Постанова № 22608222, 10.04.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2012 року Справа № 5023/9713/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 05.04.2012 р.:

пом. прокурора: ухова М.П.( посвідчення № 310 від 19.12.2011р.);

від позивача:ОСОБА_1.( дов. № 7/11-2521 від 23.12.11 р.);

від відповідача:ОСОБА_2.(дов. ВРП №268705 від 27.12.11 р.);

від третьої особи: ОСОБА_3. (дов. №73/10/10-020 від 19.03.12 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»м. Харків на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2012 р. у справі № 5023/9713/11

за позовом Прокурора Жовтневого району Дніпропетровської обл. в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»м. Харків;

3-тя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про внесення змін в пункт 4.1 договору від 22.02.2006 р. оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 14.02.2012 р. у справі № 5023/9713/11, яке підписано 17.02.2012 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Загинайко Т.В.), задоволено позов прокурора Жовтневого району Дніпропетровської обл., предявлений в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»м. Харків; 3-тя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про внесення змін до пункту 4.1 договору оренди землі від 22.02.2006 р.

Вказаним рішенням внесено зміни в пункт 4.1 Договору від 22.02.2006р. оренди землі, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" м.Харків, викладено його в наступній редакції: „пункт 4.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України. ”

Стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 536 грн. 50 коп. судового збору.

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»не погодилося з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і припинити провадження у справі.

Скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Відповідач вказує в апеляційній скарзі, що у звязку з набранням чинності з 01.01.2011 р. Податкового кодексу України, він 17.01.2011 р. звертався до позивача з листом та просив дати вказівку відповідним службам підготувати проекти додаткових договорів до всіх договорів оренди, укладених з ПАТ «УкрСиббанк», з метою приведення розділу «Орендна плата»до вимог чинного законодавства. Однак, на його лист міська рада відповіді не надала, додаткові угоди не підготувала, на протязі року на звернення банку не реагувала.

Відповідач вважає, що між сторонами відсутній спір.

Також скаржник зауважує, що формулювання пункту 4.1 договору в редакції, яку запропоновано в позовній заяві, може призвести, як і призводить до різного його трактування сторонами договору та третіми особами; що суд виніс рішення, не встановивши розмір орендної плати і відповідно, на його думку, договір оренди не містить одну з істотних умов, згідно до ст. 15 Закону України «Про орендну землі».

Прокурор, Дніпропетровська міська рада, та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відзив на апеляційну скаргу не надали, а в судовому засіданні заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, і просили залишити рішення, яке оскаржується, без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні оголошено перерву до 10.04.2012 р. до 11 год.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(орендар) укладено договір оренди землі від 22.02.2006 р.

Згідно з пунктом п.1.1 договору оренди землі орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 11 (Жовтневий р-н) і зареєстрована в державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:298:0053.

Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 23.12.2005 р. № 123/32.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що договір укладено на пятнадцять років.

Річна орендна плата за земельну ділянку пунктом 4.1 договору встановлена у грошовій формі (у гривнях), з урахуванням п.2.1 цього договору, у розмірі 1(%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про внесення змін до пункту 4.1 договору оренди землі від 22.02.2006 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою і АК інноваційним банком «УкрСиббанк»з метою приведення договору до вимог чинного законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.08 внесені зміни до частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08 р.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.11 Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом.

Згідно статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; - для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, передбачений Податковим кодексом України, що діє на час вирішення спору, повністю відповідає мінімальному розміру річної орендної плати, який передбачала стаття 21 Закону України "Про оренду землі", в редакції, що діяв до 01.01.2011 р.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного вказаною нормою зазначеного Кодексу.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. №216/8 „Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства ” до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

Як вбачається, у газеті „Наше місто” від 22.02.2011р. було опубліковано звернення міського голови Куліченка І.І. до орендарів земельних ділянок комунальної власності у Дніпропетровську „Про приведення договорів оренди землі у відповідність до вимог законодавства ”, відповідно до якого орендарям доведено необхідність внесення відповідних змін до діючих договорів оренди шляхом укладання додаткових договорів.

Відповідно статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією; держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; до розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, пункт 12 Земельного кодексу України).

Частина 2 статті 19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (пункт 3.4.7 Рекомендацій Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства ”).

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Статтею 30 Закону України “Про оренду землі ” передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Оскільки законом передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.12.2010р. у справі №27/15-10 і є обовязковою для застосування відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, враховуючи наявність у позивача права вимагати від орендаря приведення договору оренди землі у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обовязкового для позивача і відповідача.

Доводи скаржника стосовно того, що між сторонами відсутній спір, у звязку з тим, що відповідач звертався до позивача з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди землі від 22.02.2006 р. колегія суддів вважає їх безпідставними, так як відсутні докази надання позивачем проектів додаткових угод про поновлення договорів оренди та звернення до відповідача про укладення таких додаткових угод в порядку, встановленому чинною статтею 33 Закону України «Про оренду землі»; скаржник не надав доказів, які б підтверджували надсилання ним позивачу пропозицій щодо внесення змін до договору оренди землі від 22.02.2006 р. відносно розміру орендної плати.

Відповідно до частини 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка бажає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Положеннями статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обовязок довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог і заперечень.

З абзацу другого пункту 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" вбачається, що рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 27.10.2009р. Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" у звязку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України „Про акціонерні товариства ” змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобовязаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" .

Відповідно до частини 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

На підставі ч. 1 ст. 25 ГПК України суд першої інстанції замінив Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк".

Відносно розміру судового збору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, керуючись статтею 49 ГПК України, правомірно розподілив між сторонами у справі судові витрати, оскільки обовязок щодо внесення змін до договору чинним законодавством покладено на обидві сторони.

На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2012 р. у справі № 5023/9713/11 залишити без змін.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді:Л.О.Лотоцька

О.С. Євстигнеєв

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко

10.04.2012 р.