Рішення № 22604311, 21.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/9821.04.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової

компанії «Оранта»

про стягнення 19247,65 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача:- ОСОБА_1 за дов. №0109;

від відповідача: - не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(далі відповідач) про стягнення 19247,65грн. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна»на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів КІТ № 008350 від 17.04.2009 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «FORD Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, тобто обов'язок з відшкодування покладається на відповідача.

Крім того, позивачем в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти що належать відповідачу, оскільки невжиття вказаних засобів утруднить бо зробить в майбутньому неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 р. порушено провадження у справі № 8/98, розгляд справи призначено на 14.04.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 14.04.2011 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 04.04.2011 р. про порушення провадження у справі № 8/98 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 21.04.2011 р.

Розглянувши в судовому засіданні 21.04.2011 р. заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 розяснення Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі № 6/166 від 13.08.2008 р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що існує необхідність накладення арешту на майно чи грошові кошти відповідача, оскільки виконання рішення суду може бути неможливим чи утрудненим. Крім того, суд відзначає, що заява позивача взагалі нічим не вмотивована та належним чином необґрунтована.

В судовому засіданні 21.04.2011 р. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 21.04.2011 р. не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 16.06.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2009 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна Збут»(далі Страхувальник) було укладено Договір страхування наземного транспортного засобу КІТ № 008350 (далі Договір), відповідно до умов якого предметом якого є страхування автомобіля «FORD Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 та додаткового обладнання.

26.01.2010 р. о 13 год. 50 хв. в м. Дніпропетровськ на вул. Енергетичній, було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля «FORD Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля «ВАЗ 21011», реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ 21011», реєстраційний номер НОМЕР_2, не врахував дорожні обставини, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого на заокругленні дороги не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем «FORD Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали ушкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою № 14/1-57 від 02.12.2010 р., постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у адміністративній справі № 3-1058-2010 від 10.03.2010 р., відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу № 112А/02/10 автомобіля «FORD Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 18.02.2010 р. субєктом оціночної діяльності, акту огляду транспортного засобу, ремонтної калькуляції № 0330 від 18.02.2010 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «FORD Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту, в результаті його пошкодження при ДТП складає 19916,57грн., коефіцієнт фізичного зносу 0,00.

Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у вказаній ремонтній калькуляції відповідають встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. Зміст вказаної ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі компютерної програми Audatex, що рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Відповідно до Страхового акту UA2010012600025/L01/01 від 19.02.2010 р. та розрахунку страхового відшкодування до Страхового акту UA2010012600025/L01/01 від 19.02.2010 р. та за твердженням позивача відповідачу було виплачено 19247,65 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2, який керував автомобілем «ВАЗ 21011», реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «ВАЗ 21011», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національній акціонерній страховій компанії «Оранта»згідно із полісом № ВВ/8752373.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір ІІІ типу). Строк дії з 15.01.2010 р. по 14.01.2011 р.

З полісу № ВВ/5068869 вбачається, що він є договором ІІІ типу, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/8752373), несе страхувальник, ОСОБА_2

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № ВВ/8752373) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом № ВВ/8752373 підлягає зменшенню.

Регресною вимогою № 103654-11 від 26.01.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Враховуючи все вищевикладене, з огляду на визначені полісом № ВВ/8752373 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 18737,65 грн. (19247,65 грн. 510,00 грн.), а тому позовні підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, б. 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 40; ідентифікаційний код 20782312) 18737 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 65 коп. суму страхового відшкодування, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 37 коп. державного мита, 229 (двісті двадцять девять) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення: 10.04.12 р.