Рішення № 22604069, 06.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/3129-201206.04.12 За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі центральної філії ПАТ УСК «Гарант-Авто»

ДоПриватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

Простягнення 24990,00 грн.

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:ОСОБА_1представник за довіреністю Від відповідача: представник не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі центральної філії ПАТ УСК «Гарант-Авто»(далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»«Альфа-Гарант»(далі-відповідач) про стягнення 24990,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.03.2012. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 06.04.2012.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.01.2012 №21-10/266-1, яка додана позивачем до позовної заяви, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»є вул. Димитрова, 5-Б, в м. Києві, 03150.

Як вбачається з поштового повідомлення про вручення та конверту, ухвалу суду від 15.03.2012 було надіслано на адресу відповідача (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, проте вказана ухвала була повернута поштовим відділенням звязку із зазначенням причини повернення за зазначеною адресою не проживає.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 15.03.2012, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2010 між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Венбест»укладено договір добровільного страхування, оформлений полісом №19G-0365522, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Заз Деу», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

17.11.2010 о 10 годині 15 хвилин громадянин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в м. Києві на перехресті нерівнозначних доріг вул. Заслонова-Санаторна, рухаючись по другорядні дорозі, не надав перевагу в русі автомобілю «Заз Деу»державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення, в результаті чого заподіяв його власнику матеріальних збитків та механічні ушкодження автомобіля, що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Дарницького району УМВС України в м. Києві.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27.12.2010 у справі №3-12003/10 водія ОСОБА_2. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно звіту №6544 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 02.12.2010 вартість відновлюваного ремонту, завданого власнику транспортного засобу марки «Заз Деу», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 53062,24 грн.

Страховим актом №115468 від 24.12.2010 пошкодження транспортного засобу марки ««Заз Деу», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 17.11.2010 о 10 годині 15 хвилин в м. Києві на перехресті нерівнозначних доріг вул. Заслонова-Санаторна, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 43408,00 грн.

На підставі заяви страхувальника вих. №64/12 від 13.12.2010 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 43408,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7455 від 29.12.2010.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу транспортного засобу марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно з полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3859399, копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №ВЕ/3859399, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі за текстом Закон), після розгляду страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобовязаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

У відповідності до ст. 37 Закону, яка діяла в момент подачі заяви на виплату страхового відшкодування, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №115468/21від 12.04.2011 на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу в сумі 43958,00 грн.

Відповідач відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.

Полісом №ВЕ/3859399 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 25500,00 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом №ВЕ/3859399 становить 510,00 грн.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24990,00 грн. підлягають задоволенню. (25500,00 грн. ліміт відповідальності 510 грн. франшизи)

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(03150, м. Київ. вул. Димитрова, 5-Б, ЄДРПОУ 30729278) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Центральної філії ПАТ «УСК «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, пров. Ново-Печерський, 19/3, п/р 26508532 в АТ «Райфайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 300335, ЄДРПОУ 25965081) страхове відшкодування в сумі 24990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн. 00 коп. та 1609 (одну тисячу шістсот девять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 09.04.2012