Постанова № 22608617, 10.04.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 5004/80/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І. , суддя Мельник О.В. секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 29.02.2012р.. у справі №5004/80/11

за позовом Приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»м.Луцьк

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Луцьк

про стягнення 28140 грн. неустойки

Судом розяснено представнику Позивача права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання Відповідача про технічну фіксацію судового процесу - задоволено.

Заяву Відповідача про відвід суддів розглянуто і залишено без задоволення.

В квітні 2010р. Приватна фірма «Скорпіон-Сервіс»звернулась до господарського суду Волинської області з позовною заявою, в якій просила стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3 неустойку в сумі 28140 грн.

Дана справа вже розглядалась господарськими судами.

Так, рішенням господарського суду Волинської області від 29.06.2010р. у даній справі, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010р. позовні вимоги задоволено повністю.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2010р. зазначені рішення та постанова скасовані, справу скеровано на новий розгляд.

Скасовуючи рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України, зокрема, зазначив: «Господарські суди не врахували, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимоги про стягнення неустойки (штафу, пені).

Водночас, статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, неправильно застосувавши статтю 258 Цивільного кодексу України та частину 6 статті 232 Господарського кодексу України господарські суди дійшли до необґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача неустойки за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р., який передує зверненню з позовною заявою, а не з часу, коли зобовязання мало бути виконано».(т.1, арк.справи 241-246).

Під час нового розгляду господарським судом Волинської області провадження у даній справі зупинялось до розгляду справи №5004/358/11 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4 до Приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»про визнання недійсним правочинів, укладених ним та Приватною фірмою «Скорпіон-Сервіс»у 2002-2008 роках.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.02.2012р. у даній справі (суддя Гончар М.М.) задоволено позов Приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 28140 грн. неустойки.(т.2, арк.справи 61-64).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що повернення орендованої торгової площі Відповідачем не доведено, чим порушено право Позивача, що є підставою для стягнення з останнього неустойки, відповідно до п.2 ст.785 ЦК України за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р. включно, виходячи з розміру орендної плати, встановленої пунктами 1.1., 2.2 угоди в сумі 1172 грн. 50 коп. щомісячно та підлягає внесенню до початку місяця торгівлі.(т.2, арк. справи 61-64).

Не погоджуючись із даним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі в тексті ФОП ОСОБА_3С.) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, застосувати строки позовної давності і відмовити в задоволенні позову. (т.2, арк.справи 76-79).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2012р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської об-ласті від 29.02.2012р. у справі №5004/80/11 прийнято до провадження.(т.2, арк.справи 74).

У судове засідання 10.04.2012р. Відповідач не зявилась, про поважність причин неявки суд не повідомила, участь уповноваженого згідно до ч.5 ст.28 ГПК України представника під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не забезпечила.

Разом з тим, до початку судового засідання 10.04.2012р. Відповідачем подано заяву №3 про відвід колегії суддів у повному складі.

За наслідками розгляду в нарадчій кімнаті 10.04.2012р. заяву про відвід суддів Грязнова В.В., Савченка Г.І. та Мельника О.В. апеляційний суд залишив без задоволення, оскільки заяву мотивовано прийняттям даними суддями рішень і ухвал по інших справах, в яких Підприємець ОСОБА_3 стороною не була. За вказаних обставин, заява не може бути підставою для відводу суддів згідно ст.20 ГПК України.(т.2, арк.справи 86-89, 99).

В судовому засіданні 10.04.2012р. представник Позивача заперечив доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2008 року Приватна фірма «Скорпіон-Сервіс»(надалі в тексті ПФ «Скорпіон-Сервіс») та Підприємець ОСОБА_3 уклали угоду надання в користування торгових площ.

Пунктом 1.1 угоди адміністрація надає, а підприємець приймає в платне користування торгову площу 17,5 м2 та додаткову торгову площу 0,7 м2 на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ «Скорпіон-Сервіс»між вул.Кравчука та вул.Карпенка-Карого, місце НОМЕР_1, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торговельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового або продовольчого товару

Сплата ринкового збору проводиться щомісячно в готівковій формі в касу ринку, за 5 днів до початку місяця торгівлі у сумі 6,50 грн. (за кожен день торгівлі), визначеному Луцькою міською радою. Встановлено, що підприємець сплачує адміністрації плату за користування торговою площею, яка встановлюється в сумі 67 грн. за 1 м2 в місяць. Плата за користування торговою площею проводиться авансовим платежем, щомісячно в готівковій формі в касу ринку до початку місяця торгівлі.(п.п.2.1, 2.2, 2.3 угоди).

Підприємець зобовязаний передати площі, вказані в п.1.1 цієї угоди, в належному стані адміністрації на протязі 2 днів після припинення дії угоди.(п.3.16 угоди).

Відповідно до п.5.2 угоди, за несвоєчасну оплату (після дати, вказаної у п.2.3 угоди) підприємець сплачує щоденно штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно із Законом України від 22.11.1996р. №543/96-ВР, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Угода вступає в дію з 01.06.2008р. і діє до 31.12.2008р. Кожна із сторін може відмовитися від угоди про надання в користування торгових площ в будь-який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць.(п.п.6.1, 6.2 угоди).

