Рішення № 22606634, 28.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.12 р. Справа № 5006/13/10/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколан Інгредієнти”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Баренс Шоколад ЛТД”, м.Донецьк

про: стягнення 13490грн. 47коп.

За участю представників сторін

від Позивача – не з’явився

від Відповідача – не з’явився

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Еколан Інгредієнти”, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Баренс Шоколад ЛТД”, м. Донецьк, про стягнення суми основного боргу в розмірі 12906грн.00коп., пені в сумі 219грн.22коп., 24% річних у розмірі 339грн.44коп., індексу інфляції у сумі 25грн.81коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки № 288 від 19.10.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла сума основного боргу у розмірі 12906грн.00коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Письмовими поясненнями Вих. № 14/02-12 від 14.02.2012р., які надійшли до канцелярії господарського суду Донецької області 21.02.2012р., позивач повідомив суд про часткове погашення відповідачем 19.01.2012р. суми боргу в розмірі 4000грн.00коп., внаслідок чого просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 8906грн.00коп. та первісно заявлені суми нарахованих штрафних санкції. Крім того, позивач просив суд розглянути справу без участі уповноваженого представника.

З метою надання відповідачу права на захист, справа слуханням неодноразово відкладалась, в останнє на 28.02.2012р., але відповідач у судові засідання не з’явився, витребуваних документів не надав. Про поважність відсутності представника суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР № 10833266 станом на 16.08.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Баренс Шоколад ЛТД», ідентифікаційний код 36935631, значиться за адресою: 83112, м. Донецьк, вул. Горловська, будинок 2Д. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві в якості юридичної та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення ухвал господарського суду відповідачу.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі в тому числі зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи норми зазначеної статті, суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції письмових пояснень Вих. № 14/02-12 від 14.022012р.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

19.10.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 288, згідно з яким постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити сировину та матеріали (надалі за текстом – товар) відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2 асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника і вказуються у накладних (рахунках) на поставку, які є невід’ємними частинами договору.

Згідно з п. 3.2 договору за поставлені товари покупець зобов’язаний сплатити постачальнику протягом 10 календарних днів з дати поставки товарів суму, що вказана в накладній, по якій поставляється товар.

Пунктом 8.7 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012р. В разі відсутності письмової заявки будь – якої із сторін на протязі 1 місяця до закінчення строку дії договору про припинення або зміну договору, строк дії договору продовжується на 1 рік на умовах, передбачених цим договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь-яких заперечень.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар загальною вартістю 12906грн.00коп. за накладною № ЭЛ – 0001312 від 24.11.2011р.

В позовній заяві позивач посилається на те, що отримавши товар відповідач оплатив його вартість лише частково, внаслідок чого виникла сума заборгованості в розмірі 8906грн.00коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суму заборгованості у розмірі 8906грн.00коп., у зв’язку з неналежним виконанням умов договору № 288 від 19.10.2011р., що стало підставою для нарахування 24% річних у сумі 339грн.44коп., пені в сумі 219грн.22коп. та індексу інфляції у сумі 25грн.81коп.

Договір № 288 від 19.10.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона–постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем був отриманий за видатковою накладною № ЭЛ-0001312 від 24.11.2011р. товар загальною вартістю 12906грн.00коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 288 від 19.10.2011р. суд робить виходячи з того, що безпосередньо в видатковій накладній є посилання на договір № 288 від 19.10.2011р., як підставу здійсненої господарської операції; в призначенні платежу, перерахованого за платіжним дорученням № 3156 від 19.01.2012р. відповідач вказує, що оплата здійснюється згідно договору № 288 від 19.10.2011р. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Поставлений згідно зазначеної накладної товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 214 від 24.11.2011р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов’язань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 288 від 19.10.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що за поставлені товари покупець зобов’язаний сплатити протягом 10 календарних днів з дати поставки товарів суму, що вказана в накладній, по якій поставляється товар.

Враховуючи, що за видатковою накладною № ЭЛ-0001312 від 24.11.2011р. товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 24.11.2011р., то з урахуванням вимог п. 3.2 договору щодо строків оплати, 04.12.2011р. строк оплати для відповідача наступив, а вже з 05.12.2011р. почалося прострочення виконання зобов’язання.

Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов’язання, сплативши лише частково вартість отриманого товару, внаслідок чого товар на суму 8906грн.00коп. залишився не оплаченим.

Зазначена сума боргу підтверджується довідкою № 31-01 від 31.01.2012р. за підписом директора ТОВ „Еколан Інгредієнти”.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 8906грн.00коп. суду не представлені, в результаті чого позовні вимоги у розмірі 8906грн.00коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 24% річних у сумі 399грн.44коп. за період з 05.12.2011р. по 13.01.2012р. та індекс інфляції у розмірі 25грн.81коп., нарахований за грудень 2011р.

Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Пунктом 5.3 договору сторони встановили, що за порушення грошового зобов’язання покупець на вимогу постачальника зобов’язаний сплатити 24% річних, що відповідає принципу свободи договору, встановленому ст. 627 Цивільного кодексу України.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 24% річних та індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, вважає їх обґрунтованими, вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 5.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 219грн.22коп., яка заявлена до стягнення за період з 05.12.2011р. по 13.01.2012р у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми боргу по всім накладним за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Позивачем додержані вимоги ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, вірно визначений момент виникнення права вимагати від відповідача оплати вартості отриманого товару, у зв’язку з чим вимоги щодо стягнення суми пені в розмірі 219грн.22коп. підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, враховуючи, що часткова оплата боргу здійснена відповідачем вже після подання позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на нього покладаються судові витрати у розмірі передбаченому діючим законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколан Інгредієнти”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Баренс Шоколад ЛТД”, м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 8906грн.00коп., пені в сумі 219грн.22коп., 24% річних у розмірі 339грн.44коп., індексу інфляції у сумі 25грн.81коп. задовольнити в повному обсязі..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Баренс Шоколад ЛТД” (83112, м.Донецьк, вул. Горловська, буд 2Д, ЄДРПОУ 36935631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколан Інгредієнти” (04119, м.Київ, вул. Сім’ї Хохлових, буд. 11/2, ЄДРПОУ 34763972) суму основного боргу в розмірі 8906грн.00коп., інфляційні у розмірі 25грн.81коп., 24% річних у розмірі 339грн.44коп., пені в сумі 219грн.22коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1609грн.50коп.

У судовому засіданні 28.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 29.02.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.