Рішення № 22603950, 06.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/3006-201206.04.12 За позовомПублічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” ДоКомунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація - 107” Голосіївської районної в місті Києві ради

Простягнення 187866,80 грн.

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаОСОБА_1 представник за довіреністю Від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонере товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація - 107” (відповідач) заборгованості за надані з 01.09.2011 по 01.01.2012 послуги з постачання питної води та приймання стячних вод в розмірі 182694,96 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 744,78 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання у розмірі 3848,01 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 08130/2-01 від 02.01.2008 рахується заборгованість по оплаті за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка за період з 01.09.2011 по 01.01.2012 становила 681626,72 грн.. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, пені, 3% річних.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 124123,42 грн. за підігрів води у звязку з відсутністю у відповідача обовязку оплачувати вартість послуги з водопостачання холодної води для підігріву.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.03.2012 порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 30.03.2012.

30.03.2012 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.04.2012.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір № 08130/2-01 від 02.01.2008 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобовязався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент в свою чергу сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами №65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, які втратили чинність 18.10.2008 у звязку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом (п.2.1.1 договору).

Перелік лічильників води по яким було здійснено фіксацію спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в періоді з 01.09.2011 по 01.01.2012, а також акти про зняття показників з приладів обліку, платіжні вимоги-доручення на оплату послу з водопостачання, залучені до матеріалів справи і ними підтверджується факт виконання договору у вказаному періоді.

Згідно п. 2.2.2 та п. 2.2.3 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України...; в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Спір переданий на розгляд суду у даній справі виник внаслідок наявної заборгованості відповідача за договором № 08130/2-01 від 02.01.2008, яка за даними позивача, становить суму в розмірі 182694,96 грн., що несплачена за спожиті з 01.09.2011 по 01.01.2012 послуги з постачання води та приймання стічних вод.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заявлені позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих сум пені та 3% річних суд задовольняє частково при врахуванні наступного.

Відповідно до п.2.1.4. договору кількість стічних вод визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходять з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення обємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобовязань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень.

Суд також враховує, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08130/2-01 не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Згідно зі статтею 1 закону України “Про теплопостачання”, теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на обєктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Даний висновок підтверджується також постановами Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі 42/230, від 10.03.11 р. у справі № 7/222 та інших.

Отже, приймаючи до уваги наведене та зважаючи на те, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу надані послуги з постачання холодної води для її підігріву суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 124123,42 грн., що обліковується за кодом 1-51601 (постачання питної води, що використовується для підігріву).

Враховуючи, що за період з 01.09.2011 по 01.01.2012 позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання питної води водовідведення на суму 681626,72 грн., з яких також сплачено 64934,17 грн. за кодом 1-51601 (питна вода, що іде на підігрів), яку слід врахувати як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного сторонами договору (всього сплачено 531489,86 грн.), отже, заборгованість відповідача по оплаті спожитої води за заявлений у позові період складає 58571,54 грн. (681626,72 грн. 531489,86 грн. 124123,42 грн. (сума нарахованої вартості води, що використовується для підігріву обліковується за кодом 1-51601) + 32558,10 грн. (перерахунки)), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобовязання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобовязання мало бути виконано; оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування пені, 3% річних на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобовязання абонентом встановлена п. 4.2 договору, а обовязковість сплати річних в розмірі 3% на вимогу кредитора встановлено ст. 625 ЦК України.

Однак, з представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, вбачається, що нарахування вказаних санкцій проведено як за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже неможливо встановити період прострочення зобовязання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води (з урахуванням того, що сплачена сума у розмірі 64934,17 грн. за кодом 1-51601 (питна вода, що іде на підігрів), врахована судом як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного сторонами договору, проте, конкретні дати її оплати позивачем у розрахунку не вказані).

Надані позивачем розрахунки пені, 3% річних не містять необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, відповідно зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, що не позбавляє позивача звернутись до суду із самостійним позовом про стягнення санкцій, розрахованих відповідно до вимог ст. 232 ГК України.

Враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованими заявлені позовні вимоги у частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 108481, 16 грн., в іншій частині заявлених позовних вимог - суд відмовляє у задоволенні позову, у звязку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Судові витрати відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація - 107” Голосіївської районної в місті Києві ради (01033, м. Київ, вул.. Тарасівська, 23/25, ЄДРПОУ 35509619) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, ЄДРПОУ 03327664) 58571 (пятдесят вісім тисяч пятсот сімдесят одну) грн.. 54 коп. боргу за договором № 08130/2-01 від 02.01.2008, 1204 (одну тисячу двісті чотири) грн.. 72 коп. судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Куркотова Є.Б.

Рішення підписано 09.04.2012