування забезпечення позову.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. №01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»зазначено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу ( сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників су то процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарсько му в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоро нних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарсько го суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК України.

Так, в своїй заяві представник першого відповідача не зазначив підстав з яких він вбачає неможливість (утруднення) виконання рішення про визнання недійсними іпотечних договорів за відсутності заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно позивача. До того ж, як вбачається із заяви першого відповідача, в її основу покладено доводи, що носять характер припущення, не підтверджені відповідними належними доказами.

Також представник ПАТ «Ерсте Банк»05.04.2012р. подав до суду клопотання (вх.№2985) про залучення третіх осіб, в якому просить суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 (40030, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_7 (61146, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) та ОСОБА_8 (40030, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_3). В обґрунтування клопотання представник ПАТ «Ерсте Банк»зазначив, що до апеляційної скарги надав копії протоколів зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Автолюкс»від 09.07.2008р., від 22.05.2009р., від 14.07.2009р., від 12.08.2009р., від 20.08.2009р., від 15.10.2009р.

Представник першого відповідача зазначив, що протоколи зборів учасників ТОВ ТД «Автолюкс»були підписані ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та пояснення цих осіб, на думку апелянта, може підтвердити наявність згоди засновника ПВП «Центр Сервіс»ОСОБА_9, який одночасно є учасником ТОВ ТД «Автолюкс», на укладення Договорів іпотеки № 010-05/1042 від 17.07.2008р та № 010-05/1042-1 від 28.10.2009р. та подальшого погодження дій колишнього директора ПВП «Центр Сервіс»ОСОБА_6, який одночасно був директором ТОВ ТД «Автолюкс».

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки зазначені особи не мають відношення до спору, а недійсність рішень засновника ОСОБА_9 про надання згоди на укладення спірних договорів встановлена Ленінським районним судом у м.Харкові.

Розглянувши клопотання першого відповідача, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Дана норма покликана захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінитись в результаті винесеного рішення. Метою участі таких осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість в результатах вирішення спору ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або предявлення до неї позовних вимог із сторони позивача чи відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, особи, яких перший відповідач просив суд залучити до справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не є сторонами договорів іпотеки і не заінтересовані в результаті вирішення спору.

До того ж зазначені факти були предметом розгляду та встановлені рішенням Ленінського районного суду м.Харкова у справі №2024/2-330/11 від 16.06.2011р., яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Харківської області у справі №22-ц-13608/2011 від 29.09.2011р.

А тому судова колегія, розглянувши клопотання першого відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та, заслухавши пояснення представника першого відповідача, дійшла висновку про залишення без задоволення даного клопотання.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечувала. Вважає її безпідставною та необґрунтованою. У відзиві посилається на те, що власником ПВП «Центр-Сервіс»ОСОБА_9 рішення щодо укладення оспорюваних договорів іпотеки не приймалося. Як зазначає позивач, під час розгляду справи в Ленінському районному суді м.Харкова встановлено, що ОСОБА_10, являючись єдиним власником ПВП «Центр-Сервіс», зазначених рішень не приймав, висновками почеркознавчої експертизи №8031 від 30.11.2010р. та №2027/2383 від 15.04.2011р. встановлено, що підписи в рішеннях ОСОБА_9 не належать, що спричинило недійсність зазначених рішень власника ПВП «Центр-Сервіс».

У судове засідання не зявились представники другого відповідача та першої та другої третіх осіб, про причини неявки належним чином суд не повідомили.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2012р. про прийняття апеляційної скарги до провадження. Дана ухвала була направлена сторонам по даній справі рекомендованою поштою і отримана 1-ю третьою особою, ОСОБА_3, 27.02.2012р., 2-ю третьою особою ОСОБА_4 28.02.2012р., а копія зазначеної ухвали, яка була направлена на адресу другого відповідача повернулась до суду з довідкою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи.

Дана обставина свідчить про те, що у відповідності до вимог статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції були створені сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, але другим відповідачем та третіми особами не дотримано приписів частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Зважаючи на вищевикладене, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 23.02.2012р., сторони були попереджені, що у разі не зявлення їх представників у судове засідання та не надання сторонами документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін, тому справа згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та першого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,17 липня 2008 року між ТОВ ТД «Автолюкс» (другий відповідач) та ПАТ «Ерсте Банк»(перший відповідач, на момент укладення угоди ВАТ «Ерсте Банк») укладено генеральну кредитну угоду № 010-05/1042, згідно умов якої ПАТ «Ерсте Банк», як кредитор, зобов'язувався надавати ТОВ ТД «Автолюкс», як позичальнику, кредитні кошти в доларах США для поповнення обігових коштів (І том, а. с. 23-26).

