Рішення № 22608112, 05.04.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 рокуСправа № 12/5026/467/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ватфарм” до публічного акціонерного товариства “Черкаський приладобудівний завод” про стягнення 12757 грн. 43 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі усного договору купівлі-продажу товару, 12693 грн. 60 коп. основного боргу за поставлений товар, 20 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 43 грн. 70 коп. три проценти річних за період прострочення з 07.02. по 19.03.2012 року, що разом складає 12757 грн. 43 коп., та відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримала і просила суд задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву вх. № 6299 від 05.04.2012 року. Із відзиву і пояснень представника відповідача в засіданні суду вбачається, що відповідач позов не визнав і в його задоволенні просив суд відмовити з наступних підстав. 24.12.2010 року за накладною № 378, довіреністю № 1884 відповідач здійснив поставку позивачу автомату для складання марлевих серветок АСПС 45х29 на загальну суму 52000 грн. З урахуванням здійсненої позивачем попередньої оплати в розмірі 26000 грн., його заборгованість перед відповідачем складає 26000 грн., яка перевищує розмір позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

Із товарно-транспортної накладної позивача № 0000000018 від 12.01.2011 року і довіреності відповідача №3 від 12.01.2011 року вбачається, що позивач поставив відповідачу товар (електрокар г/п 800 кг, електропогрузчик) на загальну суму 12693 грн. 60 коп.

24.01.2012 року за вих. № 19 позивачем направлена вимога відповідачу про проведення до 06.02.2012 року розрахунку за отриманий товар, яка отримана відповідачем, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, 25.01.2012 року.

09.02.2012 року позивачем за вих. № 54 була направлена повторна вимога відповідачу про проведення до 22.02.2012 року розрахунку за отриманий товар, яка отримана відповідачем 10.02.2012 року.

Із пояснень представника позивача в засіданні суду вбачається, що відповідач за поставлений товар не розрахувався, письмові звернення позивача про оплату заборгованості залишив без виконання.

З урахуванням викладеного суд вважає, що між сторонами виникли зобовязальні відносини, засновані на фактичній поставці і отриманні товару без укладання письмового договору. Наявність договірних відносин поставки позивачем і прийняття відповідачем товару підтверджується поданими позивачем його товарно-транспортною накладною і довіреністю відповідача на отримання товару, не спростовується поясненнями представника відповідача в засіданні суду, форма укладеного договору не суперечить приписам ст.ст. 205-208, 639 ЦК України.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обовязків (зобовязань), зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобовязання в розмірі 12693 грн. 60 коп. відповідачем допустимими доказами не спростовано, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідає ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений, визнаний вірним і в такому розмірі теж підлягає задоволенню.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

Оцінюючи заперечення проти позову відповідача, суд вважає його безпідставним і відхиляє з наступних підстав. Із поданих позивачем в обґрунтування позову товарно-транспортної накладної № 0000000018 від 12.01.2011 року і довіреності №3 від 12.01.2011 року, а також із поданих відповідачем в обґрунтування заперечень на позов накладної № 378 і довіреності № 1884 від 24.12.2010 року не вбачається, що ці господарські операції здійснювались на виконання одного спільного договору, доказів наявності між сторонами угоди про взаємозалік однорідних вимог відповідачем не надано. Отже, зобовязання, про які зазначають позивач і відповідач, виникли із різних договорів і спори щодо них повинні вирішуватись окремо.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобовязання щодо порядку розрахунків за поставлений йому позивачем товар, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості, трьох процентів річних та індексу інфляції судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю, заперечення відповідача визнаються безпідставними і відхиляються.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати сплачений судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод», ідентифікаційний код 14309572, місцезнаходження: інд. 18000, м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, буд. 5/1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ватфарм», ідентифікаційний код 00306756, інд. 18018, м. Черкаси, проспект Хіміків, 66, р/р № 260080003981 в філії ПАТ «Укрексімбанк»м. Черкаси, МФО 354789 12693 грн. 60 коп. основного боргу, 20 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 43 грн. 70 коп. три проценти річних та 1609 грн. 50 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 09.04.2012 року.

Суддя В.М. Грачов