Рішення № 22603000, 12.04.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р.

Справа № 8/70-12 За позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ

до відповідачів: приватного підприємства "Зіа Фруттіс", м. Луцьк

приватного підприємства "Ліон", м. Ківерці

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: товарна біржа "Захід", м. Луцьк

про визнання недійсним рішення третейського суду

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 30.07.2010 року №511/11.5.2, ОСОБА_2., довіреність від 13.09.2011 року №704/11.5.2

від відповідачів: н/з.

від третьої особи: н/з.

Суть спору: ВАТ «ВТБ Банк»в особі Луцької філії ВАТ «ВТБ Банк», м. Луцьк, що перейменовано в ПАТ «ВТБ Банк»згідно п. п. 1.1 Статуту (діяльність Луцької філії припинена згідно витягу із протоколу засідання правління від 01.04.2010 року №54), звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідачів: приватного підприємства "Зіа Фруттіс", м. Луцьк; приватного підприємства "Ліон", м. Ківерці, в якій просить визнати недійсним з часу постановлення рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі "Захід" від 15.12.2008р. по справі № 02/08.

Згідно клопотання №1135/1900-04.2 від 05.05.2009р. позивач просить скасувати рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі "Захід" від 15.12.2008р. по справі № 02/08.

Позов обгрунтовано тим, що оспорюваним рішенням третейського суду вирішено питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі, що згідно п.5 ч.3 ст.51 Закону України “Про третейські суди” є підставою для його скасування.

Відповідач ПП “Зіа Фруттіс” у відзиві від 22.12.2009 року позовну заяву вважає безпідставною, оскільки порушення прав банку, в т. ч. права застави, як і вирішення питання про них, спростовується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року, якою залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 28.05.2009 року у справі №03/37-92. Даним рішенням відмовлено у позові ВАТ ВТБ Банку про визнання недійсним договору купівлі продажу від 20.04.2008 року, який був покладений в основу рішення третейського суду від 15.12.2008р. по справі № 02/08.

Третя особа ТБ “Захід” у відзиві на позовну заяву від 22.12.2009 року зазначає, що ПП “Зіа Фруттіс” та ПП “Ліон” є неналежними відповідачами у даній справі, оскільки оскаржуваного рішення не приймали, а були лише сторонами третейського розгляду.

Представник позивача у погодженому з відповідачами клопотанні від 18.01.2010 року №65/1900-04-2 повідомив, що постановою ВГСУ від 13.01.2010 року скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року та рішення господарського суду Волинської області від 28.05.2009 року у справі №03/37-92, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Волинської області. Оскільки ненадання правової оцінки рішенню №03/37-92 стало підставою для скасування ВГСУ рішення господарського суду Волинської області від 05.05.2009р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2009р. у даній справі (№4/47-12), просить зупинити розгляд справи до розгляду позовної заяви ВАТ ВТБ Банк до ПП “Ліон” та ПП “Зіа Фруттіс” про визнання недійсним договору купівлі продажу від 20.04.2008 року.

Ухвалою суду від 20.01.2010 року провадження у справі зупинено до розгляду позовної заяви ВАТ ВТБ Банк в особі Луцької філії до ПП “Зіа Фруттіс”т а ПП “Ліон” про визнання недійсним договору купівлі продажу від 20.04.2008 року (справа №5/19-92).

01.08.2011 року господарським судом Волинської області винесено рішення по справі №5/19-92 за позовом публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі відділення “Луцька регіональна дирекція”до приватного підприємства “Зіа Фруттіс”, приватного підприємства “Ліон” за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ВДВС Ківерцівського РУЮ про визнання недійсним договору купівлі-продажу холодильного обладнання від 20.04.2008р., яким визнано недійсним договір купівлі продажу від 20.04.2008р., укладений між приватним підприємством “Ліон” та приватним підприємством “Зіа Фруттіс” на продаж наступного майна: компресора спірального типу SVA-73 E/3.4, фабричний №117789 з електричним мотором №9105123/1, 1991 року випуску з комплектуючою арматурою, виробництва компанії Шталь; конденсатора модель VCX.№230R тип. XPA; регулятора тиску RT260A 05.-6 BAR 2 шт.; вентиля CVP (LP) 0-7 bar 1шт.; елементів круглого поперечного перерізу трубчастої форми безшовних 8t37P235TR1.R35.P23STR27 зі швом (немарковані); конденсатора модель VCX.№230R тип XPA, 1991 року випуску 1шт. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року рішення господарського суду Волинської області від 18.07.2011 року у справі №5/19-92 залишено без змін.

