Рішення № 22604233, 31.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/28031.01.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ"

доКомунального підприємства "Київтранспарксервіс"

провизнання додаткової угоди укладеною

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 17.01.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю № 12 від 30.01.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ""Сонар ТМ" (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі відповідач) про визнання укладеною між сторонами з 30.11.2011 р. Додаткової угоди до Договору № ДПН-2011-09/83 від 01.09.2011 р. у редакції, запропонованій позивачем.

Крім того, позивач в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України просив суд заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії по розпорядженню, користуванню паркувальним майданчиком, розташованим за адресою: м. Київ, проспект М. Бажана, (ст. м. "Харківська" площадка під шляхопроводом) до набрання законної сили рішення суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між сторонами 01.09.2011 р. було укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування строком до 31.12.2011 р., який передбачав переважне право позивача на укладення нового договору на наступний календарний рік, у звязку з чим позивач звернувся до відповідача в порядку п. 5.5. Договору з листом пропозицією укласти до Договору від 01.09.2011 р. відповідну додаткову угоду про продовження строку дії договору до 31.12.2012 р. Оскільки відповідач в порушення приписів п. 5.5. Договору в десятиденний термін не повідомив про результати розгляду вказаної пропозиції позивача, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2011 р. порушено провадження у справі № 5/280, розгляд справи призначено на 24.01.2012 р.

У судовому засіданні 24.01.2012 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, якою просив зобовязати відповідача укласти з позивачем Додаткову угоду № 1 від 30.11.2011 до Договору № ДНП-2011-09/83 від 01.09.2011 р. у редакції, запропонованій позивачем.

Також, позивачем повторно подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом враховано, що згідно з п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, розяснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обовязків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

З урахуванням зазначеного судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви позивача про зміну предмета позову б/н від 24.01.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 31.01.2012 р.

26.01.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача повторно надійшла заява про зміну предмету позову, яка є тотожною за змістом раніше поданій заяві у судовому засіданні 24.01.2012 р.

30.01.2012 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дарницьку районну у місті Києві державну адміністрацію та Комунальну корпорацію "Київавтодор", а також відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.

31.01.2012 р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив залишити його без задоволення.

Судом розглянуто клопотання відповідача про залучення в якості третіх осіб до участі у справі Дарницьку районну у місті Києві державну адміністрацію та Комунальну корпорацію "Київавтодор", та в його задоволенні відмовлено з тих підстав, що відповідачем не було обґрунтовано, яким чином прийняте у даній справі рішення може вплинути на права та обовязки вказаних осіб.

Судом також розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та відхилено її з підстав необґрунтованості.

Так, відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У судовому засіданні 31.01.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 р. між відповідачем (сторона-1) та позивачем (сторона-2) було укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування № ДНП-2011-09/83, відповідно до п. 1.1. якого сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 44 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: м. Київ, Дарницький район, проспект М. Бажана (ст. метро "Харківська", площадка під шляхопроводом), що розташований в межах територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Сторона-2 набуває право на організацію та експлуатацію обєкту з моменту набрання чинності даним Договором (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2011 р.

При цьому, пунктом 5.2. Договору його сторони передбачили, що після закінчення строку дії Договору, за умови належного виконання його умов, сторона-2 має переважне право на укладення нового договору на наступний календарний рік на обєкт Договору.

Так, згідно з п. 5.3. Договору зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені тільки за взаємною згодою сторін. Про зміну та доповнення умов цього Договору складається Додаткова угода, яка підписується сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

Сторона Договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати Договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона Договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання Договору, у десятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (п. 5.5. Договору).

20.09.2011 р. Листом за № 20 (вхідний № 2019) позивач звернувся до відповідача з проханням продовжити строк дії Договору до 31.12.2012 р. та підписати відповідну додаткову угоду, два примірника якої надав відповідачу.

Оскільки в десятиденний строк з моменту отримання вказаного листа з проектом відповідної Додаткової угоди відповідач не надав відповіді позивачу щодо результатів її розгляду, останній повторно листом № 27/1 від 30.11.2011 р. просив відповідача розглянути пропозицію про продовження строку дії Договору до 31.12.2012 р.

