Рішення № 22605537, 06.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2012 р.Справа № 5017/257/2012 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. від 17.01.12.;

від відповідача: ОСОБА_2, довір. від 23.02.2012;

розглянув справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1.)

до відповідача: Приватного підприємства „Логістік - Агро” (с.Красна - Коса, Білгород -Дністровський р-н, Одеської обл. )

про стягнення 54022,68грн.

В засіданні суду оголошувались перерви на підставі ст.77 ГПК України, а саме: 19.03.12. до 26.03.12., а 26.03.12. до 06.04.12.

Спір розглядався у більш тривалий сток за клопотанням сторони відповідно до ст.69 ГПК України.

27.01.2012р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Логістік- Агро” про стягнення 54022,68грн., із яких 50000,00грн. - основна заборгованість, пеня в сумі 3370,36грн. та 3% річних в сумі 652,32грн., обгрунтовуючи вимоги договором №29/08-1 від 29.08.11., платіжними дорученнями, які свідчать про часткову сплату послуг щодо організації перевезень, актом здачі приймання виконаних робіт, актом здачі-приймання документів.

19.03.12. позивач надіслав до суду повідомлення про те, що відповідач частково сплатив борг в сумі 15000,00грн. та виписку з банку про сплату зазначеної суми відповідачем на користь позивача (а.с. 14, т.2).

Представник позивача в засіданні суду пояснив, що відповідач частков борг в сумі 15000,00грн. сплатив під час розгляду справи в суді, що також підтверджує надані послуги щодо організації перевезень позивачем відповідачу.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві, хоча пояснив, що інших правовідносин між сторонами не було, крім тих які є предметом спору у даній справі. З яких причин відповідач зазначав у платіжних дорученнях підставу оплати вартості послуг позивача - акт звірки взаємних розрахунків йому невідомо.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2011р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (позивачем) та Приватним підприємством „Логістік-Агро” (відповідачем) укладено договір №29/08-1 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.5-7).

Відповідно до умов зазначеного договору, позивач зобовязувався забезпечити збереження вантажу з моменту прийомки його від вантажовідправника для перевезення і до моменту передачі вантажоотримувачу, зазначеному в заявці, давати рекомендації відносно завантаження і розташування вантажу на транспортному засобі, організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом та надавати для перевезення вантажу відповідача транспортні засоби, що відповідають вимогам перевезення вантажів, а також надавати документи, зазначені в розділі четвертому договору (п.2.1.1. - 2.1.6 договору).

Крім того, для виконання зобов'язання за договором позивач вправі залучати третіх осіб за своїм вибором (п.2.1 договору).

Відповідач зобов'язувався надати позивачу всю необхідну інформацію про вантаж, підготувати вантаж до перевезення та оплатити рахунки відповідача на умовах, передбаченим договором (п.2.2.1. - 2.2.4 договору).

Платежі і взаємні розрахунки по виконанню доручення проводяться згідно виставлених рахунків виконавця (п.3.1 договору).

Рахунки виконавця підлягають оплаті протягом 15 банківськиї днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт і надання документів позивачу, перерахованих в розділі 4 договору, укладеного між сторонами (п.3.2 договору).

Строк дії договору визначений сторонами п.9.1 договору, згідно якого договір діє з моменту його підписання. Дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік при відсутності пропозицій сторін про його розірвання.

Отже, як підтверджується матеріалами справи між сторонами був укладений змішаний договір, який містить елементи договору перевезення та договору надання експедиторських послуг і який діяв станом на час правовідносин сторін у даній справі, бо сторонами не надано будь-яких заперечень відносно продовження дії договору.

За ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. ( ч.1 ст. 307 ГК України).

Аналогічна норма міститься в статті 909 ЦК України, згідно якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст.931 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Позивач взяті на себе обовязки за договором №29/08-1 від 29.08.2011р. виконав належним чином, що підтверджується актом здачі приймання виконаних робіт від 12.08.11. на суму 86100,00грн (надісланий відповідачем факсом) та виставив рахунок №12/09-2 від 12.09.11.

