Рішення № 22604795, 28.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.12 Справа№ 5015/507/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства «Вітер Плюс», м. Пустомити, Львівська область;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру», м. Київ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, м. Львів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3;

про: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_4 - представник на підставі довіреності від 09.02.2012 року;

відповідача: ОСОБА_5 - представник на підставі довіреності від 11.04.2011 року;

третьої особи на стороні позивача: не зявився;

третьої особи на стороні відповідача: не зявився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 13.02.2012 року прийнято до розгляду позовну заяву від 09 лютого 2012 року про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 02.03.2011 року, що зареєстрований в реєстрі за № 766, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з метою задоволення вимог ПАТ «Банк Кіпру»в сумі 10831789 грн. 86 коп., яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно згідно договору іпотеки серії ВКМ № 389611, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого у реєстрі за № 1017. Розгляд справи призначено на 05.03.2012 року. З огляду на неявку представників третіх осіб, розгляд справи відкладено на 12.03.2012 року. Ухвалами господарського суду від 12.03.2012 року та від 22.03.2012 року розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 28.03.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні, з підстав, викладених у позовній заяві та запереченні на відзив від 12.03.2012 року.

Представник відповідача проти позву заперечив, наведених у відзиві на позовну заяву від 01.03.2012 року та поясненні від 12.03.2012 року.

Представник третьої особи на стороні позивача в судовому засіданні 12.03.2012 року позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у поданих у відповідному поясненні від 12.03.2012 року.

Третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 подано пояснення на позовну заяву від 07.03.2012 року, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю через їх необґрунтованість.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

28.03.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 30.03.2012 року.

Суть спору: Приватне підприємство «Вітер плюс»(надалі по тексту рішення позивач) звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»(надалі по тексту рішення - відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 02.03.2011 року, що зареєстрований в реєстрі за № 766, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з метою задоволення вимог ПАТ «Банк Кіпру»в сумі 10831789 грн. 86 коп., яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно згідно договору іпотеки серії ВКМ № 389611, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого у реєстрі за № 1017. Вищезазначений виконавчий напис позивач вважає таким, що не підлягає до виконання, з підстав, зазначених у позовній заяві.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: між ОСОБА_2, як позичальником, та АБ "АвтоЗАЗбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру"), укладено кредитні договори № ID145 та № ID146 від 04.07.08 року, згідно умовами п. п. 1.1 яких Банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 620 000 доларів США та 3000 000 гривень, відповідно, в порядку і на умовах, визначених цими договорами.

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, між Банком та Приватним підприємством "ЛЮБЕ-СЕРВІС" (згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи найменування приватного підприємства змінилося на "ВІТЕР ПЛЮС"), в забезпечення виконання зобовязань за вищевказаними кредитними договорами, укладено договори поруки № ID155 та № ID157 від 04.07.08, за якими поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником взятих на себе зобовязань, що випливають з кредитних договорів № ID145 та № ID146 від 04.07.08 року.

В забезпечення виконання кредитних договорів, 04.07.08 року між приватним підприємством "ЛЮБЕ-СЕРВІС" та Банком укладено також і договір іпотеки серії ВКМ № 389611, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 1017, відповідно до п. 1.3 якого предметом іпотеки стали нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 21, а саме: підвальні приміщення, позначені на плані цифрами "ХVI-XVIII", "XX-XXIII", площею 152 кв. м., приміщення аптеки, позначені на плані цифрами "1-5", "13-33", площею 365, 7 кв. м., загальною площею 524, 9 кв. м.

Господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.11 року у справі № 26/181(10) задоволено позов ПАТ "Банк Кіпру" до ПП "ВІТЕР ПЛЮС" про стягнення заборгованості за кредитними договорами № ID145 та № ID146 від 04.07.08 року в розмірі 10 820 804, 15 грн.

Крім цього, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30.03.11 року у справі № 2-1453/10 задоволено позов ПАТ "Банк Кіпру" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за тими ж кредитними договорами № ID145 та № ID146 від 04.07.08 року в розмірі 10 820 388, 02 грн.

02.03.11 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 766, яким запропоновано звернути стягнення на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 21, а саме: підвальні приміщення, позначені на плані цифрами "ХVI-XVIII", "XX-XXIII", площею 152 кв. м., приміщення аптеки, позначені на плані цифрами "1-5", "13-33", площею 365, 7 кв. м., загальною площею 524, 9 кв. м., що належать на праві власності Приватному підприємству "ВІТЕР ПЛЮС" (ЄДРПОУ 22420234; місцезнаходження: 81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 66), що виступає у якості іпотекодавця.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" за кредитним договором № ID145 від 04.07.08 та кредитним договором № ID146 від 04.07.08 у розмірі, що станом на 13.01.11 в загальному розмірі складає 10 831 789, 86 грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Згідно абзацу 1 ст. 7 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. При цьому, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 4 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.99, при стягненні заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

У відповідності до п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.04, виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Як вбачається з відзиву та пояснень відповідача, а також з пояснень приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_3, до заяви про вчинення виконавчого напису в підтвердження безспірності заборгованості подано здійснений в односторонньому порядку розрахунок.

