Рішення № 22607664, 02.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2012 р.Справа № 5017/440/2012 Господарський суд Одеської області у складі : суддіНикифорчука М.І.

при секретаревіГавриловій А.А.

за участю представників сторін :

Від прокурора: Ракович Д.М. посвідчення №253 від 15.11.2010р.

Від позивача (Іллічівської міської ради Одеської області):не зявився

Від позивача ( КП "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська"): ОСОБА_1 за довіреністю №900 від 16.12.2011р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 паспорт серії НОМЕР_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Прокурора м.Іллічівська Одеської області, в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради Одеської області, в особі Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська";

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2;

про розірвання договору оренди, витребування майна та стягнення 3446,84 грн., -

у с т а н о в и в :

Прокурор м. Іллічівська Одеської області ( далі Прокурор) подав позов, в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради Одеської області, в особі Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська" (далі - МУЖКГ м.Іллічівська) до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (далі Відповідач) про розірвання договору оренди, витребування майна та стягнення 3446,84 грн. посилаючись на наступне.

Прокуратурою м.Іллічівська Одеської області, на виконання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», проведено перевірку діяльності міського управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська щодо управління та оренди нежитлових приміщень комунальної власності. В ході перевірки виявлено порушення вимог ст.ст.19, 26 цього Закону.

Як зазначає прокурор у позові, міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська засновано Іллічівською міською радою на комунальній власності територіальної громади м.Іллічівська Одеської області. Відносини між засновником та МУЖКГ м.Іллічівська побудовані на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності. Одним з делегованих засновником повноважень, що закріплено у Статуті підприємства - є управління та оренда нежитлових приміщень комунальної власності, зокрема, здача в оренду нежитлових приміщень комунальної власності. Нараховування сплати за оренду відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна Іллічівської міської територіальної громади, що затверджена рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 22 червня 2007 року за №745 з змінами та доповненнями, рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради, перераховується до міського бюджету.

Проведеною перевіркою встановлено, що 01 листопада 2010 року між «Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська»(надалі -«МУЖКГ м. Іллічівська»або «Позивач») та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач»), було укладено договір оренди нежитлового приміщення за №208 ( надалі - «Договір»), строком на один рік до 30 жовтня 2011 року.

За умовами вказаного договору Позивач надав Відповідачу у строкове платне використання нежитлове підвальне приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 39,28 кв.м для цільового використання під столярні вироби.

Як зазначає прокурор у позові, згідно п.7.2 вищевказаного договору передбачено, що договір може бути продовжено, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання чи необхідність перегляду, тобто строк дії договору продовжено до жовтня 2012 року.

Прокурор у позові зазначає, що основним законом, який регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, яке перебуває у комунальній власності є Закон України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ з змінами та доповненнями. Згідно ст.3 вказаного Закону - правові засади оренди майна, що перебувають у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст.2 Закону «Про оренду державного та комунального майна», визначено, що орендою - є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Частина 1 ст.10 Закону «Про оренду державного та комунального майна»відносить умову про орендну плату до істотних умов даного типу договору оренди.

Частина 4 ст.10 Закону встановлює, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору.

Як зазначає прокурор у позові, обов'язок орендаря щодо внесення орендної плати є беззаперечним, оскільки: згідно ч.3 ст.18 Закону «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а згідно ч.1 ст.19 цього Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 629 ЦК України зазначено, що: "договір є обов'язковим для виконання сторонами", а ч.1 ст.193 ГКУ і ст.526 ЦК України зазначають, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.

Згідно умов укладеного договору, п.3.2 та п.3.3 і 3.4 , ч.5 ст.762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно у грошовій формі.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про оренду держаного та комунального майна», на підставі ч.2 ст. 20 ГКУ - захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється способами передбаченими законом.

Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ч.3 ст.291 ГКУ, договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.782 ЦКУ, наймодавець має право відмовитись від Договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

До того ж, згідно п.4.3 вказаного договору оренди, договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, якщо орендар не сплачує оренду плату більше трьох місяців підряд з моменту закінчення терміну сплати.

