Постанова № 22608495, 10.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2012 № 22/447

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Жук Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Яковлева М.Л.

при секретарі судового засідання Марченко Ю.І.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-6» на рішення господарського суду м. Києва від 27.01.2012 року

у справі № 22/447 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-6»

про стягнення 128957,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 99/2012/02/13-18 від 13.02.2012 року,

від відповідача: Мельник Л.К. голова правління,

ВСТАНОВИВ:

02.11.2011 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (позивач у справі) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-6» (відповідач у справі) 128957,86 грн. в тому числі 79 423, 11 грн. боргу за спожиту теплову енергію, пені сумою 7 798, 29 грн., 32 996, 17 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 8 740, 29 грн. (а.с.2-5).

Під час розгляду справи, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 08.12.2011 року , якою позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 79 423, 11 грн. у звязку з сплатою та стягнути з відповідача 32 996, 17 грн. інфляційних втрат, 8 740, 29 грн. - 3% річних та пеню в сумі 7 798, 29 грн. (а.с.98).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати послуг за договором № 820096 від 01.11.1999 року, що спричинило нарахування пені, 3% річних та інфляційні втрат у заявлених сумах.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2012року у справі № 22/447 позов задовольнити частково. Припинено провадження в частині стягнення боргу в сумі 44 423, 11 грн. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-6» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 4 715, 24 грн. інфляційних втрат, 4 777, 48 грн. - 3% річних, 625, 48 грн. в повернення судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено (а.с.127-132).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Житлово-будівельний кооператив «Індикатор-6», 10.02.2012 року подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012року, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, Житлово-будівельний кооператив «Індикатор-6» посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушені норми матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що судом при прийнятті рішення не зясовано всіх обставин справи, що мають значення для вирішення даної справи, зокрема, що не має заборгованості перед позивачем, оскільки останнім проведено нарахування по тарифах, які було скасовано адміністративним судом, що позивачем при визначенні суми боргу не враховано різниці в тарифах, що виникла внаслідок неодночасного введення тарифів затверджених НКРЕ 17.12.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-6» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012року у справі № 22/447 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», 16.02.2012 року також подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012року, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство «Київенерго» посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушені норми матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що судом неправомірно відмовлено у стягненні пені та необґрунтовано зменшено розмір інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012року у справі № 22/447 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

У судових засіданнях 20.03.2012 року, 10.04.2012 року представник Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підтримав доводи апеляційної скарги, заперечив доводи іншого апелянта.

Представник Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-6» підтримав доводи апеляційної скарги, заперечив доводи іншого апелянта.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01 листопада 1999 року між АЕК «Київенерго» та Житлово-будівельним кооперативом «Індикатор-6» укладено договір № 820096 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.

Згідно з п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов'язався сплачувати своєчасно.

Договором сторони передбачили (п.2 додатку № 4 до договору), що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію встановлено у додатку № 4 - не пізніше 25 числа поточного місяця.

Договір та додатки до нього підписано сторонами без будь-яких заперечень чи зауважень, набув чинності з дня його підписання та діє з врахуванням положень п. 8.1. договору до теперішнього часу, що не заперечено сторонами.

При виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії (п. 2.1 договору).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання за договором енергопостачання, згідно якого, в силу ст. 275 ГК України, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону та в строки передбачені договором.

Позивач стверджує, що відповідачем порушуються строки оплати, і за період з 01.10.2008 року по 01.10.2011 року (до звернення з позовом) виникла заборгованість в сумі 79 423, 11 грн. за спожиту теплову енергію. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Договір № 820096 від 01.11.1999 року, Акти прийняття теплового вузла обліку № 50 від 29.06.2011 року (а.с.34), від 31.03.2000 року (а.с.35), звідні відомості показників споживання теплової енергії за спірний період, облікові картки (табуляграми) (а.с.36-57), корінці нарядів на відключення та підключення житлового будинку ЖБК по вул. Симиренка, 21 на початок та на закінчення опалювального періоду (а.с. 58-63) банківські виписки про оплату (а.с.64-86) копії представлено в матеріалах справи.

З представлених в матеріалах справи, розрахунків вбачається, що споживання гарячої води обліковується в куб м. , споживання теплової енергії в ГКал. Кількість спожитої гарячої води та теплової енергії відповідачем не оспорено. Протягом спірного періоду позивачем поставлено відповідачу теплової енергії на суму 763 239, 37 грн. (в т.ч. ПДВ), сплачено вартість наданих послуг в сумі 683 816, 26 грн. (проведено в обліку ПАТ «Київенерго» по особовому рахунку 820096 станом на 01.10.2011р.). Вартість послуг визначається позивачем у відповідності до Тарифів НКРЕЕ України, тарифів затверджених розпорядженнями КМДА.