Як вбачається з системного аналізу норм чинного матеріального права, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Суд також наголошує, що зважаючи на те, що Банком реалізовано своє право на стягнення суми заборгованості за кредитними договорами в судовому порядку, на переконання суду, доказом безспірності суми заборгованості могло б бути рішення суду, яке вступило в законну силу, в межах встановлених у ньому сум.

Як встановлено судом, при вчиненні оскаржуваного напису нотаріус не отримував від позивача ні повного комплекту первинних бухгалтерських документів щодо здійснення повного чи часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), ні такого, що вступило в законну силу рішення господарського суду Львівської області від 08.02.11 у справі № 26/181(10), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що сума нарахованої відповідачем заборгованості по кредитним договорам, зазначена в оскаржуваному написі, є безспірною. Більше того, слід звернути увагу на те, що розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі, є суттєво, а саме на 10 985, 71 грн., більшим від розміру заборгованості за кредитними договорами № ID145 та № ID146 від 04.07.08, встановленого рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.11 у справі № 26/181(10), в той час, як період, за який розраховано таку заборгованість, є однаковим.

З огляду на наведене вище, нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми статті 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 284 Інструкції та підпункту Б частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Зазначене вказує на відсутність у виконавчого напису сили виконавчого документу, через що напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як встановлено господарським судом при розгляді спору, заборгованість за кредитними договорами виникла ще в 2008 році. При цьому, вимоги щодо сплати суми скеровувалися Банком як боржнику за кредитними договорами, так і поручителю починаючи з 28.11.08 (претензії вих. № 161 та вих. № 162 від 28.11.08). Вказане, а саме момент предявлення відповідачем вимоги Приватному підприємству "ВІТЕР ПЛЮС", встановлений, в тому числі, рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.11 у справі № 26/181(10). При цьому початок перебігу річного строку законом чітко пов'язано з моментом виникнення права вимоги, а не з моментом предявлення такої вимоги. В даному ж випадку, оспорюваний виконавчий напис вчинено 02.03.11, тобто понад імперативно визначені законом граничні строки, а саме по спливу більше ніж з двох років не лише з моменту виникнення права вимоги у відповідача, а й з моменту предявлення ним такої вимоги. Вказане не спростовано при розгляді спору ні відповідачем, ні третьою особою на стороні відповідача.

Більше того, порушення річного строку для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого ст. 88 Закону України "Про нотаріат", вбачається із змісту самого виконавчого напису від 02.03.11№ 766, в якому чітко зазначено, що "Строк, за який провадиться стягнення за виконавчим написом: з 28.11.08 по 13.01.11 (включно)." Вказане, на думку суду, беззаперечно свідчить про порушення при вчиненні виконавчого напису річного строку для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого ст. 88 Закону України "Про нотаріат".

Враховуючи наведене, а також встановлені вище судом факти, а саме щодо порушення приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_3 при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису норм статтей 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 284 Інструкції та підпункту Б частини 2 пункту 1 Переліку документів, а саме щодо невстановлення нотаріусом безспірності заборгованості боржника, а також зважаючи на порушення нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису законодавчо встановленого строку на вчинення на виконавчого напису, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовні вимогу про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 02.03.11, що зареєстрований в реєстрі за № 766, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з метоюзадоволення вимог ПАТ "Банк Кіпру" в сумі 10831789, 86 грн., яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно згідно договору іпотеки серії ВКМ № 389611, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого у реєстрі за № 1017.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Крім цього, позивач у позовній заяві просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 02.03.11, що зареєстрований в реєстрі за № 766, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з метою задоволення вимог ПАТ «Банк Кіпру»в сумі 10 831 789, 86 грн., яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно згідно договору іпотеки серії ВКМ № 389611, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого у реєстрі за № 1017.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Однак позивачем не подано доказів, які би підтверджували здійснення стягнення на підставі спірного виконавчого напису на такій стадії, на якій невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 251 - 264, ч. 1 ст. 575, ст. 589, ч. 1 ст. 590, ст. 592 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 7, 12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 87-91 Закону України "Про нотаріат", пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172, п. п. 282-292 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 58, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 02.03.11, що зареєстрований в реєстрі за № 766, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з метоюзадоволення вимог ПАТ "Банк Кіпру" в сумі 10831789, 86 грн., яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно згідно договору іпотеки серії ВКМ № 389611, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого у реєстрі за № 1017.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРЮО та ФОП 19358784) на користь Приватного підприємства "ВІТЕР ПЛЮС" (81100, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Грушевського, 66, код ЄДРЮО та ФОП 22420234) 1 073, 00 грн. сплаченого судового збору.

Відмовити в задоволенні заяви, викладеної у тексті позовної заяви від 09.02.2012 року, про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 02.03.11, що зареєстрований в реєстрі за № 766, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з метою задоволення вимог ПАТ «Банк Кіпру»в сумі 10 831 789, 86 грн., яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно згідно договору іпотеки серії ВКМ № 389611, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого у реєстрі за № 1017.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.