У зв'язку з відсутністю угоди про розірвання, вищевказаний договір є чинним і діє станом на сьогоднішній день.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Міське управління житлово-комунального господарство м.Іллічівська виконало обов'язок орендодавця за договором оренди - надало Відповідачу приміщення у користування.

Як зазначає прокурор у позові, та зазначається у наданому прокурором розрахунку заборгованості з орендної плати, Відповідач (орендар) починаючи з травня 2011р. по грудень 2011 року належним чином не виконувала свого обов'язку по внесенню орендної плати за користування приміщенням, внаслідок чого, у Відповідача перед «МУЖКГ м.Іллічівська», за вказаний період виникла заборгованість у розмірі 3393 грн. 41 коп., з урахуванням сум податку на додану вартість.

Згідно п.1 ст.538 ЦК України: "Виконання свого обов'язку однією з сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання", а відповідно до п.4 ст.538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснене однією із сторін, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а приписами ст.188 ГК України ст.525 ЦК України та пп. 4.1 Договору зазначається, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону «Про оренду державного та комунального майна»на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Відповідно до ч.1 ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

На думку прокурора, виходячи з умов ч.1 ст.782 ЦК України, наявність факту невиконання Відповідачем зобов'язань із внесення орендної плати, більше трьох місяців підряд, надає «МУЖКГ м.Іллічівська»право на односторонню відмову від договору оренди. Крім того, відповідно до п.4.3 договору оренди, орендар має право ініціювати дострокове розірвання договору на вищевказаних підставах.

Згідно ч. 1 ст.27 Закону «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Звертаючись до суду з вимогою щодо стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання та інфляційних втрат, прокуратура виходила з наступного.

Частиною 1 ст.216 ГК України зазначено, що: "Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором".

Згідно ст.29 Закону «Про оренду державного та комунального майна»на підставі ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом. Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними визнаються санкції у вигляді грошових сум (неустойки, штрафу, пені), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.611 ЦК України порушення зобов'язання передбачає такий правовий наслідок, як оплата неустойки. При цьому, як зазначає прокурор, відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, здійснюється з урахуванням вимог п.6 ст.232 ГК України і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому враховується, що згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Як зазначає прокурор у позові, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). В свою чергу під неустойкою (штрафом, пенею) розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Згідно ст.3 Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96-ВР: "розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня".

Враховуючи те, що згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також враховуючи те, що згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, прокурор вважає, правомірною вимогу про стягнення з Відповідача штрафних санкцій (пені) за період з травня 2011 року по грудень 2011 року, яка складає 44 гривні 11 копійки.

Відповідно до ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовим зобов'язанням, які за правовою природою є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань (є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань).

Як зазначає прокурор у позові, шестимісячні обмеження по строкам нарахування, відповідно до приписів п.6 ст.232 ГК України, не застосовуються до нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вони не є штрафною санкцією в розумінні ч.І ст.230 ГК України та ст.549 ЦК України, а таким чином вони нараховуються в рамках загального строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України.

Пунктом 1 ст.625 ЦК України, зазначено, що: "Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання".

Як зазначає прокурор у позові, сума трьох відсотків річних складає 8, 52 грн., інфляційні витрати складають 0,80 грн. за прострочення внесення (оплати) суми орендної плати (згідно розрахунку до позовної заяви).

На підставі розрахунків основного боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, загальна сума боргу Відповідача перед «МУЖКГ м. Іллічівська»склала: 3393 грн. 41 копійок (основний борг) + 44 грн. 11 коп. (пеня за прострочення виконання зобов'язання) + 0 грн. 80 коп. (інфляційні витрати) + 8 грн. 52 коп. (річні) = 3446 грн. 84 коп.

