Рішення № 22604015, 03.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/51403.04.12 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Оушен Лінк»

доприватного акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС»

простягнення 111689, 55 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 2906-10/11 від 05.07.2011 року)

відповідача: представник ОСОБА_2. (довіреність № 251 від 25.07.2011 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Оушен Лінк»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС»про стягнення 111689, 55 грн., (у тому числі: 107403, 51 грн. сума основного боргу, 3503, 97 грн. пеня, 678, 17 3 % річних та 103, 90 грн. інфляційні втрати).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року порушено провадження у справі № 8/514 та призначено її розгляд на 12.01.2012 року.

12.01.2012 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви Позивач просить суд стягнути з Відповідача 128823, 53 грн., (у тому числі 107403, 51 грн. сума основного боргу, 5602, 01 грн. пеня, 1084, 26 грн. 3 % річних, 170, 72 грн. інфляційні втрати та 14563, 03 грн. штраф).

12.01.2012 року судове засідання не відбулося у зв'язку із тим, що суддя Катрич В.С. знаходилась у відпустці.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. від 12.01.2012 року справу № 8/514 передано для розгляду судді Качан Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2012 року розгляд справи № 8/514 призначено на 03.02.2012 року.

У звязку з виходом судді Катрич В.С. із відпустки, розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва Джарти В.В. від 16.01.2012 року справу № 8/514 передано для розгляду судді Катрич В.С.

Враховуючи, що суддя Катрич В.С. знаходилась на лікарняному, розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. від 03.02.2012 року справу № 8/514 передано для розгляду судді Качан Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року розгляд справи № 8/514 призначено на 23.02.2012 року.

У звязку з тривалою непрацездатністю судді Катрич В.С., розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва Джарти В.В. від 23.02.2012 року справу № 8/514 передано для здійснення автоматичного розподілу.

23.02.2012 року справу № 8/514 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року прийнято справу № 8/514 до провадження та призначено її розгляд на 13.03.2012 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову в частині стягнення основного боргу не заперечував, щодо стягнення штрафних санкцій зазначив про необґрунтованість позовних вимог.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 04.01.2011 року укладено договір № 210/11, який регулює взаємовідносини сторін при організації Позивачем перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та транспортно-експедиційному обслуговуванні зовнішньоторгових вантажів клієнтів, у тому числі великотонажних контейнерах.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобовязується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

За заявками Відповідача, на виконання умов договору № 210/11 від 04.01.2011 року Позивач організував виконання транспортно-експедиторських послуг за адресою: Шанхай-Одеса-Київ, вартість послуг склала 17947, 29 грн. та за маршрутом Чункинг-Одеса-Київ, вартість яких склала 54867, 76 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач, виконуючи умови договору № 210/11 від 04.01.2011 року, уклав з державним підприємством «Одеський морський торговий порт» договір КД-13585 від 29.07.2009 року на виконання експедирування вантажів в Одеському морському торгівельному порту, договір № 14/01/11/01 від 14.01.2011 року з товариством з обмеженою відповідальністю «BSA Ukraine Ltd»про надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування при перевезенні зовнішньоторгових та транзитних вантажів, договір з товариством з обмеженою відповідальністю «Євротермінал»№ 496/4 від 22.06.2009 року про надання послуг, повязаних з обслуговуванням транспортних засобів Позивача, договір з товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард» № 058/11 від 05.01.2011 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами транспортно-експедиторського обслуговування вантажів Відповідача загальна заборгованість по витратах Позивача у звязку з залученням третіх осіб та здійснення взаєморозрахунків з перевізниками, включаючи послуги Позивача склала 107403, 51 грн.

Наявними доказами у справі, зокрема, актами, накладними підтверджено факт належного виконання Позивачем своїх зобовязань за договором № 210/11 від 04.01.2011 року на суму 107403, 51 грн.

Частина 2 статті 12 вищезазначеного Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»передбачає, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до пункту 6.1 договору № 210/11 від 04.01.2011 року Відповідач проводить передоплату узгоджених з Позивачем робіт та послуг шляхом безготівкових грошових переказів відповідно до виставлених рахунків та оплачує банківські послуги та обовязкові платежі, які повязані з оплатою рахунків Позивача (пункт 6.2 договору).

На виконання умов договору № 210/11 від 04.01.2011 року Позивачем направлені Відповідачу рахунки № G - 40271 від 24.05.2011 року на суму 2395, 12 грн., № G - 40272 від 24.05.2011 року на суму 15552, 29 грн., № G - 42591 від 23.06.2011 року на суму 54867, 76 грн., № G - 49727 від 22.08.2011 року на суму 34588, 34 грн.

Гарантійним листом Відповідач запропонував Позивачу провести оплату трьома траншами по датах: 26.08.2011 року, 15.09.2011 року, 18.10.2011 року рівними частинами.

Однак, Відповідач, не виконав свої зобовязання за надані послуги, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 107403, 51 грн.

З наданого Позивачем реєстру рахунку документів вбачається, що 13.02.2012 року Відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 5000, 00 грн. Таким чином, заборгованість Відповідача на момент прийняття рішення у справі склала 102403, 51 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки факт надання транспортно-екпедиційних послуг підтверджується відповідними доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 102403, 51 грн. підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобовязань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.10 договору № 210/11 від 04.01.2011 року встановлено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення пені у розмірі 5602, 01 грн. (за період з 27.08.2011 року по 12.01.2012 року) підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 170, 72 грн. (за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року) та 3 % річних у розмірі 1084, 26 грн. 3 % річних (за період з 27.08.2011 року по 12.01.2012 року) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також Позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 14563, 03 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як випливає з вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання має бути належним чином підтверджено.

Таким чином, нарахування штрафу Позивачем на суми простроченої оплати, за відсутністю відповідної угоди між сторонами не має правового підгрунтя.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Оушен Лінк»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням наявної на момент звернення до суду заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС»(04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Сімї Хохлових, будинок, 9-А, ідентифікаційний код 24581332) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Оушен Лінк»(65005, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вулиця Середня, будинок, 83-А, ідентифікаційний код 36554180) 102403 (сто дві тисячі чотириста три) грн. 51 коп. сума основного боргу, 5602 (пять тисяч шістсот дві) грн. 01 коп. пеня, 1084 (одна тисяча вісімдесят чотири) грн. 26 коп. 3 % річних, 170 (сто сімдесят) грн. 72 коп. інфляційні втрати, 1092 (одна тисяча девяносто дві) грн. 26 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяКирилюк Т.Ю.