Рішення № 22609421, 09.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2012 р.Справа № 5017/626/2012 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1., довір. №199 від 30.12.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 довір. від 03.01.2012р.

розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства „ГРАД-СЕРВІС” ( м. Одеса )

до відповідача: Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства (смт. Хлібодарське, Одеської обл. )

про стягнення 61224,71грн.

В засіданні суду 30.03.12. оголошувалась перерва до 09.04.12. на підставі ст.77 ГПК України.

28.02.12. Приватне підприємство "Град-Сервіс" звернулося до господарського суду Одеської області з позов до Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 61224,71грн. боргу, із яких основний борг - 51829,38грн. пеня в сумі 5678,04грн., 3% річних 1086,53грн., індекс інфляції в сумі 580,76грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Подав заяву про уточнення вимог, згідно якої просить вважати п.4 позовної заяви в наступній редакції: стягнути із відповідача 3% річних в сумі 1086,53грн. на підставі ст.625 ЦК України.

Представник відповідача в судовому засіданні позов щодо основної суми боргу визнав, надав письмову заяву про визнання суми основного боргу.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009р. між Приватним підприємством "Град-Сервіс" (виконавцем, позивачем) та Хлібодарським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (замовником, відповідачем) укладено договір №00075/2Б08/1/0, згідно якого виконавець зобов'язувався виконувати комплекс послуг (робіт) з вивезення твердих побутових відходів, що розміщуються замовником у надані та встановлені виконавцем контейнери для твердих побутових відходів, а замовник зобов'язується приймати виконані послуги і вчасно їх оплатити.

Додатками до договору сторони погодили вартість послуг, зокрема: додатком №2 від 01.01.09. вартість послуг складає 12333,64грн. в місяць; Додатком №2 від 01.11.10. - 13399,53грн.; Додатком №2 від 01.12.10. - 14617,67грн.

Оплата послуг щомісяця здійснюється шляхом проведення 100% предоплати замовником не пізніше 5-го числа місяця, в якому надаються послуги (п.4.4 договору).

Позивач належно виконав умови договору, надав послуги відповідачу з вивезення твердих побутових відходів за період з вересня 2009 року по грудень 2011 року на суму 359248,26грн., що підтверджується актами виконаних робіт.

Проте, відповідач неналежно виконав умови договору, бо оплатив вартість послуг частково в сумі 307418,88грн.

Таким чином, сума боргу у відповідача перед позивачем станом на час звернення з позовом до суду становить 51829,38грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст.193 ГК України).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 51829,38грн. обґрунтовані, підтверджуються доказами, що знаходяться в матеріалах справи та про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем оплата наданих за договорами послуг своєчасно проведена не була, що є порушенням зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Позивачем надано розрахунок пені в сумі 5678,04грн.

Слід зазначити, що позивач правомірно нарахував пеню відповідно до умов договору, тому що пунктом 6.1 договору сторони встановили нарахування пені за весь період заборгованості та нарахування не обмежується законодавчо встановленими термінами.

Отже, суд задовольняє позов в частині стягнення пені в сумі 5678,04грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення оплати наданих послуг нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1086,53грн. та індекс інфляції в розмірі 580,76грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованих 3% річних та індексу інфляції, суд вважає, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення 3% річних в сумі 1086,53грн. та індексу інфляції в сумі 580,76грн.

Також позивач просить стягнути із відповідача шкоду в розмірі 2050,00грн., в зв'язку із знищенням одного контейнера.

Згідно п.2.2 договору, контейнери передаються виконавцем для експлуатації замовником за актом приймання-передачі.

Позивач передав контейнер відповідачу вартістю 2050,00грн., про що свідчить акт прийому -передачі від 01.09.09.

Але під час використання відповідачем отриманого контейнера, останній був знищений, що підтверджується актом про заподіяння шкоди від 10.12.09.

За п.3.3.10 договору, відповідач зобов'язаний забезпечити збереження контейнерів, переданих йому в користування за актом.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідач не забезпечив збереження контейнерів, тому повинен відшкодувати вартість контейнера в сумі 2050грн.

З врахуванням вимог ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. До складу збитків, що підлягають відшкодування особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна.

Отже, суд задовольняє позов в частині стягнення збитків з відповідача на користь позивача в сумі 2050,00грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав, представник відповідача в засіданні суду позов визнав щодо основної заборгованості.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі та про стягнення з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 51829,38грн., пені в сумі 5678,04грн., 3% річних в сумі 1086,53грн., індексу інфляції в сумі 580,76грн. та збитки в сумі 2050,00грн, оскільки позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав відповідача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити

2.Стягнути з Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства ( 67667, смт. Хлібодарське, вул. Маякська дорога, 22, Біляївський район, Одеська область, код ЄДРПОУ 30342904, п/р 26006301541357 в ПАТ "Промінвестбанк" м. Одеси, МФО 328135 та п/р №2600130135840 в Одеській філії ВАТ "Ощадбанк", МФО 388078) на користь Приватного підприємства „ГРАД-СЕРВІС” (67801, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 16, Одеська область та 65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, 30-а, п\р 26001310859501 в ПАТ "Акціонерний банк "Південний" м. Одеси, МФО 328209, код ЄДРПОУ 32635131)

- 51829,28грн. основного боргу,

- 5678,04 грн. пені,

- 1086,53грн. 3% річних,

- 580,76грн. індекс інфляції,

- 2050,00грн. - шкоди,

- 1609,50грн. - витрат, повязаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Брагіна Я.В.

Повний текст рішення підписано: 13 квітня 2012 року

Копію рішення відправити:

1.ПП "Град-Сервіс" (65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, 30-а)

2. Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства(67667, смт. Хлібодарське, вул. Маякська дорога, 22, Біляївський р-н, Одеська обл.)