Однак, як стверджує позивач, станом на момент подачі ним даного позову до суду, відповідач так і не розглянув вказаної вище пропозиції та фактично ухиляється від виконання умов укладеного між ними Договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Також, статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. (ст. 642 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ст. 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Також, частиною четвертою ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Так, наслідком вирішення переддоговірного спору повинно бути прийняття судом рішення про укладення договору в тій чи іншій редакції чи спонукання укласти договір у редакції, визначеній судом за результатами вирішення спору (ч. 3 ст. 84 ГПК України).

Шляхом прийняття таких рішень у переддоговірних спорах реалізується завдання судочинства, яким є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, виходячи з викладеного, судом вирішуються спори щодо врегулювання розбіжностей, що виникли між сторонами під час укладення договору. Таким чином, дії сторін щодо надсилання пропозицій повинні передувати зверненню з позовом до суду, і саме неприйняття даних пропозицій або ряду умов свідчить про наявність спору, що підлягає врегулюванню у судовому порядку.

За своїм змістом Додаткова угода до Договору, в запропонованій позивачем редакції, не суперечить положенням чинного законодавства та відповідає умовам Договору щодо переважного права сторони-2 на укладення Договору на новий строк.

З матеріалів справи вбачається, що переданий позивачем відповідачу примірник угоди про внесення змін до Договору, відповідачем не підписаний та не був повернутий позивачу із зауваженнями. Ні протоколу розбіжностей до угоди, ні зауважень щодо того, які саме пункти запропонованої позивачем редакції угоди не відповідають чинному законодавству або внутрішній волі відповідача останнім надано не було та не наведено, з огляду на що порушено умови п. 5.5. Договору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та з огляду на те, що позивачем доведено дотримання ним процедури внесення змін до Договору шляхом направлення відповідачу проекту додаткової угоди та ухилення останнього від її розгляду, чим безпідставно порушуються права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобовязати відповідача укласти з позивачем додаткову угоду в редакції, запропонованій позивачем.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Також, згідно з ч. 3 статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Проаналізувавши зазначені статті суд вважає, що рішенням суду можливо встановлювати строк набрання чинності змін до договору тільки в майбутньому.

За таких умов, вимога позивача щодо набрання чинності запропонованими змінами з 30.11.2011 р. не підлягає задоволенню, а пункт 2. Додаткової угоди викладенню в наступній редакції: "Зміни та доповнення набувають чинності з дня набрання рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. у справі № 5/280 законної сили".

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є зміна правовідношення.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема установлення, зміни і припинення господарських правовідносин та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 10 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, у тому числі, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

З урахуванням зазначеного, суд задовольняє позов частково, зобовязуючи відповідача укласти з позивачем Додаткову угоду до Договору в редакції, запропонованій позивачем.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" Додаткову угоду № 1 до Договору від 01.09.2011 р. № ДНП-2011-09/83 у наступній редакції:

"Додаткова угода № 1

до Договору № ДПН-2011-09/83 від 01.09.2011

м. Київ

Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", в особі Директора Дудко Андрія Сергійовича, що діє на підставі Статуту, надалі іменоване "Сторона-1", з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар-ТМ", в особі директора Житченка Сергія Миколайовича, що діє на підставі Статуту, надалі іменоване "Сторона-2", з другої сторони, ( в подальшому разом іменуються "Сторони") уклали цю Додаткову угоду до Договору № ДНП-2011-09/83 від 01.09.2011 р. (надалі іменується Угода) про наступне:

1.Сторони за взаємною згодою домовились внести зміни та доповнення до договору № ДНП-2011-09/83 від 01.09.2011 р. (далі Договір), а саме:

1.1.Викласти пункт 5.1. Договору в наступній редакції:

"5.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2012 року".

2.Зміни та доповнення набувають чинності з дня набрання рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. у справі № 5/280 законної сили.

3.Ця угода до Договору складена при повному розумінні Сторонами її умов та термінології українською мовою у двох аутентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.

4.Інші умови Договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують по ним свої зобовязання.

Юридичні адреси і реквізити сторін:

Сторона 1

КП "Київтранспарксервіс"

Юрид. адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6

Фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10

Код ЄДРПОУ 35210739

р/р 26006000114552 в ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300670

Директор ___/А.С. Дудко/

м.п. Сторона 2 ТОВ "Сонар ТМ"

02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 24/4, кв. 82

Код ЄДРПОУ 35996248

Директор _____ /С.М. Житнченко

м.п. 3. Стягнути з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 35210739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 24/4, кв. 82, код ЄДРПОУ 35996248) 941 (дев'ятсот сорок одну) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяВ.С. Ломака

Повне рішення складено 01.02.2012 р.