Ухвалою суду від 26.03.2012 року провадження у даній справі поновлено, справу призначено до розгляду на 11.04.2012 року.

Представники позивача в судовому засіданні 11.04.2012 року позовні вимоги підтримали.

Відповідач ПП «Ліон»у заяві від 12.04.2012 року позовні вимоги визнає повністю. Просить справу розглянути без участі представника ПП «Ліон».

Відповідач ПП «Зіа Фруттіс»та третя особа - ТБ “Захід” вимоги ухвали суду від 26.03.2012 року не виконали, витребувані судом документи не подали, повноважних представників в судове засідання не направили. Ухвала суду про поновлення провадження у справі від 26.03.2012р., направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача та третьої особи, повернута органами звязку з відмітками «адресат відсутній». Згідно спеціальних витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ПП «Зіа Фруттіс»станом на 23.03.2012 року значиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лідавська, 4; ТБ “Захід” станом на 10.04.2012 року значиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 1.

Ухвала у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому направлення ухвали про поновлення провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу відповідача з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням постійно діючого третейського суду при товарній біржі "Захід" від 15.12.2008 року по справі №02/08. за ПП "Зіа Фруттіс" визнано право власності на холодильне обладнання, що змонтоване та знаходиться за адресою у м. Луцьк по вул. Лідавській, 4, а саме: компресор спірального типу 8УА-73 Е/3.4, фабричний №117789 з електричним мотором №9105123/1 1991 року випуску з комплектуючою арматурою, виробництва компанії Шталь; конденсатор модель УСХ № 230R. тип. ХРА; регулятор тиску RТ260А 05-6 ВАR - 2 штуки; вентиль СVР (РР) 0-7 bаг-1 штука; елементи круглото поперечного перерізу трубчастої форми безшовні St37/P235TR1/R35,Р23STR27 зі швом (немарковані (згідно додаткової специфікації №1); конденсатор модель УСХ № 230R. тип ХРА, 1991 року випуску - 1 штука.

Відповідно до ст.51 Закону України “Про третейські суди” рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.1 ст.51).

Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ (ч.2 ст.51).

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі (ч.3) .

Встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, яким за ПП "Зіа Фруттіс" визнано право власності на холодильне обладнання, зачіпає права та інтереси ПАТ «ВТБ Банк», оскільки останній є заставодержателем вищевказаного майна. При цьому суд виходив з наступного.

26.05.2006 року між АКБ "Мрія", правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та приватним підприємством "Ліон" укладено договір за №50.00.0000 90, відповідно до якого ПП "Ліон" надано кредит в сумі 60 000.00 євро під 13 % річних зі строком повернення 25.02.2008 року.

Вказані грошові кошти отримані ПП "Ліон" для оплати придбаного обладнання у технічно-торговому бюро "Е8ЕМ" (м.Краків вул.Віденська.112, Республіка Польща) в рамках генеральної угоди від 06.03.2006 року, укладеної між технічно-торговим бюро "Е8ЕМ" та ПП "Ліон", згідно якої предметом договору є проект, доставка машин та монтаж холодильної інсталяції на NН3 призначеної для обслуговування флюідизаційного заморожуючого тунелю типу UTZ-3 з можливістю заморожування: - зеленого горошку в кількості близько 2.800 кг/год. - 3000 кг/год.: - полуниці в кількості близько 1800 кг/год. - 2000 кг/год.

Придбання даного обладнання ПП "Ліон" та переміщення його на територію України підтверджується митною декларацією (форма МД-2) від 15.06.2006 року.

З метою належного виконання ПП "Ліон" умов кредитного договору №50.00.0000 90 від 26.05.2006 року між банком та позичальником (ПП "Ліон") укладено договір застави майнових прав за №50.00.000 90/1, відповідно до якого (п.2 договору застави) в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №50.00 0000 90 від 26.05.2006 року заставодавець передає заставодержателю в заставу майнові права по договору від 06.03.2006 року, укладеного з технічно-торговим бюро "Е8ЕМ", на купівлю та поставку машин та монтажу холодильної інсталяції на N113, призначеної для обслуговування флюідизаційного заморожуючого тунелю типу UTZ-3 з можливістю замороження та договору №3/2006 віл 20.03.2006 року, укладеного з Фірмою "Еко-Фуд Лімітед" на купівлю спірального агрегата аміачного типу 8УА-73 Е/3,4, виробництва компанії Шталь.

Вищенаведений договір зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. витяг №7802576 від 05.06.2006 року, контрольна сума Е864254Д0А. реєстраційний номер 3298746.

