Рішення № 22605487, 09.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2012 р.Справа № 5017/416/2012

За позовом Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря;

до відповідача Публічне акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ"

про стягнення 28535886грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - за дорученням;

Від відповідача: ОСОБА_2 - за дорученням;

Суть спору: Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря звернулася до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення 28535886 гривень з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” збитків за порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 лютого 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 5017/416/2012 та призначено до розгляду на 5 березня 2012 року.

05.03.2012 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

З наданих усних пояснень та поданого до суду відзиву представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря (далі по тексту-Позивач), згідно листа Державної екологічної інспекції в Одеській області від 25.02.2011 року за №706/06/05 та вимоги Прокуратури Одеської області від 31.01.2012 року за №07/4-75 вих. №11, було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Публічним акціонерним товариством „Одеська ТЕЦ” (далі по тексту-Відповідач).

Під час проведення перевірки встановлено факт забору вод з Чорного моря та скид зворотних вод у Чорне море з перевищенням лімітів, встановлених дозволом на спец водокористування №УРК 2153 А/Оде, що є порушенням ст..44 Водного Кодексу України. Складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.03.2011 року за №100340, який був підписаний представником відповідача без зауважень. На підставі протоколу прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення за №100342 в сумі 272 гривни, згідно квитанції №13 сплачено 136 гривень.

За результатами перевірки даного підприємства складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.03.2011 року.

В результаті понадлімітного використання водних ресурсів, здійснення скидів стічних вод до Чорного моря та понадлімітний забір морської води, зафіксовані факти (забір води понад ліміт) є порушенням ст. 44, та ст. 49 Водного кодексу України, де зазначено, що слід дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території

З огляду на вказане, відповідач своїми неправомірними діями, внаслідок порушення лімітів, наніс державі збитки на суму 28 533 886 гривень.

Оскільки в добровільному порядку вказану суму збитків відповідач не відшкодовує, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а також інші юридичні факти.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (презумпція вини завдавача шкоди).

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

В статті 20 ГК України та ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначено відшкодування збитків.

За змістом абз.4 ч.1 ст.1 Водного кодексу України використання води це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб та абз.19 ч.1 тієї ж статті ВК України містить визначення поняття "водокористування", що є використанням вод (водних обєктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

В свою чергу, ч.1 ст.48 Водного кодексу України закріплює поняття "спеціального водокористування", що є забором води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використанням води та скиданням забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч.2ст.48 ВК України). Здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу віднесено законодавством до обовязків водокористувачів (п.9ч.1 ст.44 ВК України). Частина 1 статті 49 ВК України додатково закріплює, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідно Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.03.2011року Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря встановлено факт порушення ПАТ „Одеська ТЕЦ" ст.44 Водного кодексу України.

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування (ст.110 ВК України).

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування, де зазначається, що спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі та при наявності дозволу.

Згідно ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Виходячи із матеріалів справи, позивачем належним чином доведено факт завдання відповідачем збитків, що вбачається із Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № б/н від 04.03.2011 року, а також правомірно нараховано розмір збитків у сумі 28535 886 гривень згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389.

При цьому, суд враховує той факт, що під час здійснення перевірки та оформлення й підписання акту жодних заперечень з приводу встановлених фактів від представників відповідача не надходило.

Пунктом 1.2. Методики №389 передбачено, що вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних обєктів, у тому числі повязаного із самовільними та аварійними скидами у водний обєкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів, та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без довозу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Відповідно до ч. 1 п. 1.4. Методика №389 застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Згідно до п.9.1 ч. 9 Методики, розрахунок розмірів збитків, обумовлений самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), грн.., здійснюється за формулою: З = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб.м;

Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн/куб.м, що діє в регіоні на момент виявлення порушення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.99 N 836, однак відповідно до Постанови КМУ від 27 грудня 2010 р. за N 1236, Постанова КМУ від 18 травня 1999р. №836 втратила чинність, у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України. 02.12.2010 за № 2755-УІ Верховною Радою України прийнято Податковий кодекс України відповідно до Прикінцевого Положення (Розділ XIX) Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, а правопорушення встановлено 04.03.2011року, згідно акту.

Згідно до п. 1 ст. 325 Податкового кодексу України, розмір, грн/100 куб.м., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, на дату виявлення порушення (для морської води - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення), отже норматив збору за спеціальне водокористування на момент встановлення правопорушення тобто на 4 березня 2011 року склав 29, 66 грн./100 куб. метрів.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення збитків, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до п.1.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду №04-5/609 від 31.05.2002р., Рекомендаціями Вищого господарського суду №04-5/1429 від 18.11.2003р., господарському суду вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, проведення Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок забору вод з Чорного моря та скид зворотних вод у Чорне море з перевищенням лімітів, встановлених Дозволом на спецводокористування №УКР 2153 -А/Оде, із застосуванням для морської води ставки збору, яка встановлена за спеціальне використання вод відповідно до показників «Інші водні обєкти», є правомірним у відповідності з законодавством.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню у заявленій сумі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір у сумі 64 380 гривень підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” (65003 м.Одеса вул..Церковна,29, код 05471158) на користь держави України в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря (Управління Держказначейства у м.Одеса, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 3311733170002 ГУДКУ в Одеській області , МФО 828011, код платежу 121, код бюджетної класифікації 24062100) збитки у сумі 28535886 (двадцять вісім мільйонів пятсот тридцять пять тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень через Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” (65003 м.Одеса вул..Церковна,29, код 05471158) ) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, рахунок № 31210206783008, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації: 22030001) судовий збір у сумі 64380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) гривень ДПІ у Суворівському районі міста Одеси.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 11 квітня 2012 року.

Суддя Гуляк Г.І.