Рішення № 22607663, 02.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2012 р.Справа № 5017/444/2012 Господарський суд Одеської області у складі : судді Никифорчука М.І.

при секретареві Гавриловій А.А.

за участю представників сторін :

Від прокурора: Ракович Д.М. посвідчення №253 від 15.11.2010р.

Від позивача (Іллічівської міської ради Одеської області):не зявився

Від позивача ( КП "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська"): ОСОБА_1 за довіреністю №900 від 16.12.2011р.;

Від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Прокурора м.Іллічівська Одеської області, в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради Одеської області, в особі Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

про розірвання договору оренди, витребування майна та стягнення 15759,73 грн., -

у с т а н о в и в :

Прокурор м. Іллічівська Одеської області ( далі Прокурор) подав позов, в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради Одеської області, в особі Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська" (далі - МУЖКГ м.Іллічівська) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі Відповідач) про розірвання договору оренди, витребування майна та стягнення 15759,73 грн. посилаючись на наступне.

Прокуратурою м.Іллічівська Одеської області, на виконання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», проведено перевірку діяльності міського управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська щодо управління та оренди нежитлових приміщень комунальної власності. В ході перевірки виявлено порушення вимог ст.ст.19, 26 цього Закону.

Як зазначає прокурор у позові, міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська засновано Іллічівською міською радою на комунальній власності територіальної громади м.Іллічівська Одеської області. Відносини між засновником та МУЖКГ м.Іллічівська побудовані на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності. Одним з делегованих засновником повноважень, що закріплено у Статуті підприємства - є управління та оренда нежитлових приміщень комунальної власності, зокрема, здача в оренду нежитлових приміщень комунальної власності. Нараховування сплати за оренду відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна Іллічівської міської територіальної громади, що затверджена рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 22 червня 2007 року за №745 з змінами та доповненнями, рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради, перераховується до міського бюджету.

Проведеною перевіркою встановлено, що 05 листопада 2008 року між «Міським управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (надалі -«Відповідач»), було укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі -«Договір»), строком на тридцять років до 05 листопада 2038 року. Даний договір засвідчений нотаріально приватним нотаріусом Іллічівського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3, який зареєстровано у реєстрі за №4034.

За умовами вказаного договору Позивач надав Відповідачу у строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 52,30 кв.м для цільового використання під офіс.

Як зазначає прокурор у позові, основним Законом, який регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, яке перебуває у комунальній власності є Закон «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ з змінами та доповненнями. Згідно ст.3 вказаного Закону - правові засади оренди майна, що перебувають у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст.2 Закону «Про оренду державного та комунального майна», визначено, що орендою - є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В свою чергу, на думку прокурора, ч.1 ст.10 Закону «Про оренду державного та комунального майна»відносить умову про орендну плату до істотних умов даного типу договору оренди, відповідно до ч.4 ст.10 Закону встановлює, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору.

Обов'язок орендаря щодо внесення орендної плати є беззаперечним, оскільки: згідно ч.3 ст.18 Закону «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а згідно ч.1 ст.19 цього Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 629 ЦК України зазначено, що: "договір є обов'язковим для виконання сторонами", а ч.1 ст.193 ГКУ і ст.526 ЦК України зазначають, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.

Згідно умов укладеного договору, п.3.2 та п.3.3 і 3.4 та, ч.5 ст.762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно у грошовій формі.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про оренду держаного та комунального майна на підставі ч.2 ст. 20 ГКУ - захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється способами передбаченими законом.

Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ч.3 ст.291 ГКУ, договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.782 ЦКУ, наймодавець має право відмовитись від Договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як зазначає прокурор у позові, згідно п.4.3 вказаного договору оренди, договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату більше трьох місяців підряд з моменту закінчення терміну сплати.

У зв'язку з відсутністю угоди про розірвання, вищевказаний договір є чинним і діє станом на сьогоднішній день.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

«Міське управління житлово-комунального господарство м.Іллічівська»виконало обов'язок орендодавця за договором оренди - надало Відповідачу приміщення у користування.

