Постанова № 22608657, 10.04.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 7/2/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В. при секретарі судового засідання Саган І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на рішення господарського суду Вінницької області від 15.02.12 р. у справі № 7/2/2012/5003 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"

про визнання недійсними умов договорів та визнання права власності

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 28.03.2011

відповідача - не з'явився

В судовому засіданні 10.04.2012 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розпорядженням заступника голови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Тимошенка О.М. змінено склад колегії суддів у справі № 7/2/2012/5003 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Дужич С.П., суддя Коломис В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (далі - ТзОВ "Селищанське") звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (далі - ТзОВ "Українська лізингова компанія") про визнання недійсними умов договорів фінансового лізингу та визнання права власності.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.02.2012 року в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ "Селещанське" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 15.02.2012 року у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник ТзОВ "Селищанське" в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник ТзОВ "Українська лізингова компанія" в судове засідання не з'явився, через загальний відділ документального забезпечення суду подав телеграму із клопотанням про відкладення в звязку із зайнятістю по іншій справі.

Апеляційним судом відмовлено в задоволені даного клопотання, та як викладені у клопотанні обставини не є поважними причинами для відкладення розгляду справи, оскільки участь представника в іншому судовому засіданні, з огляду на положення статті 28 ГПК України, не позбавляє можливості керівника відповідача з урахуванням того, що про дату судового засідання було попереджено заздалегідь, взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншим особам з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у судовому засіданні суду першої інстанції. Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості подати всі заперечення та відповідні докази через канцелярію господарського суду або надіслати поштою на адресу суду відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника скаржника, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

11.06.2008 року між СВК "Селищанський" (правонаступником якого є ТзОВ "Селищанське") (лізингоодержувач) і ТзОВ "Українська лізингова компанія" (лізингодавець) було укладено ряд договорів фінансового лізингу, а саме: договір № 01-129/08-обл, договір № 01-130/08-обл, договір № 01-131/08-обл, договір № 01-132/08-обл, договір № 01-133/08-обл (надалі - договори). Порівняння судом змісту договорів свідчить про їх аналогічність, за виключенням умов, що встановлюють предмет лізингу, розмір лізингових платежів тощо.

Відповідно п. 1.1 договорів лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додатки № 2) (специфікація), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договорів. Згідно п. 1.2 договорів строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених у графіку сплати лізингових платежів в (додатків № 1) (надалі - графік) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу, але в будь-кому випадку не може бути менше одного року. Відповідно п. 3.1 договорів лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов ст. 3 Загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів кожен з яких включає, а саме: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу (п. 3.1.1 договорів); винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу (п. 3.1.2 договорів). Пунктом 3.2 договорів передбачено, що після фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачу загальна вартість предмета лізингу може бути змінена якщо: а) загальна вартість предмету лізингу визначена у специфікації в грошовому еквіваленті до іноземної валюти; б) в зв'язку з збільшенням митних зборів та інших обов'язкових платежів, які впливають на вартість предмету лізингу, згідно умов договору купівлі-продажу (поставки) на момент проведення повного розрахунку лізингодавця з продавцем за придбання предмета лізингу. В таких випадках лізингодавець збільшує авансовий лізинговий платіж на суму такого збільшення, не пізніше початку місяця, який слідує за місяцем в якому був підписаний акт, складає новий графік та направляє його лізингоодержувачу. При цьому розмір винагороди (комісії) лізингодавця змінюється пропорційно зміні загальної вартості предмету лізингу. Сторони у пункті 7.2. договорів погодили, що всі додатки (додатки № 1 - графік сплати лізингових платежів, додатки № 2 - специфікація і умови передачі предметів лізингу, додатки № 3 - довідка про технічний стан предмету лізингу, додатки № 4 - загальні умови фінансового лізингу) до договору є його невід'ємними частинами.

Згідно п. 3.1 загальних умов фінансового лізингу усі платежі за договорами лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до графіку та загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Як передбачено пунктом 3.5 загальних умов фінансового лізингу, якщо передача предмета лізингу відбулася до п'ятнадцятого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного п'ятого числа, інакше, чергові лізингові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця. У відповідності до пункту 3.6 загальних умов фінансового лізингу лізингоодержувач, не пізніше дати місяця, наступного за місяцем, в якому було передано предмет лізингу, визначеної згідно пункту 3.5 загальних умов, зобов'язаний сплатити винагороду, яка визначається виходячи із вартості предмета лізингу, кількості днів за період з дня підписання акту до цієї дати, та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період.