Слід зазначити, що позивач належно виконав п.4.2 договору, тому що передав відповідачу оригінали зазначеного акту здачі приймання виконаних робіт та оригінал рахунку, а також заявки, товарно-транспортні накладні, податкову накладну, що підтверджується актом здачі-приймання документів від 28.09.11., який відповідач підписав без претензій (а.с.11).

Проте, відповідач взяті на себе зобовязання за договором №12/09-2 від 29.08.2011р. належним чином не виконав у повному обсязі, бо оплатив рахунок відповідача частково в сумі 36100,00грн, про що свідчать виписка з банку та платіжні доручення (а.с.12-14)

Таким чином, основний борг станом на час звернення з позовом до суду у відповідача перед позивачем становив 50000,00грн. (86100,00грн. - 35100грн.).

Проте, під час розгляду справи в суді відповідач сплатив основний борг в сумі 15000,00грн., про що свідчить виписка з банку від 14.03.12 (а.с.36) і не заперечується представником відповідача в засіданні суду.

Отже, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15000,00грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору в цій частині позову, а задовольняє позов частині стягнення 35000,00грн. - основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 35000,00грн, оскільки вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи і припиняє провадження у справі в частині стягнення 15000,00грн - основного боргу за відсутністю предмету спору.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути із відповідача пеню в розмірі 3370,36грн.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як суд зазначав вище, пунктом 5.2 договору сторони визначили порядок оплати вартості перевезення вантажу та надання послуг, зокрема: відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за надані послуги з перевезення та транспортно-експедиційні послуги на банківський рахунок позивача протягом п'ятнадцяти банківських днів з дня одержання оригіналу рахунків.

28.09.11. позивач передав відповідачу рахунок №12/09-2 від 12.09.11. та документи, що підтверджують виконані послуги, про що свідчить акт прийому-передачі документів від 28.09.11. (а.с.11), про що суд зазначав вище.

Згідно п.6.3.2 договору, у разі затримки оплати відповідач сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну оплати.

Перевіривши розрахунок пені, доданий до заяви, суд вважає, що розрахунок правильний, відповідає умовам договору та вимогам діючого законодавства, тому задовольняє позов в частині стягнення пені в сумі 3370,36грн.

Також позивач просить стягнути 3% річних в сумі 652,32грн., посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у частині стягнення 3% річних в сумі 652,32грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав.

Суд не приймає доводи відповідача, викладені в запереченні, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, договором, укладеним між сторонами від 29.08.11.; частковою оплатою рахунку як до порушення провадження у справі так і після порушення провадження у справі, про що свідчать виписки з банку, платіжні доручення; акт здачі-приймання виконаних робіт і акт прийняття документів, які відповідач посвідчив підписами та печаткою і прийняв документи без заперечень, про що суд зазначав вище.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 35000,00грн. - основного боргу, пені в сумі 3370,36грн. та 3% річних в сумі 652,32грн, оскільки позов в зазначеній частині обґрунтований, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи. А припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15000,00грн. основного боругу за відсутністю предмету спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Логістік-Агро"(67734, Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, с. Красна-Коса, вул. Шкільна, 1, та 65496, Одеська область, Овідіопольський р-н, пгт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги,1, р/р 26006301541807 в філії "Відділення Промінвестбанку" м.Одеса, МФО 328135, код ЄДРПОУ 36891076) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (63420, АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_1 банк "Райфайзен банк Аваль", МФО 380805, ідентифікаційний №НОМЕР_2

- 35000,00грн. основного боргу,

- 3370,36грн. - пені,

- 652,32грн. - 3% річних,

- 1609,50грн - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3.Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15000,00грн. за відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Брагіна Я.В.

Повний текст рішення підписано: 11 квітня 2012 року

Копію рішення надіслати:

1.ОСОБА_3 АДРЕСА_1

2. Приватному підприємству "Логістік-Агро"(67734, Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, с. Красна-Коса, вул. Шкільна, 1 ).