Постанова № 22608441, 11.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2012 № 34/277

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі:Рибарук М.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. вих.№3094/26 від 21.12.2011р.;

відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування”

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.01.2012р.

у справі №34/277 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування”

до Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА”

провідшкодування шкоди у сумі 5024,50 грн.

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „АХА Страхування” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА”(далі - відповідач)виплаченого позивачем страхового відшкодування у сумі 5 024,50 грн. (том справи 1, аркуші справи 5-8).

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про відсутність належних доказів на підтвердження розміру завданої шкоди, у звязку з чим позивачем не доведено розмір страхового відшкодування, який повинен виплатити відповідач. Окрім того, відповідач зазначав про те, що позивачем пропущено строк позовної давності і просив суд відповідно до ч.4 ст. 267 відмовити в позові (том справи 1, аркуші справи 116-118).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2012р. у справі №34/277 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2012р. у справі №34/277 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно зясовано обставини справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- звіт про оцінку завданих збитків є лише попереднім оціночним документом, в якому вказується можлива, а не кінцева (остаточна) сума, витрачена на відновлення транспортного засобу, натомість рахунок-фактури є доказом саме фактичного розміру завданих збитків;

- вартість матеріального збитку було визначено методом калькуляції, проведеної за системою Аутадекс, що відповідно до розяснень Міністерства юстиції України є офіційним продуктом для можливого використання в автотоварознавчих дослідженнях;

- згідно з п.8.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів для визначення матеріального збитку, заданого власнику колісного транспортного засобу, застосовується витратний підхід і метод вартості відновлювального ремонту;

- виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у відповідності до п.7.2 умов страхування (додаток №1 до договору страхування наземного транспорту від 19.03.2008р.);

- позивачем заявлено саме регресний позов, тому в даному випадку відсутні підстави для застосування строків позовної давності, передбачених для суброгації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.03.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.2012р. не зявився, про причини незявлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 26.03.2012р.

Представник відповідача у судове засідання 26.03.2012р. не зявився, про причини незявлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Окрім того, у суду виникла необхідність витребувати від позивача додаткові докази по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.04.2012р.

В судовому засіданні 11.04.2012р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2012р. у справі №34/277 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.04.2012р. не зявився, про поважність причин незявлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового засідання, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

19.03.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Український страховий альянс”, правонаступником якої є позивач (на підтвердження правонаступництва до матеріалів справи надано статути Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна” та Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування”), як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір страхування наземного транспорту (том справи 1, аркуші справи 26-30), обєктом страхування якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом марки „Cherry QQ”, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

31.10.2008р. по вул. Мельникова, 63 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля марки „Cherry QQ” (державний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки „Daewoo Nexia” (державний номер НОМЕР_2), належного ОСОБА_3, яким керував ОСОБА_4 (том справи 1, аркуші справи 14-15).

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2008р. у справі №3-48435/2008 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи 1, аркуш справи 12).

Внаслідок ДТП зазнав пошкоджень автомобіль марки „Cherry QQ” (державний номер НОМЕР_1), який був застрахований Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Український страховий альянс” на підставі договору страхування наземного транспорту від 19.03.2008р. Відповідно до рахунку-фактури №003 від 03.11.2008р. матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу марки „Cherry QQ” (державний номер НОМЕР_1), складає 5200,00 грн. (том справи 1, аркуш справи 42).

Згідно зі страховим актом №12626/08/05/11 від 09.12.2008р. Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Український страховий альянс” визнало ДТП, яка сталась 31.10.2008р., страховим випадком та здійснило виплату страхового відшкодування у загальній сумі 5024,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13250 від 11.12.2008р. (том справи 1, аркуші справи - 21-23).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України до нього, як правонаступника Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Український страховий альянс”, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки транспортний засіб, яким керував винуватець ДТП, застрахований відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8379205, позивач направив відповідачу вимогу вих.№701214 від 16.04.2010р. про сплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Однак відповідач в добровільному порядку не здійснив перерахування грошових коштів, тому позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва відмовив у позові повністю, зазначивши про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, суд у своєму рішенні вказав на наступні обставини:

- позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру витрат, необхідних для відновлювального ремонту транспортного засобу, застрахованого за договором страхування наземного транспорту від 19.03.2008р.;

- оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що визначені в рахунку-фактури №003 від 03.11.2008р. витрати повязані виключно з ДТП, яка мала місце 31.10.2008р., то відсутній і причинно-наслідковий звязок між вказаною ДТП та збитками;

- позивач не надав звіт або висновок про оцінку пошкодженого майна, необхідних для визначення оціненої шкоди, тобто вартість пошкоджених деталей з урахуванням їх зносу;

- посилання позивача на ст. 1191 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки право, яке отримав позивач, є похідним від права його страхувальника і відносини між ними регулюються ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування”, тобто в даному випадку має місце не регрес, а суброгація;

- при суброгації перебіг строку позовної давності розпочався з дати ДТП, тобто з 31.10.2008р. і закінчився 31.10.2011р., натомість позивач звернувся до суду з позовом лише 28.11.2011р., тобто з пропуском законодавчо встановленого строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Передусім, відносно посилання місцевого господарського суду на те, що в даному випадку має місце суброгація, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у чинному законодавстві сам термін „суброгація” у страхуванні застосовується лише в Кодексі торговельного мореплавства (ст. 269), де також обумовлюється перехід прав до страховика за договором морського страхування на застраховане майно (аналогічна позиція наведена Верховним Судом України в Листі від 19.07.2011р. „Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування”).