На підставі даної генеральної кредитної угоди 17.липня 2008 року між ТОВ ТД «Автолюкс»(другий відповідач) та ПАТ «Ерсте Банк» (перший відповідач, на момент укладення угоди ВАТ «Ерсте Банк») було укладено кредитний договір (відновлювальна кредитна лінія) № 011-05/1043 (І том, а. с. 29-31).

На умовах зазначених договорів ПАТ «Ерсте Банк»відкрив ТОВ ТД «Автолюкс»відновлювальну кредитну лінію в сумі 1900000 (один мільйон дев`ятсот тисяч) доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, строк користування кредитними коштами та розмір процентів неодноразово змінювався (додаткові угоди №1 від 26.05.2009р., № 2 від 26.05.2009р., № 2 від 16.07.2009р., № 3 від 20.08.2009р., № 4 від 28.10.2009р.) (а.с. 32-38, том 1). З урахуванням внесених змін, ТОВ ТД «Автолюкс зобов'язалось повернути кредит в повному обсязі до 27 жовтня 2012 року. Згідно з додатковою угодою №4 до кредитного договору та графіку погашення заборгованості від 28.10.2009р. повернення кредиту починається з 30.11.2010р., до цього часу нараховуються проценти за користування коштами.

За генеральною кредитною угодою №010-05/1042 від 17.07.2008р., укладеною між ВАТ «Ерсте Банк»та ТОВ ТД «Автолюкс», кредитних договорів, укладених в її рамках та додаткових угод до цієї угоди, 17.07.2008р. між ПАТ «Ерсте Банк»(на момент укладення договору ВАТ «Ерсте Банк»), як іпотекодержателем і ПВП «Центр-Сервіс», як іпотекодавцем, було укладено договір іпотеки № 010-05/1042, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно з умовами якого, вимоги ПАТ «Ерсте Банк»до ТОВ ТД «Автолюкс»забезпечувались шляхом передачі в іпотеку нежитлових приміщень загальною площею 873,7 кв. м., за адресою: м. Суми, вул. Червоногвардійська (Іллінська), буд. 12 (а.с.40-44, том1).

В забезпечення вимог ПАТ «Ерсте Банк»до ТОВ ТД «Автолюкс»за генеральною кредитною угодою №010-05/1042 від 17.07.2008р., укладеної між ВАТ «Ерсте Банк»та ТОВ ТД «Автолюкс», кредитних договорів, укладених в її рамках та додаткових угод до цієї угоди, 28 жовтня 2009р. між ПАТ «Ерсте Банк»(на момент укладення договору ВАТ «Ерсте Банк»), як іпотекодержателем та ПВП «Центр-Сервіс», як іпотекодавцем, було укладено договір іпотеки № 010-05/1042-1, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №2619, за яким ПВП «Центр-Сервіс»передає в іпотеку власне нежитлове приміщення загальною площею 873,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Суми, вул.Іллінська (вул.Червоногвардійська), буд. 12 (а. с. 45-46, том 1).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, договір іпотеки № 010-05/1042 (з юридичною особою) від 17.07.2008р. підписаний від імені підприємства директором ОСОБА_6, на підставі рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс»ОСОБА_9. № б/н від 09.07.2008р.

Договір іпотеки №010-05/1042-1 (з юридичною особою-поручителем) від 28.10.2009р. підписаний від імені ПВП «Центр-Сервіс»представником ОСОБА_11, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованої в реєстрі за № 2618 від 28.10.2009р., та рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс»ОСОБА_9 № б/н від 16.10.2009р.

За вищевказаними договорами іпотеки в іпотеку передається нежитлове приміщення площею 873,7 кв.м., розташоване в м. Суми, по вул. Іллінська (вул. Червоногвардійська), буд.12, яке належить ПВП «Центр-Сервіс»на праві власності. Предмет іпотеки відноситься до основних фондів першої групи згідно з п.п. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час укладення оспорюваних договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 9.9. договору іпотеки № 010-05/1042-1 (з юридичною особою-поручителем) від 28.10.2009р. встановлено, що з набранням чинності цим договором втрачає чинність укладений між сторонами договір іпотеки № 010-05/1042 (з юридичною особою), посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 17.07.2008р. за реєстраційним № 4334.