Проте, як зазначає прокурор у позові, відповідач (орендар) не у повному обсязі сплачував заборгованість з орендної плати за користування приміщенням, внаслідок чого, у Відповідача перед КП «МУЖКГ м.Іллічівська», за період з серпня 2009р. по грудень 2011р. виникла заборгованість у розмірі 15 500 грн. 90 коп., з урахуванням сум податку на додану вартість

Згідно п.1 ст.538 ЦК України: "Виконання свого обов'язку однією з сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання", а відповідно до п.4 ст.538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснене однією із сторін, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а приписами ст.188 ГК України ст.525 ЦК України зазначається, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.26 Закону «Про оренду державного та комунального майна»на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Відповідно до ч.1 ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як зазначає прокурор у позові, наявність факту невиконання Відповідачем зобов'язань із внесення орендної плати, більше трьох місяців підряд, надає КП «МУЖКГ м.Іллічівська»право на односторонню відмову від договору оренди. Відповідно до п.5.2.1 договору оренди, орендар має право ініціювати дострокове розірвання договору на вищевказаних підставах.

Згідно ч.1 ст.27 Закону «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Звертаючись до суду з вимогою щодо стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання та інфляційних втрат, прокуратура виходила з наступного.

Частиною 1 ст.216 ГК України зазначено, що: "Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором".

Згідно ст.29 Закону «Про оренду державного та комунального майна»на підставі ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом. Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними визнаються санкції у вигляді грошових сум (неустойки, штрафу, пені), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.611 ЦК України порушення зобов'язання передбачає такий правовий наслідок, як оплата неустойки. При цьому, відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, здійснюється з урахуванням вимог п.6 ст.232 ГК України і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому враховується, що згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Як зазначає прокурор у позові, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). В свою чергу під неустойкою (штрафом, пенею) розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1ст.549 ЦК України).

Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96-ВР: "розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня".

Враховуючи те, що згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також враховуючи те, що згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, прокурор вважає, правомірною вимогу про стягнення з Відповідача штрафних санкцій (пені) за період з квітня по грудень 2011 року (включно), яка складає 200 гривень 09 копійок .

Відповідно до ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовим зобов'язанням, які за правовою природою є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань (є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань).

Як зазначає прокурор у позові, шестимісячні обмеження по строкам нарахування, відповідно до приписів п.6 ст.232 ГК України, не застосовуються до нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вони не є штрафною санкцією в розумінні ч.1 ст.230 ГК України та ст.549 ЦК України, а таким чином вони нараховуються в рамках загального строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України.

Пунктом 1 ст.625 ЦК України, зазначено, що: "Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання".

Як зазначає прокурор у позові, сума трьох відсотків річних складає 38, 69 грн., інфляційні витрати складають 20,05 грн. за прострочення внесення (оплати) суми орендної плати (згідно розрахунку до позовної заяви).

На підставі розрахунків основного боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, загальна сума боргу Відповідача перед КП «МУЖКГ м. Іллічівська»склала: 15 500 грн. 90 копійок (основний борг) + 200 грн. 09 коп. (пеня за прострочення виконання зобов'язання) + 20 грн. 05 коп. (інфляційні витрати) + 38 грн. 69 коп. (3 % річних) = 15759 гривень 73 копійок.

Згідно ст.121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених цим законом. Формами такого представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № З-рп/99 у справі про представництво інтересів держави в судочинстві зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів, чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця загроза є підставою для порушення справи в суді.

Пунктом 1 статті 5 Бюджетного кодексу України, визначено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до п.2 вказаної статті Кодексу, бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та об'єднань.

Крім того, відповідно до пп.49 п.2 ст.29 цього Кодексу, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів.

На підставі вищевикладеного та зважаючи на те, що несплата підприємством боргу за оренду комунального майна може призвести до невиконання дохідної частини місцевого бюджету, соціальних програм тощо, порушує інтереси територіальної громади, яку представляє Іллічівська міська рада, прокуратурою міста подана позовна заява в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради, яка є засновником комунального підприємства «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська».

На підставі викладеного вище прокурор просить:

Розірвати нотаріально посвідчений договір оренди нежитлового вбудованого приміщення від п'ятого листопада 2008 року, серії BMA №252182,зареєстрований в реєстрі за №4034, укладеним між Комунальним підприємством «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська»(код ЄДРПОУ 03363789) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний код №НОМЕР_2).