В зв'язку із неналежним виконанням позичальником (ПП "Ліон") умов кредитного договору №50.00.0000 90 від 26.05.2006 року ПАТ «ВТБ Банк»скористався своїм правом та 17.03.2008 року подав до господарського суду Волинської області позов про стягнення із ПП “Ліон” заборгованості по кредиту, нарахованих процентів та пені.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.05.2008 року по справі № 7/35-50 позов банку задоволено та вирішено стягнути із ПП "Ліон" на користь ВТБ Банк 69294,33 євро, 3964.77 грн. суми комісійної винагороди.

10.06.2008 року з метою примусового виконання даного рішення судом видано наказ 7/35-1, який 17.06.2008 року направлено для подальшого виконання до відділу державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області.

20.06.2008 року державним виконавцем відділу ДВС Ківерцівського РУЮ відкрито виконавче провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та запропоновано боржнику - ПП "Ліон" виконати рішення суду в добровільному порядку в строк до 27.06.2008 року. Однак, рішення суду в добровільному порядку боржником не виконано.

В ході примусового виконання даного виконавчого документа 02.10.2008 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління юстиції описано та арештовано обладнання SТАL типу SУА 73-3.4 А, агрегат з двигуном N3=450кW ( п-2300 оберт/хв.), орієнтовною вартістю 60 000 євро.

Відповідно до ст.573 ЦК України заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Згідно ст.574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає па підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.589 ЦК України предметом застави може бути майно, яке заставодавепь набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Згідно ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення па предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави,

Згідно ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк- (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"' передбачено, що цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обовязків щодо рухомого майна - ст.3 даного Закону.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

Відповідно до ч.2 ст.586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.6.1 договору застави заставодавець зобов'язаний не передавати в заставу і не здійснювати уступки заставленого права іншим особам.

Таким чином, для відчуження вищевказаного холодильного обладнання необхідна була згода заставодержателя ПАТ «ВТБ Банк».

Однак, постійно діючим третейським судом при товарній біржі "Захід" 15.12.2008 року прийнято рішення по справі № 02/08, відповідно до якого за ПП "Зіа Фруттіс" визнано право власності на холодильне обладнання, що перебувало у заставі банку, чим вирішено питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі - ПАТ «ВТБ Банк».

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постановою ВГСУ від 17.11.2009р. скасовано рішення господарського суду Волинської області від 05.05.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2009р. у даній справі (№4/47-12) з тих підстав, що судом безпідставно не надано правової оцінки рішенню господарського суду Волинської області від 28.05.2009р. в іншій справі №03/37-92 за позовом ВАТ ВТБ Банк в особі Луцької філії до ПП «Зіа Фруттіс»та ПП «Ліон»про визнання недійсним договору купівлі продажу від 20.04.2008 року, яким встановлено, що предметом договору купівлі продажу від 20.04.2008 року, який банк просив визнати недійсним, не було обладнання, щодо якого майнові права були предметом застави банку. У вказаній постанові від 17.11.2009р. ВГСУ зазначив, що встановлені рішенням №03/37-92 факти мають преюдиційне значення для даної справи, зокрема, для встановлення наявності у позивача субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, оскільки у випадку набрання рішенням господарського суду у справі №03/37-92 законної сили, не буде підстав вважати, що третейський суд, рішення якого оскаржується у даній справі, вирішив питання про права і обовязки позивача щодо майна, яке перебуває у його заставі.

Відповідно до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень, ухвал суду. Обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду віднесено також до принципів організації і діяльності названого суду. Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили є обовязковими на всій території України та невиконання вимог яких тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством. Відповідно до ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

01.08.2011 року господарським судом Волинської області винесено рішення по справі №5/19-92, що залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року, за позовом публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі відділення “Луцька регіональна дирекція”до приватного підприємства “Зіа Фруттіс”, приватного підприємства “Ліон” за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ВДВС Ківерцівського РУЮ про визнання недійсним договору купівлі-продажу холодильного обладнання від 20.04.2008р., яким визнано недійсним договір купівлі продажу від 20.04.2008р. укладений між приватним підприємством “Ліон” та приватним підприємством “Зіа Фруттіс” на продаж наступного майна: компресора спірального типу SVA-73 E/3.4, фабричний №117789 з електричним мотором №9105123/1, 1991 року випуску з комплектуючою арматурою, виробництва компанії Шталь; конденсатора модель VCX.№230R тип. XPA; регулятора тиску RT260A 05.-6 BAR 2 шт.; вентиля CVP (LP) 0-7 bar 1шт.; елементів круглого поперечного перерізу трубчастої форми безшовних 8t37P235TR1.R35.P23STR27 зі швом (немарковані); конденсатора модель VCX.№230R тип XPA, 1991 року випуску 1шт.