Позивач в обґрунтування позовної заяви посилався, зокрема, на те, що Статутом ПВП «Центр-Сервіс»і контрактами з директором підприємства на 2008,2009 роки чітко обмежені повноваження директора ПВП «Центр-Сервіс»на укладення угод щодо нежитлових приміщень загальною площею 873,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Суми, вул.Іллінська, 12, які відносяться до основних фондів і належать підприємству на праві власності.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Щодо посилань позивача на обмеження повноважень директора ПВП «Центр-Сервіс»на укладення спірних правочинів, то суд апеляційної інстанції встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Статутом ПВП «Центр-Сервіс»в редакціях, зареєстрованих виконавчим комітетом Сумської міської ради 18.04.2006р. та 27.02.2009р., передбачено обмеження вчинення директором дій та укладення правочинів від імені підприємства, зокрема, директор тільки з письмового дозволу засновника має право укладати правочини, договори та інші угоди відносно майна, що є у власності підприємства і належить до основних фондів.

Аналогічні обмеження повноважень директора передбачені контрактами з директором підприємства б/н від 28.12.2007р. та 01.01.2009р. (а. с. 55 а.с.64, том 1).

В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія рішення Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 2024/2-330/11 від 16.06.2011р., залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Харківської області у справі № 22-ц-13608/2011 від 29.09.2011р., визнано недійсними рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс» б/н від 09.07.2008р. та б/н від 16.10.2009р. (а.с. 80-88, том 2).

Так, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16.06.2011р. встановлено, що ОСОБА_9 з 18.04.2006р. та на час прийняття оспорюваних рішень 09.07.2008р. та 16.10.2009р. є єдиним засновником ПВП «Центр-Сервіс»із часткою 100%. Засновник приватного підприємства, відповідно до ст.65 Господарського кодексу України, здійснює свої права щодо управління підприємством особисто або через призначеного ним директора, повноваження якого на вирішення питань щодо діяльності підприємства та вчинення відповідних дій, обмежені статутом.

Також рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 2024/2-330/11 від 16.06.2011р. встановлено, що власником ПВП «Центр-Сервіс»ОСОБА_9 не приймались рішення щодо: передачі в іпотеку ПАТ «Ерсте Банк»нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Іллінська (вул. Червоногвардійська), буд. 12; надання представникам ОСОБА_6 та ОСОБА_11 повноважень на укладення таких правочинів, а також визнано недійсними рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс»ОСОБА_9 б/н від 09.07.2008р. та б/н від 16.10.2009р. як такі, що власником не підписувались і суперечать вимогам закону та статуту ПВП «Центр-Сервіс».

Таким чином, рішенням Ленінського районного суду м.Харкова визнано недійсними рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс» б/н від 09.07.2008р. та б/н від 16.10.2009р. з моменту їх вирішення, а тому на момент укладення спірних договорів іпотеки не було рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс»ОСОБА_9 щодо надання в іпотеку ВАТ «Ерсте Банк»власного нерухомого майна.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. №01-06/1623/2011, зокрема, зазначено, що відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановленні судом і мають значення для вирішення спору.

У застосуванні цього припису преюдиційне значення для господарського суду мають факти, встановлені загальним судом у рішенні з будь-якої цивільної справи, незалежно від субєктного складу сторін у справі, що розглядається господарським судом

Щодо посилань апелянта на те, що пояснення приватного нотаріуса СМНО ОСОБА_3, зокрема про те, що представники сторін мали всі належні повноваження на укладення договорів, залишились поза увагою суду першої інстанції, то у відповідності до приписів вищезазначеної статті 35 ГПК України, пояснення нотаріуса є недоречними у даному випадку.

Згідно з ч.5 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в редакції, що діяла на час укладення оспорюваних договорів іпотеки, банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Отже, до підписання кредитного договору та надання кредиту службами банку ретельно перевіряється платоспроможність та кредитоспроможність позичальників, обсяг їх повноважень. При видачі кредиту обов'язком банку є перевірка всіх необхідних документів позичальників, у тому числі статуту позичальників та їх поручителів.

Крім того, обсяг повноважень представників юридичних осіб та статутні обмеження щодо вчинення ними дій перевіряється приватним нотаріусом під час посвідчення правочинів (п.п. 41,42 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5).

ПАТ «Ерсте Банк»під час укладення спірних правочинів вивчались документи, що підтверджують повноваження представників ПВП «Центр-Сервіс»щодо укладення оспорюваних договорів іпотеки, витребовувались рішення власника, які могли письмово засвідчити його згоду на укладення договорів іпотеки. Таким чином, ПАТ «Ерсте Банк»було відомо про обмеження повноважень директора ПВП «Центр-Сервіс»ОСОБА_6 та представника ОСОБА_11, довіреність якій видав директор ОСОБА_6 на підставі рішення б/н від 16.10.2009р., на укладення оспорюваних правочинів.

