Постанова № 22612936, 09.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2012 р. Справа № 5023/10205/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Білоконь Н.Д. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 172/8 від 23.12.2011 р.)

відповідача - ОСОБА_2 ( довіреність № 3 від 22.04.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 936Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 27.02.12 р. у справі № 5023/10205/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Гіпротракторосільгоспмаш", м. Харків

до Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2011 р. позивач, Відкрите акціонерне товариство "Гіпротракторосільгоспмаш", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 206396,88 грн., 3% річних в сумі 3598,63 грн., та інфляційні витрати в сумі 366,62 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2012 р. (суддя Аюпова Р.М.) у позов задоволено в повному обсязі, стягнуто на користь ВАТ "Гіпротракторосільгоспмаш" заборгованості з орендної плати в сумі 206396,88 грн., 3% річних в сумі 3598,63 грн., та інфляційні витрати в сумі 366,62 грн.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та на необгрунтованість рішення,неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення,яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 05.04.2012 р. об 10:00 год.

До канцелярії Харківського апеляційного господарського суду 30.03.2012 р. надійшло доповнення до апеляційної скарги від 01.03.2012 р. (вх. 2767).

ВАТ "Гіпротракторосільгоспмаш" 02.04.2012 р. надало відзив на апеляційну скаргу (вх.2835), в якому просило залишити рішення без змін,а скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України,заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановлено наступне.

01.01.2011 р. між ВАТ "Гіпротракторосільгоспмаш" та Управлінням Пенсійного фонду в Дзержинському районі м. Харкова укладено договір оренди № 165-Арн, відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) надає орендарю в тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, загальною площею 1200м кв., що розташовані у нежитловій будівлі за адресою м. Харків, проспект Леніна, 40 для використання орендарем для розміщення конторських приміщень (п. 1.1, 1.2 договору).

Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 01.01.2011 р. та скріплений їх печатками.

Відповідно до п.4.1. договору оренди, за орендоване приміщення орендар сплачує орендодавцю договірну ціну за місяць, виходячи із погоджувального протоколу, який є невід'ємною частиною договору. Оплата орендної плати проводиться щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця. При цьому, погоджувальним протоколом від 01.01.2011 р. сторони встановили, що за орендоване майно орендар сплачує орендну плату з 01.01.2011 р. із розрахунку за 1 кв. м. - розрахунку 38,10 грн. у т.ч. ПДВ 20%.

01.01.2011 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору оренди № 165-Арн від 01.01.2011 р., якою сторони домовились, що орендодавець додатково надає в оренду нежитлові приміщення 0-го поверху у нежитловій будівлі за адресою м. Харків, проспект Леніна, 40, площею 105,00 кв.м., що надаються орендарю для зберігання документації. Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди, сторони погодили, що умови оренди, узгоджені в договорі оренди № 165-Арн від 01.01.2011 р. поширюються і надані в оренду за зазначеною угодою приміщення (0-го поверху площею 105 м.кв. ). Погоджувальним протоколом від 01.01.2011 р. сторони визначили розмір орендної плати за оренду додатково орендованого приміщення 0-го поверху площею 105 м кв. із розрахунку 17,10 грн. за 1 м кв.

Факт передачі приміщення в оренду за додатковою угодою № 1 підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 01.01.2011 р. та скріплений їх печатками.

Згідно з п.2.1. договору, строк дії договору оренди встановлено з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р., та зазначено, що після спливу строку дії даного договору, договір припиняється (не пролонгується), а можливі наступні орендні відносини регулюються при укладенні нового договору оренди.

Відповідно до п.2.2. договору оренди, дія договору припиняється, зокрема по закінченню строку дії договору.

Як встановлено п.5.1.8. та п.3.3. договору оренди, орендар повинен не пізніше дня припинення дії даного договору повернути об'єкт оренди орендодавцю за актом приймання -передачі.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовується матеріалами справи, після закінчення строку дії договору оренди, тобто після 28.02.2011 р., відповідач орендовані приміщення позивачу не повернув та продовжував користуватись ними протягом березня 2011 року, квітня 2011 року, травня 2011 року, червня 2011 року та частково липня 2011 року (до 13 липня 2011 року включно). Платіжним дорученням № 3562 від 07.04.2011 р. відповідач здійснив часткову оплату за оренду приміщень за березень 2011 року в сумі 1795,50 грн. та платіжним дорученням № 3563 від 07.04.2011 р. здійснив часткову оплату за оренду приміщень за квітень 2011 року в сумі 1795,50 грн., зазначивши у якості підстави оплати договір № 165 - Арн від 01.01.2011р., що підтверджується реєстром платіжних документів обслуговуючого банку позивача від 07.04.2011 року.

Вищевказані платежі позивачем приймалися, про що позивач вказав у позовній заяві.

Фактично користування відповідачем орендованими приміщеннями за договором оренди № 165-Арн від 01.01.2011р. та додатковою угодою №1 припинилося 13 липня 2011 року, у зв'язку із укладенням сторонами договору про закупівлю послуг з оренди нежитлових приміщень від 14.07.2011р. стосовно того ж об'єкту оренди.

Зазначені факти встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2011 р. у справі № 5023/7483/11 за позовом ВАТ "Гіпротракторосільгоспмаш" до УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова про стягнення неустойки за вищезазначеним договором оренди.

Місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до вимог ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

В матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна після закінчення строку дії договору. Отже, місцевим господарським судом було обгрунтовано зазначено, що договір оренди № 165-Арн від 01.01.2011 р. станом на 13 липня 2011 року був діючим.

У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та вказала, що ним свої зобовязання за договором оренди виконані належним чином, проте, відповідач свої зобовязання за договором виконував неналежним чином, оплату за оренду приміщень здійснював не у повному обсязі, внаслідок чого за період з березня 2011 року по липень 2011 року, станом на 01.12.2011 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 206396,88 грн., що і стало підставою позивачу для звернення з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Колегією суддів апеляційної інстанції зазначено, що хибним є міркування відповідача, що, оскільки він є органом державної влади, то спірні правовідносини регулюються тільки Законом України “Про здійснення державних закупівель”, та до них не застосовуються норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, з огляду на таке.

Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням ( ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України органи державної влади набувають і здійснюють цивільні права і обовязки у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

З аналізу правових норм, а саме ст.ст. 1, 21 Закону України “Про здійснення державних закупівель” вбачається, що вони не містять положень щодо звільнення будь-якого субєкту державних закупівель від належного виконання укладених та дійсних господарських зобовязань.

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави колегії суддів дійти висновку про те, що між сторонами, існують договірні зобовязання, які мають виконуватись відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у даних відносинах є рівноправним учасником договірних відносин, який відповідно до погоджених сторонами умов договорів має певні зобовязання перед своїм контрагентом, а саме, обовязок сплатити орендну плату за користування переданими йому нежитловими приміщеннями.

Тому, місцевим господарським судом правомірно задоволено позов про стягнення коштів з УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова на користь позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2012 р. у справі № 5023/10205/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 33, 43, 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Харківського області від 27.02.2012 р. у справі № 5023/10205/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Білоконь Н.Д.

Суддя Тихий П.В.

Повний текст постанови підписаний 10 квітня 2012 року.