Посилання скаржника на неправомірне застосування позивачем тарифів, які не пройшли державної реєстрації та в подальшому визнані не чинними в судовому порядку, колегія відхиляє з огляду на те, що дані тарифи доводяться ПАТ «Київенерго» розпорядженнями КМДА, а їх застосування є не правом, а обовязком як позивача так і відповідача до моменту їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія визнає доведеними твердження позивача про те, що відповідачем порушувалися терміни оплати, а також, що станом на 01.10.2011року за ним значилася заборгованість в сумі 79 423, 11 грн., що не заперечене самим відповідачем в судових засіданнях.

Приймаючи до уваги, що на час прийняття рішення суду відповідачем сплачено заборгованість повністю, при цьому 35 000, 00 грн. сплачено 27.10.2011 року платіжним дорученням № 133 від 26.10.2011 року (до подання позову 02.11.2011 року), 44 423,11 грн. сплачено 22.11.2011 року платіжним дорученням № 138 від 18.11.2011 року (після подання позову) (а.с. 123), колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність предмету спору в частині стягнення 44 423, 11 грн. боргу, що є підставою припинення провадження у справі по п. 1-1 ст.80 ГПК та відмовою в позові в частині стягнення 35 000 грн. боргу, оскільки дана сума сплачена до подачі позову в суд.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 32996,17 грн. - інфляційних втрат та 8740,29 грн. - 3% річних , нарахованих позивачем на суму боргу у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Інфляційні збитки та проценти згідно зі ст. 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.

Відтак, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке передбачено законом.

Стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, проценти річних, передбачені ст.625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

За таких обставин, колегія суддів визнає правомірним нарахування, в порядку ст. 625 ЦК України, 32996,17 грн. - інфляційних втрат та 8740,29 грн. - 3% річних за період прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором у спірний період. При цьому колегія вважає неправомірним зменшення місцевим господарським судом суми інфляційних втрат на суму різниці в тарифах, оскільки компенсація різниці в тарифах здійснюється в інший спосіб.

Колегія суддів апеляційного господарського суду визнає помилковим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені через відсутність вини відповідача у простроченні здійснення розрахунків з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором сторони передбачили (п. 3.5 додатку № 4 до договору), у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. З додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сума пені, що заявлена до стягнення з відповідача розрахована позивачем у відношенні суми заборгованості за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 09.08.2010 р. № 377 в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та складає 7 798, 29 грн. (розрахунок суми пені є додатком до позовної зави).

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з позовних вимог, підставою нарахування позивачем пені в сумі 7 798, 29 грн. є порушення відповідачем строків оплати, встановлених договором.

З огляду на вимоги ч.1, 3 ст. 549, ст. 550, ч. 2 ст. 551 ЦК України, умови договору, яким передбачено відповідальність споживача за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, апеляційний господарський суд визнає правомірними позовні вимоги позивача про стягнення пені в сумі 7 798, 29 грн., яку нараховано з врахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 року (із послідуючими змінами та доповненнями) ст. 232 ГК України.

Однак, враховуючи, що відповідач житлово-будівельний кооператив є юридичною особою, яка утворена мешканцями житлового будинку, які добровільно обєдналися для участі в будівництві, реконструкції житлового будинку з подальшим його утриманням, що відповідач не є прибутковою організацією, що основним видом діяльності житлово-будівельного кооперативу є забезпечення прав членів ЖБК користування спільним майном, належне утримання будинку та сприяння членам ЖБК (мешканцям) в утриманні житлово-комунальних послуг належної якості, що відповідач не має інших коштів ніж внески членів ЖБК, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за доцільне скористатися правом суду на застосування п.3 ст.83 ГПК України та зменшити розмір належної до стягнення пені до 5 % від нарахованої та стягнути з відповідача пеню в сумі 389, 91 грн.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1 023, 89 грн. за розгляд справи в І інстанції та в сумі 1 289, 58 грн. за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом не повно досліджено обставини справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012року у справі № 22/447 підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012 року у справі № 22/447 задовольнити частково.

2.Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-6» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012 року у справі № 22/447 залишити без задоволення.

3.Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012 року у справі № 22/447 скасувати частково.

4.Резолютивну частину викласти в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-6» (03134, м. Київ, вул. Симиренка 21, ідент. код 22894363) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (на рахунок 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк» МФО 322669, ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 32 996, 17 грн. інфляційних втрат, 8 740, 26 грн. - 3% річних, 389, 91 грн. пені, 2 313, 47 грн. в повернення судових витрат.

3. Припинити провадження в частині стягнення 44423,11 грн. боргу по п.1-1 ст. 80 ГПК України.

4. В інший частині позову відмовити.»

5.Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

6.Справу № 22/447 повернути до господарського суду міста Києва .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддяЖук Г.А.

СуддіТарасенко К.В.

Яковлев М.Л.