Щодо наданих апелянтом протоколів зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Автолюкс», то судова колегія зазначає, що зазначені протоколи містять лише намір укласти договір іпотеки. Проте рішення на укладення оспорюваних правочинів ОСОБА_9 не виносив, що вбачається з рішення Ленінського районного суду м.Харкова.

Крім того, при перевірці документів для надання кредиту, апелянт мав звернути увагу і повинен був звернути увагу на те, що в статуті ПВП «Центр-Сервіс»та рішеннях засновника ПВП «Центр-Сервіс»ОСОБА_9 б/н від 09.07.2008р. та б/н від 16.10.2009р., які були визнані недійсними Ленінським районним судом м.Харкова (як такі, що власником не підписувались) були різні паспортні дані ОСОБА_9

Пунктами 9.1. та 9.3. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.03.1999р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»встановлено, що угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення, всупереч статутним обмеженням, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то засновані на цій угоді її вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або з відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; одержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін бо інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договори іпотеки №010-05/1042 (з юридичною особою від 17.07.2008р. та № 010-05/1042-1 (з юридичною особою поручителем) від 28.10.2009р., укладені між ПАТ «Ерсте Банк»(на момент укладення договору ВАТ «Ерсте Банк») і ПВП «Центр-Сервіс»є недійсними, як такі, що укладені без згоди засновника ПВП «Центр-Сервіс»ОСОБА_9, укладені всупереч статтям 62, 63, 65 Господарського кодексу України, статуту ПВП «Центр-Сервіс», порушують права ОСОБА_9 як засновника на особисте управління підприємством та господарське використання майна.

Згідно з ч.3 статті 207 ГК України, статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (виникнення).

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Щодо відмови суду першої інстанції в іншій частині позовних вимог, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03. 2004 №410, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Пункт 2.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657, містить вичерпний перелік підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна , а саме:

2.1.1.Накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;

2.1.2. Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1-3), що подається: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;

судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту) ;

органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).1

Зі змісту цієї норми, зокрема, вбачається, що безпосередньо на підставі судового акта до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна можуть бути внесені відомості про зняття заборони лише стосовно арештованих судом об'єктів нерухомого майна.

Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою (такою особою є нотаріус), на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Крім того, Законом передбачено, що відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (частина перша статті 19).

Згідно з пунктом 4 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 31.03.2004р. №410, державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної здійснюється шляхом внесення запису до Державного реєстру іпотек, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Державного реєстру іпотек.

Відповідно до п.1.3 Положення реєстраторами Реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу.

Крім того, відповідно до пункту 9 частини 1 ст.34 Закону України "Про нотаріат" накладення та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягають державній реєстрації є нотаріальною дією, що вчиняється нотаріусами. При цьому, відповідно до пункту 17 Тимчасового порядку внесення змін і додаткових відомостей до запису здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи.

Згідно з пунктом 25 Тимчасового положення, після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Тобто подання заяви про зняття заборони на відчуження нерухомого майна є обовязком іпотекодержателя в силу закону.

У разі виключення запису реєстратор видає іпотекодержателю або уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п'яти днів надсилає іпотекодавцю (абзац другий пункту 28 Тимчасового положення).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в частині позову щодо виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записів про обтяження іпотекою нежилого приміщення загальною площею 873,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Іллінська (вул. Червоногвардійська), б. 12, за договором іпотеки № 010-05/1042-1 (з юридичною особою поручителем) від 28.10.2009р., укладеним між ПАТ «Ерсте Банк»і ПВП «Центр-Сервіс», посвідченим нотаріально приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 28.10.2009р., зареєстрований в реєстрі за № 2619.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, перший відповідач не надав суду апеляційної інстанції доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо погодженості всіх дій ОСОБА_6 з ОСОБА_9, а також не довів суду, що банк вжив всіх можливих заходів щодо перевірки повноважень директора під час укладення спірних договорів іпотеки.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо недійсності договорів іпотеки №010-05/1042 (з юридичною особою від 17.07.2008р. та № 010-05/1042-1 (з юридичною особою поручителем) від 28.10.2009р., укладених між ПАТ «Ерсте Банк»(на момент укладення договору ВАТ «Ерсте Банк») і ПВП «Центр-Сервіс».

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2012р. по справі №18/149-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ПАТ «Ерсте-Банк»про забезпечення позову та клопотання ПАТ «Ерсте-Банк»про залучення до участі у справі третіх осіб залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ПАТ “Ерсте Банк” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2012 року по справі

№18/149-10 залишити без змін.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Білоусова Я.О.

Повний текст постанови складений та підписаний 10.04.2012р.