Рішення № 22608160, 09.04.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2012 р. Справа № 5027/107/2012. За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортно-логістична компанія”

про стягнення заборгованості 22200,00 грн.

Суддя О.С. Тинок

Секретар судового засідання А.В. Кошман

Представники:

від позивача ОСОБА_4

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортно-логістична компанія” про стягнення заборгованості у сумі 22200,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно укладених між сторонами договорів на перевезення вантажів № ТЛКЗ-0051 від 20 травня 2011 року та № ТЛКЗ-163 від 30 травня 2011 року доставив вантаж по маршруту м. Хотин (Україна) м. Лукув (Україна) власними автомобілями, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними А № 201109, А № 201146 та А № 201148. Далі позивач вказує, що відповідач умови договорів належним чином не виконував та оплату за надані послуги в повній мірі не проводив, в результаті чого станом на 16 лютого 2012 заборгував суму у розмірі 22200,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду Чернівецької області від 12 березня 2012 року та 28 березня 2012 року відповідач попереджався, що у випадку його неявки, спір буде вирішено без його участі за документами наданими позивачем.

Однак, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку повноваженого представника вкотре у судові засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.

Не зявлення у судове засідання представника відповідача та не надання відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Транспортно-логістична компанія” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договори-замовлення на перевезення вантажів № ТЛКЗ-0051 від 20 травня 2011 року та № ТЛКЗ-163 від 30 травня 2011 року. Відповідно до умов вказаних договорів позивач зобовязувався перевезти вантаж по маршруту м. Хотин (Україна) м. Лукув (Україна), а відповідач зобовязувався сплатити позивачу за надані послуги суму у розмірі 22200,00 грн. (7400,00 Х 3).

Так, позивач на виконання умов вищезазначених договорів своїми автомобілями ДАФ, державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_6; ДАФ державний номер НОМЕР_2/НОМЕР_5; ДАФ державний номер НОМЕР_3/НОМЕР_7 здійснив перевезення вантажів до пункту призначення та передав їх особам уповноваженим на отримання, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR А № 201109; А № 201148 та А № 201146 та актами здачі приймання робіт.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати за перевезення вантажів у відповідності до умов договорів належним чином не виконав, в результаті чого у нього перед позивачем існує заборгованість у сумі 22200,00 грн., яку відповідач визнав у надісланому позивачу гарантійному листі № 73 від 26 жовтня 2011 року.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 22200,00 грн.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 42, 43, 22, 43, 49, 75, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортно-логістична компанія” Чернівецька область, м. Хотин, вул. Васильєва, 61, код 36747800 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1. код НОМЕР_4 - заборгованість у сумі 22200,00 грн. та судовий збір у сумі 1609,50 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09 квітня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 11 квітня 2012 року.

Суддя О.С. Тинок