Постанова № 22608419, 10.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2012                                                                                           № 01/55

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           Дзюбка П.О.

          Разіної Т.І.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від боржника - не з’явився,

від Кіровоградської ОДПІ – не з’явився,

розглянувши

апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.02.2012

у справі № 01/55 (суддя Чевгуз О.В.)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет-Кіровоград-Плюс”

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.02.2012 у справі № 01/55 у визнанні поточних вимог Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет-Кіровоград-Плюс” на суму 1921343 грн. відмовлено. У задоволенні скарги Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції на дії ліквідатора відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заявник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 21.02.2012, прийняти нове рішення, яким визнати поточні грошові вимоги до боржника у розмірі 1 921 343,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 прийнято до провадження апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції.

Сторони не використали наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Про час та місце засідання суду повідомлені належним чином.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Господарського суду Черкаської області від 28 січня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Скарлет-Кіровоград-Плюс” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

28.12.2011 до господарського суду з заявою про визнання поточним кредитором банкрута звернулась Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція (Кіровоградська ОДПІ) з вимогами в розмірі 1921343,00 грн., які ґрунтуються на акті перевірки № 73/23-60/34813153 від 27.07.2011 та податкових повідомленнях-рішення №№ 0000932360, 0000922360 від 10.08.2011.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, Законом про банкрутство виокремлено чотири категорії можливих кредиторів з різним правовим статусом.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва та платежу за векселем на підставі статей 43 та 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.

Колегія суддів відзначає, що конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Разом з тим, згідно ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Отже, у зв’язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який відмінний від статусу боржника.

Так, відповідно до положень зазначеної вище норми Закону у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, визначені у ч. 1 вказаної статті, а також здійснює інші повноваження, передбачені чим Законом. Отже, правосуб’єктність ліквідатора визначена в Законі та він позбавлений права здійснювати повноваження, які не передбачені положеннями Закону та виходять за межі його компетенції.

Тому, податкові зобов’язання, які виникають в ліквідаційній процедурі, мають бути обумовлені саме в Законі, у зв’язку з чим на ліквідатора покладається відповідний обов’язок їх сплатити.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону, в ліквідаційній процедурі нові зобов’язання у банкрута в особі його органу управління – ліквідатора, можуть виникати виключно у випадках прямо передбачених Законом і порядок їх виконання визначений нормами Закону.

Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов’язання зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Таким чином, в ліквідаційній процедурі у банкрута не з’являється ніяких додаткових податкових зобов’язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. ст. 14, 23 Закону про банкрутство, тобто у боржника в ліквідаційній процедурі не виникає зобов’язань зі сплати зазначених у заяві податків.

Як було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю “Скарлет-Кіровоград-Плюс” 28 січня 2010 року визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Кіровоградською ОДПІ податкові зобов’язання нараховані 10.08.2011 згідно податкових повідомлень-рішень, тобто під час ліквідаційної процедури, що суперечить наведеним вище нормам законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність заявлених поточних кредиторських вимог Кіровоградської ОДПІ в ліквідаційній процедурі та включення їх до реєстру вимог кредиторів банкрута.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржниками не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які вони посилаються в апеляційних скаргах.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 06.03.2012 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.02.2012 у справі № 01/55 – без змін. 2. Матеріали справи № 01/55 повернути Господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Разіна Т.І.