При цьому пунктом 3.9 загальних умов фінансового лізингу визначено, що на дату сплати, визначену пунктом 3.5. загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1 = Sо*k-Sо, де Sо - сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; k - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п'ять) календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу згідно п. 3.5. загальних умов, та збільшеного на 0,59 % (нуль цілих пятдесят дев'ять сотих) відсотка, до курсу гривні до долару США, за яким АКБ "Укрсиббанк" (надалі - банк), по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання предмета лізингу та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума V1 не розраховується. Якщо курс гривні до долара США, за яким банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує більш як на 1 (один) відсоток курс гривні до долару США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

Пунктом 3.11 загальних умов фінансового лізингу сторони погодили, що в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування винагороди за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості предмета лізингу, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому розмір винагороди збільшується на суму ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування.

ТзОВ "Селищанське" звернулось з позовом до суду в якому заявило ряд вимог, в задоволені яких місцевим господарським судом відмовлено.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками місцевого господарського суду та зазначає наступне:

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом, відповідно до пунктів 3.1. договорів позивач зобовязався виплачувати відповідачеві лізингові платежі відповідно до графіку та вимог ст. 3 загальних умов фінансового лізингу (додатків № 1 до договорів). Лізингові платежі складаються з авансового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу; винагороду (комісію) відповідачеві за отриманий у лізинг предмет лізингу.

Графіками сплати лізингових платежів (додатки № 1 до договорів) сторонами визначено конкретні розміри відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу та винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, при цьому розміри лізингових платежів визначені виключно в гривнях.

Пунктами 3.6. загальних умов фінансового лізингу передбачено порядок визначення розміру винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг майно, виходячи із вартості предмета лізингу, кількості днів за період з дня підписання акту до дати сплати чергового лізингового платежу та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період.

Крім того, пунктами 3.9. загальних умов фінансового лізингу встановлена формула визначення додаткової винагороди відповідача, на суму якої коригується черговий лізинговий платіж: "сума чергового лізингового платежу * на коефіцієнт - сума чергового лізингового платежу". Коефіцієнт визначається, як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу та збільшеного на 0,59 %, до курсу гривні до долару США, за яким АКБ "Укрсиббанк" по дорученню відповідача фактично здійснив продаж коштів у іноземній валюті, отриманих відповідачем для придбання предмету лізингу.

Тобто, пунктами 3.6 та 3.9 Загальних умов фінансового лізингу встановлені два різні види платежів як винагороду відповідача за отримані у лізинг предмети лізингу.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що виходячи з умов договорів фінансового лізингу, у пунктах 3.6 загальних умов фінансового лізингу та в четвертій графі графіку сплати лізингових платежів (додатки № 1 до договорів) сторонами визначено конкретний розмір платежу як винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг майно, в той час як пунктами 3.9 загальних умов фінансового лізингу визначено платіж, як винагорода, яка підлягає сплаті відповідачу виключно внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні, однак такий платіж не передбачений частиною 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що позивачем доведено підстави для визнання в судовому порядку недійсними п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу до договорів фінансового лізингу на підставі ст. 203 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2010 року у справі № 53/600-53/601-53/602-53/603-53/618, предметом якої були позовні вимоги про визнання частково недійсними договорів фінансового лізингу укладених із ТзОВ "Українська лізингова компанія".

При цьому апеляційний суд зазначає, що сторони не скористались правом визначити грошовий еквівалент лізингових платежів в іноземній валюті ані в цілому, ані в будь-якій їх частині, що підлягають сплаті. Отже, оскільки сума зобов'язання в договорах визначена в гривні без вираження еквіваленту суми зобов'язань в іноземної валюти, використання курсу іноземною валюти для розрахунку суми, що підлягає сплаті за договорами є недопустимим відповідно до положень чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання права власності на зернозбиральні комбайни CLAAS "MEGA360 автоконтур", 2008 року випуску, що є предметом лізингу за договорами № 01-129/08-обл, № 01-130/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року, на жатки зернові С-660, 2008 року випуску, що є предметом лізингу за договорами № 01-131/08-обл, № 01-132/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року та транспортні візки для транспортування жатки зернової С-660, 2008 року випуску в кількості двох одиниць, що є предметом лізингу за договором № 01-133/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року також підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 10.2 загальних умов фінансового лізингу не раніше дати передостаннього чергового лізингового платежу згідно графіку, при обов'язковій умові сплати в повному обсязі всіх лізингових платежів за цим договором, сплаті комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків (за їх наявності) відповідно до умов договору (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків), підписується акт приймання-передачі предмета лізингу у власність, згідно якого право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача. Згідно з пунктом 10.3 загальних умов якщо в результаті порушення лізингоодержувачем умов цього договору лізингоодержувач має прострочену заборгованість за лізинговими платежами на час викупу предмета лізингу, не сплатив комісії, штрафні санкції або не відшкодував збитки (у випадках та розмірах передбачених договором та чинним законодавством України), лізингоодержувач не має права придбати у власність (викупити) предмет лізингу на умовах, передбачених цим договором, до повної сплати цієї заборгованості.