Наказом №15 від 03.10.2008р. «Про відмову від угод надання користування торгових площ», повторним повідомленням (розяснення) №164 від 19.11.2008р., вручення якого Відповідачу стверджується актом про вручення повідомлення від 20.11.2008р., Позивач повідомив ФОП ОСОБА_3 про розірвання у звязку з виробничою необхідністю з 15.11.2008р. угоди про надання в користування торгових площ на підставі п.6.2 цієї угоди, шляхом відмови від неї, просив протягом одного місяця вивезти товарно-матеріальні цінності та звільнити торгову площу. (т.1, арк. справи 13, 14).

При цьому, факт правомірності розірвання угоди та обовязок ФОП ОСОБА_3 звільнити орендовану площу встановлено рішенням господарського суду Волинської області від 12.01.2010 року у справі №6/41-71.(т.1, арк.справи 33-38).

З пояснень представника ПФ «Скорпіон-Сервіс», наданих апеляційному суду в засіданні 10 квітня 2012р. вбачається, що торгову площу - місце НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_3 ні до 15.12.2008р., ні на момент розгляду справи Рівненським апеляційним господарським судом не звільнила, продовжує на ній підприємницьку діяльність.(т.2, арк.справи 100).

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приймає до уваги наступне:

Статею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ст.509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В силу ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.759 ЦК України, задоговоромнайму(оренди)наймодавецьпередає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливостіукладеннята виконання договору найму (оренди). Договір найму укладаєтьсянастрок,встановлений договором.

Аналогічні положення містяться у ст.283 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України).

Згідно ст.286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Аналогічну норму містить ч.1 та5 ст.762 ЦК України.

Обовязок орендаря у разі припинення договору оренди негайно повернути обєкт оренди встановлено ч.1 ст.785 ЦК України.

Місцевим господарським судом встановлено, що зобовязання з повернення орендованого майна після закінчення договору оренди, тобто 15.12.2008р. Відповідачем виконано не було.

Згідно ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обовязку повернення орендованого майна, наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Виходячи з приписів зазначених норм, суд першої інстанції визнав обґрунтованим нарахування Позивачем неустойки за 12 місяців з 29.03.2009р. по 29.03.2010р. в сумі 28 140 грн. 00 коп. і дійшов висновку, що така підлягає до стягнення.

Разом з тим, як зазначалось вище, Вищий господарський суд України, скасовуючи попередні судові рішення у даній справі зазначив, що задовільняючи позовні вимоги про стягнення неустойки, господарські суди не врахували, що відповідно до ст.256 ЦК України до вимоги про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік; крім того, неправильно застосувавши ст.258 ЦК України господарські суди дійшли до необґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача неустойки за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р., який передує зверненню з позовною заявою, а не з часу, коли зобовязання мало бути виконано.

Постанова Вищого господарського суду набрала законної сили і відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи міститься заява Відповідача про застосування строку позовної давності і відомості про анулювання заяви або відкликанння її останнім відстуні.(т.1, арк.справи 100-101).

Проте, місцевий господарський суд зазначеним обставинам належної правової оцінки не надав, визнавши такою, що підлягає до задоволення вимогу про стягнення неустойки.

Тому, розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відпо-відної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З позовної заяви, письмових пояснень Позивача та рішення господарського суду Волинської області від 12.01.2010р. у справі №6/41-71.вбачається, що строк дії угоди припинився 20.11.2008р. і відповідно до п.6.2 угоди, орендар-ФОП ОСОБА_3 повинна була повернути орендодавцеві-ПФ «Скорпіон-Сервіс»орендовану площу протягом одного місяця.

Матеріалами справи стверджується, що право нарахування неустойки виникло у Позивача 21.12.2008р. і закінчилось 20.12.2009р., проте, неустойка нарахована за період 29.03.2009р. 29.03. 2010р., а позовна заява подана Позивачем до господарського суду 02.04.2010р. без клопотання про відновлення порушеного строку і пояснення щодо поважності причин пропуску.

Відповідано до ч.ч. 3-5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про зас тосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.Як зазначалось на момент винесення оскаржуваного рішення, матеріали справи містили заяву Відповідача про застосування строку позовної давності. Заява мотивована поданням позову Позивачем по спливу 1 року і 3 місяців з моменту, коли він дізнався про порушене право.

Колегія суддів вважає, що дана заява підлягає задоволенню, а наслідки пропуску строку позовної давності застосуванню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вказані обставини, судова колегія вважає, що обставини припинення орендних відносин сторін, як і зумовлений цим обовязок ФОП ОСОБА_3 звільнити орендовану площу стверджуються матеріалами справи; заявлена Позивачем вимога про стягнення неустойки є обґрунтованою, проте в задоволенні позову необхідно відмовити через пропуск Позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено Відповідачем у справі. Відтак, з підстав ч.4 ст.267 ЦК України позов задоволенню не підлягає.

Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд, що вбачається з постанови у справі №4/139-42 від 20.07.2011р.(т.2,арк.справи 44-45).

Враховуючи встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукупності, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, що згідно п.п. 1, 3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ухвалюючи його, місцевий господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи та припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні.

Скасування рішення зумовлює, згідно ст.49 ГПК України, перерозподіл судових витрат.

В звязку із задоволенням апеляційної скарги, понесені Відповідачем витрати із сплати судового збору на підставі частини другої ст.49 ГПК України, покладаються на Позивача.

Керуючись, ст.ст. 33, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 29.102.2012р. у справі №5004/80/11 задоволити.

2. Рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

3. Витрати Приватного підприємця ОСОБА_3 зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 804 грн. 75 коп. покласти на Позивача. Надати місцевому суду доручення про видачу відповідного наказу.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №5004/80/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.