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про відшкодування з відповідача збитків саме в порядку регресу, а не суброгації.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Законом України „Про страхування”.

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

В п.37.4 ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування”, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В процесі судового розгляду було встановлено, що згідно з полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8379205 відповідачем застрахований транспортний засіб, яким було спричинено ДТП, внаслідок чого нанесено шкоду транспортному засобу, застрахованому у позивача. Вина водія ОСОБА_4 встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2008р. у справі №3-48435/2008.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації транспортного засобу „Daewoo Nexia” (державний номер НОМЕР_2) була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/8379205), саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки „Cherry QQ” (державний номер НОМЕР_1) відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВВ/8379205), а до позивача, як правонаступника страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту від 19.03.2008р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки (аналогічні висновки по застосуванню положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” містяться у постановах Верховного Суду України від 25.11.2008р. у справі №11/406-07 та від 07.11.2011р. у справі №48/562).

Виходячи зі змісту ст. 993, ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування”, відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку позивачем, як страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. у справі №7/088-11).

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих.№701214 від 16.04.2010р. (том справи 1, аркуші справи - 16-17) про виплату страхового відшкодування у сумі 5024,50 грн.

У відповідь на вимогу позивача відповідач в листі №09-03-09/28454 від 14.10.2011р. повідомив про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування в порядку регресу, посилаючись на відсутність документів, які б підтверджували розмір завданих збитків (том справи 1, аркуш справи 41). Аналогічна позиція була викладена відповідачем у відзиві на позов.

Місцевий господарський суд погодився з доводами відповідача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували реальний розмір заподіяної шкоди, а саме не надано звіту або висновку про оцінку пошкодженого майна, як документу, що визначає розмір збитку.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, наступне.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Насамперед, судом першої інстанції не надано належної оцінки рахунку-фактури №003 від 03.11.2008р., наданому позивачем, в якому зазначено найменування виконаних ремонтних робіт, перелік витратних матеріалів та їх вартість (том справи 1, аркуш справи 42). Окрім того, у справі наявна ремонтна калькуляція №11/08 від 05.11.2008р. (том справи 1, аркуші справи 47-49) і дані, вказані в калькуляції, відповідають вимогам, встановленим в п.4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Аудатекс, яка рекомендована п.59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Також поза увагою місцевого господарського суду залишилось платіжне доручення №13250 від 11.12.2008р., яке є доказом фактично здійснених витрат, що виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Окрім того, однією з підстав відмови у позові, місцевий господарський суд визначив пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач. При цьому, суд наголошував на тому, що перебіг позовної давності за вимогами позивача починається з моменту виникнення страхового випадку, тобто з дати ДТП.

Однак, як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Тобто, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Як уже зазначалось вище, страхове відшкодування було виплачено постраждалій в ДТП особі 11.12.2008р. і перебіг строку позовної давності закінчився 12.12.2011р. Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом 25.11.2011р., про що свідчить відбиток календарного штампу відділення поштового звязку на конверті, в якому надійшов позов (том справи 1, аркуш справи 71), тобто в межах законодавчо встановленого строку позовної давності.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів, які б свідчили про сплату відповідачем на користь позивача страхового відшкодування суду не надано.

Враховуючи відмову відповідача від виплати страхового відшкодування в добровільному порядку за відсутності правових підстав для цього, колегія суддів вважає нормативно та документально обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу 5024,50 грн. страхового відшкодування, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного у позовній заяві.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача підтвердились під час розгляду справи, що в свою чергу свідчить про неповне зясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2012р. у справі №34/277 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи задоволення як позову, так і апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням ставок судового збору, які діяли на дату звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва, а також розміру майнових вимог позивача, при поданні позову підлягав сплаті судовий збір у сумі 1411,50 грн. Натомість, з доданого до позовної заяви платіжного доручення №34276 від 17.11.2011р. вбачається, що позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1477,50 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено діючим законодавством.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України „Про судовий збір”. Згідно з п.1 ч.1 ст. 9 названого Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, надмірно сплачений позивачем судовий збір у сумі 66,00 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 75, 77, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2012р. у справі №34/277 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” (03150, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 5024,50 грн. (пять тисяч двадцять чотири гривні 50 копійок) страхового відшкодування в порядку регресу, 1411,50 грн. (одну тисячу чотириста одинадцять гривень 50 копійок) судового збору за подання позову.

5. Повернути Приватному акціонерному товариству „Страхова компанія „АХА Страхування” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) з Державного бюджету України 66,00 грн. (шістдесят шість гривень 00 копійок) судового збору, надмірно сплаченого згідно з платіжним дорученням №34276 від 17.11.2011р. при поданні позову до Господарського суду міста Києва.

6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” (03150, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 804,75 грн. (вісімсот чотири гривні 75 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи №34/277 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддяЗубець Л.П.

СуддіНовіков М.М.

Мартюк А.І.