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код №НОМЕР_2) повернути комунальному підприємству «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська»(68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 03363789) нежитлове вбудоване приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 52.30 кв.м. на умовах, зазначених у нотаріально посвідченому договорі оренди від 05 листопада 2008 року серії BMA №252182, що зареєстрований в реєстрі за №4034.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код №НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 03363789, на поточний рахунок № 2600204201 у ФАБ «Південний»МФО 328663) заборгованість у сумі 15 759 гривен 73 копійок.

Відповідач в судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення з позначкою органу звязку „причина повернення за закінчення терміну зберігання”.

Аналізуючи вказане поштове повідомлення, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи за таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду, України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судовою процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув"', "адресат відсутній" і т.п., у даному випадку позначка „ за закінчення терміну зберігання ” з урахуванням обставин даної справи, на думку суду, вважається належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутністю представника відповідача, згідно правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представника прокурора, представника Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська", проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи приведені прокурором обставини справи повністю підтверджуються наданими ним же доказами, що приведені вище, які не викликають у суду сумніву договором оренди нежитлового приміщення від 05.11.2008р., витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №6712811 від 05.11.2008р., розрахунком плати за оренду нежитлового приміщення, актом звірки взаєморозрахунків з орендної плати від 03.01.2012р.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок сум стягнення, суд приймає його до уваги частково, а саме в частині нарахування пені, виходячи з такого.

Згідно з п.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданого розрахунку випливає, що пеня нарахована відповідачу за період з квітня 2011 р. по грудень 2011 р., тобто за девять місяців, що суперечить п.6 ст.232 ГПК України.

Розрахунок заборгованості з орендної плати, інфляційних витрат та 3% річних наданий позивачем суд приймає до уваги повністю, оскільки він розрахований за весь час прострочення, відповідно до вимог закону.

Дотепер відповідач вказану вище суму боргу не погасив, що свідчить про порушення з його боку умов вказаного Договору та приписів ст. ст. 525, 526, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України.

Посилання прокурора в обґрунтування вимог щодо розірвання договору та повернення майна на ч.3 ст.26 та ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.3 ст.291 ГКУ України, ч.1 ст.782 ЦК України суд вважає правильним.

При цьому суд зазначає, що посилання прокурора у позові на п.4.3 Договору, як на підставу розірвання договору є помилковим, оскільки підстави розірвання договору передбачені розділом 5.2 вказаного договору.

Аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги прокурора та позивача в частині доведеності розміру заборгованості з орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних, розірвання договору оренди та повернення майна є обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню. В частині стягнення суми пені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 133,33 грн., з вищеприведених мотивів.

Зворотнього відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Прокурора м. Іллічівська Одеської області поданий в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради Одеської області, в особі Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства міста Іллічівська"- задовольнити частково.

Розірвати нотаріально посвідчений договір оренди нежитлового вбудованого приміщення від п'ятого листопада 2008 року, серії BMA №252182,зареєстрований в реєстрі за №4034, укладеним між «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська»(код ЄДРПОУ 03363789) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний код №НОМЕР_2).

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код №НОМЕР_2) повернути комунальному підприємству «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська»(68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 03363789) нежитлове вбудоване приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 52.30 кв.м. на умовах, зазначених у нотаріально посвідченому договорі оренди від 05 листопада 2008 року серії BMA №252182, що зареєстрований в реєстрі за №4034.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код №НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства «Міське управління житлово-комунального господарства м.Іллічівська» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 03363789, на поточний рахунок № 2600204201 у ФАБ «Південний»МФО 328663) заборгованість з орендної плати у сумі 15500 (п'ятнадцять тисяч пятсот) грн. 90 коп., пені у розмірі 133 (сто тридцять три) грн. 33коп., інфляційних витрат у розмірі 20 (двадцять) грн. 05 коп., 3 % річних у розмірі 38 (тридцять вісім) грн.69коп.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код №НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, рахунок № 31210206783008, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації: 22030001) судовий збір у розмірі 2675 (дві тисячі шістсот сімдесят пять) грн.68 коп.

В решті позову відмовити.

Суддя Никифорчук М.І.

Повне рішення складено 09.04.2012 р.