Постанова № 22608587, 02.04.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2012 р. Справа № 5004/2041/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. , судді Юрчук М.І. при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Сидун О. С.

відповідача - ОСОБА_2(ОСОБА_3)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 20.12.11 р. у справі № 5004/2041/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м. Луцьк

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Луцьк

про визнання договору недійсним

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.12.2011р. у справі №5004/2041/11 (суддя Демяк В.М. ) у позові Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно одержаних коштів відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 20.12.2011 р. у справі №5004/2041/11 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2011 р. по справі №5004/2041/11 повністю і прийняти нове рішення, яким позовну заяву ПАТ «Західінкомбанк»задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі ПАТ «Західінкомбанк»посилається на ту обставину, що рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2010 року по справі №06/31-92 задоволено позов ПАТ "Західінкомбанк" до ПП „Ірома", та визнано недійсним договір купівлі-продажу №4/12, укладений 04.12.1996р. між Комерційним банком «Західінкомбанк»та Малим підприємством «Інкомсервіс», повернено у власність ПАТ «Західінкомбанк»нежитлове приміщення з господарськими спорудами, а також стаціонарно встановлене обладнання, загальною площею 1006,29 кв.м., що знаходилося у Приватного підприємства «Ірома»за адресою: АДРЕСА_1. 21.10.2010 року Постановою Вищого господарського суду України по справі № 06/31-92 Рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2010 року залишено без змін. Таким чином, зазначене рішення вступило в законну силу. Відповідно до рішення право власності від КБ „Західінкомбанк" до МП „Інкомсервіс" не переходило, а МП „Інкомсервіс" не ставало повноправним власником даного приміщення. Також апелянт зазначив, що право власності від ПАТ "Західінкомбанк" жодним іншим юридичним особам не переходило, а Банк ніколи і нікому не передавав жодних прав на нерухоме майно у м. Житомир, відповідно жодні інші особи, окрім Банку, ніколи не мали жодних речових прав на вказане нерухоме майно. Тому і укладати будь-які договори стосовно даного нерухомого майна ні СПД ОСОБА_3, ні жодна інша особа не мали права. Таким чином, сплачена орендна плата є такою, яка перерахована Банком без належних правових підстав, а СПД ОСОБА_3 не мав права отримувати орендну плату.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. у даній справі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 р. у справі №5004/2041/11 змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А., суддя Грязнов В.В.

При розгляді апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 02.02.2012 року, судова колегія дійшла до висновку про необхідність відкласти розгляд справи, у звязку з тим, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, інформацію про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги не отримав, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. У звязку з необхідністю повного, всебічного та обєктивного розгляду справи та з метою зясування обставин, що мають значення для справи, судова колегія вважала за необхідне відкласти розгляд справи та витребувати відомості у Житомирського обласного Бюро Технічної Інвентаризації. Ухвалою від 02.02.2012 року розгляд апеляційної скарги було відкладено та призначено наступне судове засідання на 29.02.2012 року.

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р. у справі №5004/2041/11 змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р, суддя Юрчук М.І.

В судовому засіданні 29.02.2012 року колегія суддів дійшла висновку зобовязати відповідача у звязку із зміною прізвища надати суду свідоцтво суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням нового прізвища. Крім того, позивач надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник ПАТ “Західінкомбанк” приймає участь у розгляді іншої справи, яка призначена на 29.02.2012 року на 10:00 в приміщенні господарського суду Волинської області, а також приєднати до матеріалів справи копії судових рішень. Ухвалою від 29.02.12 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено та призначено наступне судове засідання на 15.03.12 р. на 10:30 год.

На виконання вимог ухвали суду від 29.02.12 р. відповідач надав свідоцтво суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням нового прізвища, копія якого долучається до матеріалів справи. На підставі поданого документа колегія суддів замінила відповідача у справі СПД ОСОБА_3 правонаступником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" ОСОБА_1 з'явилася у судове засідання та підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 20.12.11 р. у справі №5004/2041/11 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення.

Відповідач - ФОП ОСОБА_2 (ОСОБА_3) заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 20.12.11 р. у справі №5004/2041/11 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2005р. між ФОП ОСОБА_3 (орендодавець) та КБ “Західінкомбанк”(орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення площею 441 кв.м. зі строком дії до 31.12.2005р. за адресою АДРЕСА_1.

Згідно п.1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, з прилеглими господарськими прибудовами. Загальна площа приміщення, яке передається в оренду, становить 441,0 кв.м.

Орендна плата на момент укладення цього договору становила 28350,00грн. у місяць, яка перераховується на поточний рахунок у банку орендодавця на підставі виставлених рахунків. (п.2.1. Договору).

Договір укладений на строк 3 місяці, починаючи з 01.10.2005 р. до 31.12.2005 р. (п.9.1.Договору).

Договір сторонами виконаний, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, а також не заперечується позивачем і відповідачем.

01.10.2005 р. МП "Інкомсервіс" (орендодавець) та Фізична особа - суб'єкт підприємець діяльності ОСОБА_3 (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення з правом передання його в суборенду.

Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1, з прилеглими господарськими прибудовами ( п. 1.1. Договору).

Згідно п.5.1. Договору орендар має право здати об'єкт оренди в цілому або частково в суборенду з дотриманням всіх умов цього договору.

Матеріалами справи, а саме договором оренди нежитлового приміщення з правом передання його в суборенду від 01.10.2005р., що був укладений із власником нерухомого майна - приміщення за адресою АДРЕСА_1 на момент його укладення підприємством "Інкомсервіс" ( орендодавець) та підприємцем ОСОБА_3 ( орендар) на період з 01.10.2005р. по 31.12.2005р. зі сплатою орендних платежів в розмірі 25050 грн. підтверджено право власника майна на надання повноважень СПД ОСОБА_3 щодо розпорядження вказаним приміщенням , зокрема щодо передачі в суборенду ( піднайм).

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2010 року по справі №06/31-92 задоволено позов ПАТ "Західінкомбанк" до ПП „Ірома", та визнано недійсним договір купівлі-продажу №4/12, укладений 04.12.1996р. між Комерційним банком “Західінкомбанк”та Малим підприємством “Інкомсервіс”, повернено у власність ПАТ “Західінкомбанк”нежитлове приміщення з господарськими спорудами, а також стаціонарно встановлене обладнання, загальною площею 1006,29 кв.м., що знаходилося у Приватного підприємства “Ірома”за адресою: АДРЕСА_1. 21.10.2010 року Постановою Вищого господарського суду України по справі № 06/31-92 Рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2010 року залишено без змін.

Разом з тим, відповідно до листа від 13.03.12р. № 687 КП «Житомирське обласне міжміське БТІ» правовласності на приміщення по АДРЕСА_1 зареєстровано за малим підприємством «Інкомсервіс» на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 29.01.2009р.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є визнання недійсним договору оренди приміщення та стягнення безпідставно одержаних коштів. При цьому позивач посилається на відсутність у сторони за договором орендодавця ОСОБА_3 ( у подальшому ОСОБА_2) необхідних повноважень для передачі майна в оренду.

Згідно п.1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 цієї ж статті Кодексу визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилами ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відносини оренди приміщення за укладеним між підприємцем ОСОБА_2.(ОСОБА_3) та ПАТ «Західінкомбанк» договором від 01.10.2005р. є , фактично, відносинами суборенди.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як встановлено ст. 774 цього ж Кодексу, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За положеннями ст. 288 ГК України орендар має право передати окремі об»єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналіз положень договорів, укладених СПД ОСОБА_3(ОСОБА_2) 01.10.2005р. з МП «Інкомсервіс» та ПАТ «Західінкомбанк» дає підстави для висновку про наявність у СПД ОСОБА_3(ОСОБА_2) повноважень на передачу майна за суборендним договором.Оскільки судом першої інстанції не встановлено, що спірний договір за своїм змістом суперечить закону, а також не встановлено, що сторона за договором орендодавец СПД ОСОБА_3(ОСОБА_2) діяв у відповідності до положень законодавства та п.5.1. договрору оренди від 01.10.2005р. , укладеного між ним та підприємством "Інкомсервіс" ( на час укладення договору влаником майна ), відсутні підстави для визнання такого договору недійсним із тих підстав, які заявлені позивачем.

Посилання апелянта на положення ч.1 ст.319 ЦК України та вимога про повернення коштів правомірно не задоволені судом першої інстанції, враховуючи,що не встановлено підстав для визнання недійсним договору оренди (суборенди), а також що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, оскільки використання майна відбулось і не може бути повернуто. Відповідно, не підлягають поверненню суми коштів, сплачені орендарем за користування орендованим майном. Посилання в порядку статті 35 ГПК України на обставини, встановлені рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2010 року у справі №06/31-92 апеляційним судом не приймаються до уваги, з огляду на те, що визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення за адресою АДРЕСА_1 та повернення майна у власність ПАТ «Західінкомбанк» не спростовує тих обставин, що на момент виконання договору від 01.10.2005р. про оренду (суборенду) приміщення сторони за договором - СПД ОСОБА_3(ОСОБА_2) та ПАТ «Західінкомбанк» мали правовий статус орендодавця і орендаря. Відтак, стверджувати про те, що кошти за користування приміщенням сплачувались безпідставно і підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України є помилковим судженням.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності , передбачених законом .

Згідно з розясненням Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. з послідуючими змінами і доповненнями, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме : відповідність змісту угод вимога закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки судом першої таких обставин не було встановлено, що підстверджено апеляційним переглядом, висновок про відмову у задоволенні позховних вимог суд апеляційної інстанції вважає правильним, рішення суду першої інстанції обгрунтованим.

Таким чином, колегія суддів, не встановивши підстав для задоволення апеляційної скарги, відхиляє її та залишає рішення господарського суду Волинської області без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк” на рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2011р. у справі №5004/2041/11 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Справу №5004/2041/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.