Рішення № 22603521, 10.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" квітня 2012 р. Справа № 6/5007/13/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 20.02.2012р.;

ОСОБА_2. - довіреність від 20.02.12р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність від 16.03.2012р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиртепломаш" (с.Березівка Житомирський район Житомирська область)

до Приватного акціонерного товариства "Ярунська сільгосптехніка" (с.Степове Новоград-Волинський район Житомирська область)

про стягнення 418388,60 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 418388, 60грн. за неналежне виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 13.10.2009р., з яких: 363248,62грн. - основний борг, 52608,63грн. - інфляційні, 2531,25грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Для долучення до матеріалів справи надали Доповнення до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної ставки) від 13.10.2009р.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, відзиву на позовну заяву не надала. Додатково пояснила, що на ПАТ "Ярунська сільгосптехніка" проводилась аудиторська перевірка, за даними якої станом на 31.12.11р. переплата відповідачем за поставлену продукцію позивачу становить 42697,75грн. На підтвердження чого надала відомість взаємних поставок продукції між ПАТ "Ярунська сільгосптехніка" та ТОВ "Житомиртепломаш" за 2011 рік, та стан взаєморозрахунків на 31.12.11р. і копії видаткових накладних на поставку продукції згідно договору від 01.10.2009р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиртепломаш" (позикодавець/позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Ярунська сільгосптехніка", що в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Ярунська сільгосптехніка" (позичальник/відповідач), було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) (а.с.6-7 т.1), за умовами якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством, передає у власність позичальнику грошові кошти (надалі іменується "позика"), а позичальник зобов'язується повернути одержану суму позики позикодавцеві у визначений цим договором строк.

Пунктом 1.2 договору від 13.10.09р. визначено, що позика надається позичальникові на безпроцентній основі.

Позичальник повертає позику за рахунок коштів в порядку і строки, зазначених у розділі 5 цього договору (п.1.3 договору).

Розмір позики за цим договором становить 835000,00грн. (п.2.1 договору).

Згідно п.3.2 договору позика надається шляхом безготівкового переказу позикодавцем всієї суми коштів на поточний рахунок позичальника.

На виконання вищезазначеного договору відповідачу було надано фінансову допомогу на поворотній основі у вигляді грошових коштів на загальну суму 875000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №33 від 13.10.2009р. (а.с. 118 т.1).

Відповідно до п.5.1 вищезазначеного договору позика погашається шляхом перерахування позичальником 70000,00грн. кожного місяця на рахунок позикодавця в термін до 1 жовтня 2010 року.

У разі недостатності коштів для повного погашення позики залишок заборгованості за письмовим погодженням сторін може бути погашений в інші строки (п.5.2 договору).

Відповідач свої зобов'язання виконав частково на суму 511751,38грн., внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 363248,62грн.

09.11.2011 року між тими ж сторонами було укладено Доповнення до договору про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної ставки) від 13.10.2009р. (а.с. т.2), за умовами якого позичальник на виконання умов повернення позики, що витікають з Основного договору про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 13 жовтня 2009 року передає у власність позикодавця продукцію (турболізатори, штампи), а позикодавець зобов'язується їх прийняти.

Відповідно до п.1.2 доповнення від 09.11.11р. позикодавець враховуючи тісні взаємовигідні ділові стосунки між сторонами, дозволяє позичальнику розрахуватись за договором від 13.10.2009 року продукцією лише разово. Після цього, вступає в силу дія Основного договору про надання поворотної фінансової допомоги від 13.10.2009 року, згідно з яким повернення позики проводиться лише у грошовій формі.

Позикодавець погоджується зменшити суму наданої поворотної фінансової допомоги позичальнику в розмірі поставленої продукції (п.1.3 доповнення).

Позичальник зобов'язується після виконання даного доповнення до договору провести розрахунок з позикодавцем за основним договором про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 875000,00грн. в повному обсязі до 30.12.2011 року (п.1.4 доповнення).

Відповідач свої Договірні зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги не виконав.

Неповернення відповідачем отриманих коштів спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

Крім основної суми боргу, позивач, з посиланням на п.6.2 договору про від 13.10.2009р., просить стягнути з відповідача 52608,63грн. - інфляційних та 2531,25грн. - 3% річних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється на підставі параграфу 1 "Позика" глави 71 "Позика.Кредит.Банківський вклад", ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, в доповненні від 09.11.2011р. до договору про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної ставки) від 13.10.2009р. сторони передбачили, що товариство зобов'язано провести розрахунок в сумі 875000,00грн. до 30.12.2011 року.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення боргу в розмірі 363248,62грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 52608,63грн. - інфляційних та 2531,25грн. - 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до п.ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, в частині стягнення інфляційних та 3% річних суд відмовляє, оскільки позивачем нарахування здійсненні за період з 01.10.2010р. по 01.01.2012р., а згідно доповнення від 09.11.2011р. до договору про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної ставки) від 13.10.2009р. кінцева дата розрахунку вказана 30.12.2011 року. Інший розрахунок інфляційних та 3% річних позивачем не надано.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача спростовуються вказаними матеріалами справи та умовами договору. Докази проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо) відповідачем не надані. Доводи представника відповідача про те, що товариством в рахунок погашення заборгованості поставлено продукцію не підтверджені належними доказами, не надано угоди про взаємозалік, заяви про зарахування зустрічних вимог тощо.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ярунська сільгосптехніка" (11762, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Степове, код 00903728)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиртепломаш" (12411, Житомирська область, Житомирський район, с.Березівка, вул.Ковальська, 8, код 36575373) - 363248,62грн. - основного боргу, а також 7264,97грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12 квітня 2012 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати: 1 - в справу