Згідно ст.121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених цим законом. Формами такого представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № З-рп/99 у справі про представництво інтересів держави в судочинстві зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів, чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця загроза є підставою для порушення справи в суді.

Пунктом 1 статті 5 Бюджетного кодексу України, визначено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до п.2 вказаної статті Кодексу, бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та об'єднань.

Ввідповідно до пп.49 п.2 ст.29 цього Кодексу, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів.

На підставі вищевикладеного та зважаючи на те, що несплата підприємством боргу за оренду комунального майна може призвести до невиконання дохідної частини місцевого бюджету, соціальних програм тощо, порушує інтереси територіальної громади, яку представляє Іллічівська міська рада, прокуратурою міста подана позовна заява в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради, яка є засновником комунального підприємства «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська».

На підставі викладеного вище прокурор просить:

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2010 року за №208, укладеним між Комунальним підприємством «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська»(ЄДРПОУ 03363789) та суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути комунальному підприємству «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська»(68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 03363789) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 39.28 кв.м. на умовах, зазначених у договорі оренди від 01.11.2010 року за №208.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська»(68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 03363789) на поточний рахунок № НОМЕР_2 у ФАБ «Південний»МФО 328663 заборгованість у сумі 3446 гривен 84 копійок.

Відповідач в судове засідання зявилась, у судовому засіданні позов визнала у повному обсязі.

Вислухавши представника прокурора, представника Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська", відповідача, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи приведені прокурором обставини справи повністю підтверджуються наданими ним же доказами, що приведені вище, які не викликають у суду сумніву договором оренди нежитлового приміщення від 01.11.2010р., розрахунком плати за оренду нежитлового приміщення, актом прийому-передачі 210 обєкту оренди від 01.11.2010р., актом звірки взаєморозрахунків з орендної плати від 03.01.2012р.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок сум стягнення, суд приймає його до уваги частково в частині нарахування пені, виходячи з такого, згідно з п.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З наданого розрахунку випливає, що пеня нарахована відповідачу за період з травня 2011 р. по грудень 2011 р., тобто за вісім місяців, що суперечить п.6 ст.232 ГПК України.

Розрахунок заборгованості з орендної плати, інфляційних витрат та 3% річних наданий позивачем суд приймає до уваги повністю, оскільки він розрахований за весь час прострочення, відповідно до вимог закону.

Дотепер відповідач вказану вище суму боргу не погасив, що свідчить про порушення з його боку умов вказаного Договору та приписів ст. ст. 525, 526, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України.

Посилання прокурора в обґрунтування вимог щодо розірвання договору на ч.3 ст.26 та ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.3 ст.291 ГКУ України, ч.1 ст.782 ЦК України та п.4.3 договору суд вважає правильним.

Аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги прокурора та позивача в частині доведеності розміру заборгованості з орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних, розірвання договору оренди та повернення майна є обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню. В частині стягнення суми пені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 33,09 грн., з вищеприведених мотивів.

Зворотнього відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Прокурора м. Іллічівська Одеської області поданий в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради Одеської області, в особі Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська"- задовольнити частково.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2010 року за №208, укладеним між Комунальним підприємством «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська»(ЄДРПОУ 03363789) та суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути комунальному підприємству «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська»(68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 03363789) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 39.28 кв.м. на умовах, зазначених у договорі оренди від 01.11.2010 року за №208.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська»(68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 03363789 на поточний рахунок № НОМЕР_2 у ФАБ «Південний»МФО 328663) заборгованість з орендної плати у сумі 3393 (три тисячі триста девяносто три) грн. 41 коп., пені у розмірі 33 (тридцять три) грн. 09 коп., інфляційних витрат у розмірі 80 копійок, 3 % річних у розмірі 8 (вісім) грн. 52коп.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, рахунок № 31210206783008, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації: 22030001) судовий збір у розмірі 2677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн.35 коп.

В решті позову відмовити.

Суддя Никифорчук М.І.

Повне рішення складено 09.04.2012 р.