Рішення № 22604229, 02.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/1741-201202.04.12 За позовомПриватного підприємства «Інсталпласт-ХВ»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Леруа Мерлен Україна»

Простягнення 125540,96 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № б/н від 29.08.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2. дов. № б/н від 05.03.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Інсталпласт-ХВ»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леруа Мерлен Україна»про стягнення 124796,23 грн. заборгованості, 120,75 грн. інфляційних втрат та 623,68 грн. три проценти річних.

Ухвалою від 16.02.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.03.2012 року.

05.03.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2012 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні 12.03.2012 року представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив в повному обсязі та просив суд припинити провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 2 статті 80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про то же предмет і з тих же підстав.

Розглянувши доводи відповідача щодо припинення провадження у справі суд їх вважає необґрунтованими з огляду на те, що сторони і предмет у справах № 6/346 та № 5011-41/1741-2012 є тотожними, проте підстава позовних вимог є різною.

У судовому засіданні 12.03.2012 р. судом на підставі статті 77 ГПК України було оголошено перерву до 02.04.2012 р.

У судовому засіданні 02.04.2012 р. представник позивача надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечив.

В судовому засіданні 02.04.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 14.04.2011 р. до 29.04.2011 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 124 796,23 грн., що засвідчується розхідною накладною № 1669 від 14.04.2011 р., розхідною накладною № 1671 від 14.04.2011 р., розхідною накладною № 1672 від 14.04.2011 р., розхідною накладною № 1673 від 14.04.2011 р., розхідною накладною № 1765 від 18.04.2011 р. та розхідною накладною № 16572 від 29.04.2011 р.

Відповідач вартість поставленої продукції згідно розхідних накладних не сплатив, у звязку з чим в останнього перед Приватним підприємством «Інсталпласт-ХВ»виникла заборгованість у розмірі 124796,23 грн.

24.10.2011 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист з вимогою оплати боргу протягом 7 днів за поставлений товар в період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 р. в розмірі 124796,23 грн., проте відповідачем заборгованість не була сплачена.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 124796,23 грн. боргу за поставлений Приватним підприємством «Інсталпласт»товар згідно розхідних накладних у період з 01.04.2011 по 30.04.2011 р.р.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем з поставки товару згідно розхідних накладних № 1669 від 14.04.2011 р., № 1671 від 14.04.2011 р., № 1672 від 14.04.2011 р., № 1673 від 14.04.2011 р., № 1765 від 18.04.2011 р. та розхідної накладної № 16572 від 29.04.2011 р. становить 124796,23 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 124796,23 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 623,98 грн. 3 % річних та 120,75 грн. інфляційних втрат за період з 02.11.2011 р. до 01.12.2011 р.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобовязання, дати направлення рахунку та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 623,98 грн. та 120,75 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леруа Мерлен Україна» (місцезнаходження: 04201, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Полярна, буд. 17, літера А, код ЄДРПОУ 35679295) на користь Приватного підприємства «Інтерпласт-ХВ»(місцезнаходження: 81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, буд. 163, код ЄДРПОУ 20818151) 124796 (сто двадцять чотири тисячі сімсот девяносто шість) грн. 23 коп. основного боргу, 120 (сто двадцять) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 623 (шістсот двадцять три) грн. 98 коп. три відсотки річних та 2510 (дві тисячі пятсот десять) грн. 82 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

09.04.2012 року

Суддя О.М. Спичак