Із вказаного рішення господарського суду Волинської області від 01.08.2011 року №5/19-92 вбачається, що предметом генеральної угоди від 06.03.2006р., укладеної між Технічно-Торговим Бюро “ЕСЕМ” та ПП “Ліон” та додаткової угоди №14/2006 від 10.06.2006р. до генеральної угоди є наступні частини холодильного обладнання: конденсатор модель VCX №230R тип. XPA; регулятор тиску RT260A 05.-6 BAR 2 шт.; вентиль CVP (LP) 0-7 bar 1шт.; елементи кругового поперечного перерізу трубчастої форми безшовні St37P235TR1,R35,P23STR27 (згідно додаткової специфікації №1), елементи кругового поперечного перерізу трубчастої форми зі швом (немарковані) (згідно додаткової специфікації №2). Із надісланих окружним судом в м. Кракові документів, одержаних від технічно-торгового бюро “ЕСЕМ” вбачається наступне: Договір від 06.03.06р. на проект, поставку пристроїв та монтаж холодильної системи, призначеної для обслуговування флюідазаційного заморожувального тунелю типу UTZ-3 зі сторони ПП “Ліон” підписано Ігорем Зубом, а не Іваніщук В.І., як зазначено в наданій банку копії договору від 06.03.06р. Згідно параграфу другого договору від 06.03.06р. технічно-торгове бюро “ЕСЕМ” зобовязалось в строк до 01.07.06р. реалізувати ПП “Ліон” предмет договору при умові виконання ПП “Ліон” у встановлений строк ряду робіт, зазначених у вказаному параграфі. Вартість доручених до виконання робіт сторони узгодили в сумі 80000 євро, із них 1-й платіж - 65000 євро до 30.04.06р., 2-й платіж 15000 євро до 10.06.08р. Додатковою угодою №1 від 10.07.06р. до договору від 06.03.06р. сторони узгодили, що запуск охолоджувальної системи, яка є предметом договору від 06.03.06р. відбудеться в травні-червні 2007 року, причому останній термін встановлено на 30.06.07р., а також змінено строки оплати: 1-й платіж в розмірі 32015 євро до 20.06.06р., 2-й платіж в розмірі - 15000 євро до 30.08.07р. Згідно наданої Банком ВМД №2010/0005/6/007327 15.06.06р. на адресу ПП “Ліон” від технічно-торгового бюро “ЕСЕМ” надійшло холодильне обладнання, яке зазначено в додатковій угоді від 10.06.06р. №14/2006. Технічно-торгове бюро “ЕСЕМ” не надало суду доказів про те, що з ПП “Ліон” 10.06.06р. укладався інший договір на поставку холодильного обладнання, яке надійшло по вказаній ВМД.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі "Захід" від 15.12.2008 року по справі №02/08, яким за ПП "Зіа Фруттіс" визнано право власності на вищевказане холодильне обладнання, зачіпає права та інтереси банку, що є заставодержателем цього майна; ним вирішено питання про права і обов'язки особи, яка не брала участі у справі ПАТ «ВТБ Банк», а отже, позивач правомірно звернувся з позовом про його скасування згідно п.5 ч.3 ст.51 Закону України “Про третейські суди”.

Виходячи із положень ст. 51 Закону України "Про третейські суди", постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за результатами розгляду заяви господарський суд приймає рішення, зміст якого повинен відповідати статті 84 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням особливостей відповідної категорії справ. Одна з таких особливостей полягає в тому, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною другою статті 122 -5 ГПК. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 122-5 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то судові витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. (по 42 грн. 50 коп.) та 118 грн. 00 коп. (по 59 грн. 00 коп.) витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на них.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Скасувати рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі "Захід" від 15.12.2008р. по справі № 02/08 про визнання права власності.

3. Стягнути з приватного підприємства "Зіа Фруттіс", м. Луцьк, вул. Лідавська, 4, код 35868030 на користь ПАТ «ВТБ Банк», м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, код 14359319

- 42 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 59 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 101 грн. 50 коп. (сто одна грн. 50 коп.).

4. Стягнути з приватного підприємства "Ліон", м. Ківерці, вул. Жукова, 1, код 32456774 на користь ПАТ «ВТБ Банк», м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, код 14359319

- 42 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 59 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 101 грн. 50 коп. (сто одна грн. 50 коп.).

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

12.04.12