Вимога позивача про визнання права власності оґрунтована відсутністю боргу перед відповідачем за договорами фінансового лізингу, оскільки ним сплачено всі лізингові платежі обумовлені графіком сплати лізингових платежів в національній валюті, на підтвердження надано первині документи. Натомість, відповідачем на доведено наявності заборгованості позивача по сплаті платежів передбачених іншими умовами договорі ніж п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу, які визнані судом недійсними. Відтак, скаржник набув право власності на предмети лізингу, оскільки повністю сплатив заборгованість перед відповідачем

Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволеню, оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Щодо посилань скаржника на те, що суд першої інстанції відмови у задоволені клопотання про призначення судової експертизи, то колегія суддів зазначає наступне. В матеріалах справи міститься заява ТзОВ "Українська лізингова компанія" від 14.07.2011 року вих. № 614 про припинення провадження у справі, на підставі того, що відповідач визнає в повному обсязі позов ТзОВ "Селищанське" до ТзОВ "Українська лізингова компанія" про визнання недійсним умов договору та визнання права власності по справі. Крім того, 29.07.2011 року до господарського суду першої інстанції було подано клопотання, також, від ТзОВ "Українська лізингова компанія" від 28.07.2011 року вих. № 749, в якому товариство зазначає, що заява від 14.07.2011 року вих. № 614 міститить підроблений підпис директора та роздрукована на кольоровому принтері з відбитком печатки, уповноважені особи від ТзОВ "Українська лізингова компанія" такі заяви не подавались. Заява про припинення провадження у справі датована 14.07.2011 року і адресована господарському суду м. Києва (судді Спичак О.М.), а рішення у справі прийнято 17.06.2011 року. Зміст заяви свідчить, що остання стосується лише визнання позову, розгляд якого здійснювався судом першої інстанції і не свідчить про визнання відповідачем апеляційної чи касаційної скарги тощо. Враховуючи процесуальну позицію відповідача наведену у його письмових поясненнях стосовно заявленого позову, в тому рахунку і під час нового розгляду, яка полягає у його невизнанні, беручи до уваги, що подання заяви про припинення провадження у справі відбулось майже через місяць після прийняття рішення місцевий суд підставно оцінив заяву про припинення провадження у справі № 614 від 14.07.2011 року критично і не прийняв її до уваги під час розгляду даної справи. Відповідно, аналізуючи наведені законодавчі приписи в сукупності із встановленими обставинами спору місцевий суд правомірно дійшов до висновку про відсутність підстав для призначення судової експертизи, оскільки, на думку суду, відсутня потреба у її проведенні. Місцевий суд врахував, що в абзаці 8 п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" також наголошено на тому, що суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову, тобто вказані права реалізуються цими особами під контролем господарського суду.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з її задоволенням на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 15.02.2012 року у справі № 7/2/2012/5003 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Визнати недійсним пункт 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до Договору № 01-129/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року.

Визнати недійсним пункт 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до Договору № 01-130/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року.

Визнати недійсним пункт 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до Договору № 01-131/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року.

Визнати недійсним пункт 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до Договору № 01-132/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року.

Визнати недійсним пункт 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до Договору № 01-133/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на зернозбиральний комбайн CLAAS "MEGA360 автоконтур", 2008 року випуску, що є предметом лізингу за договором № 01-129/08-обл фінансового лізингу від 11.06. 2008 року.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на зернозбиральний комбайн CLAAS "MEGA360 автоконтур", 2008 року випуску, що є предметом лізингу за договором № 01-130/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на жатку зернову С-660, 2008 року випуску, що є предметом лізингу за договором № 01-131/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на жатку зернову С-660, 2008 року випуску, що є предметом лізингу за договором № 01-132/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на транспортні візки для транспортування жатки зернової С-660, 2008 року випуску в кількості двох одиниць, що є предметом лізингу за договором № 01-133/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Михайлівська, буд.12; код ЄДРПОУ 30575865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (23316, Вінницька область, Тиврівський район, с. Селище, вул. Шевченка, 135-В, код ЄДРПОУ 03734760) 25821,00 грн. судових витрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Михайлівська, буд.12; код ЄДРПОУ 30575865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (23316, Вінницька область, Тиврівський район, с. Селище, вул. Шевченка, 135-В, код ЄДРПОУ 03734760) 32726,50 грн. судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (23316, Вінницька область, Тиврівський район, с. Селище, вул. Шевченка, 135-В, код ЄДРПОУ 03734760, МФО 302010) 2146,00 грн. надмірно сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.