Рішення № 22602871, 10.04.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 квітня 2012 р. Справа 3/9/2012/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Хмільницькі електричні мережі", код ЄДРПОУ 25510305 (вул. Столярчука, 19, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 15393,19 грн.

Головуючий суддя Колбасов Ф.Ф.

Cекретар судового засідання Здорик Я.С.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 1-14-3243 від 01.01.12р., (посвідчення № 24-3 від 01.06.2005р.);

відповідача: не з"явився;

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Хмільницькі електричні мережі" подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 14296,36 грн.- основного боргу, 817,57 грн. - пені, 279,26 грн. - 3% річних.

26.03.2012 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі №3/9/2012/5003 та призначено її до розгляду на 10.04.2012 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 10.04.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 10.04.2012р. не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів не надав, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, ухвалою суду від 26.03.2012р., отримання якої останнім стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. №2471 від 04.04.2012р.)

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.09.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "АК Вінницяобленерго" в особі СО "Хмільницькі електричні мережі", яке відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (за договором “постачальник”) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором - "споживач") укладено договір №ХМ-718500 про постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 200,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Розрахунковий період за даним договором прирівнюється до календарного місяця, протягом якого визначається обсяг електроенергії, що продається споживачу за цей час та протягом якого споживач повинен здійснити розрахунки за куплену електроенергію за тарифами, що діють на кінець розрахункового періоду (п. 1.2. договору).

Точка продажу електроенергії: на межі балансової належності електромереж постачальника, що вказана у відповідних додатках до цього договору.

Як встановлено п.п. 2.3.3 договору споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 "Порядок розрахунків" та № 4 "Графік зняття показників засобів обліку електроенергії".

Відповідно до п. 1 додатку № 3 "Порядок розрахунків" до договору, оплата вартості використаної електричної енергії здійснюється споживачем у формі планових платежів шляхом внесення грошових коштів на відповідний рахунок постачальника до 5 числа розрахункового періоду 100% від вартості договірної величини споживання електричної енергії протягом розрахункового періоду. Споживач протягом 5 днів з моменту отримання рахунку на оплату спожитої електроенергії за розрахунковий період зобов'язується здійснити остаточний розрахунок за спожиту електроенергію за розрахунковий період з урахуванням планових платежів.

На виконання умов договору позивач за період з травня 2011р. по серпень 2011р. отримав від позивача електроенергію в кількості 22928 кВт/год., всього на загальну суму 22896,36 грн.

Факт поставки електроенергії постачальником підтверджується звітами споживача про використану електроенергію в травні - серпні 2011р., рахунками енергопостачальника № 5503 від 24.05.2011р. на суму 6505,91 грн., № 6528 від 22.06.2011р. на суму 6136,64 грн. та рахунками-фактурами № 718500/1013/1 від 26.07.2011р. на суму 7273,73 грн. та №718500/2023/1 від 25.08.2011р. на суму 2980,08 грн. (а.с. 19-23).

Відповідач свої договірні зобовязання стосовно вчасного та повного розрахунку за спожиту електричну енергію виконав частково в сумі 8600,0 грн., що стверджується реєстрами оплати за електроенергію (а.с. 23- 27).

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 14296,36 грн. (22896,36 грн. - 8600,0 грн.).

Зазначена заборгованість також стверджується обопільно підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків за спожиту електричну енергію станом на 16.02.2012р. (а.с. 29).

З врахуванням викладених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

З моменту підписання сторонами договору від 10.09.2010 року № ХМ-718500 між ними виникли правовідносини регулювання яких здійснюється відповідними нормами ГК України та ЦК України.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.7 ст.276 ГК України).

Відповідно до ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 5.1. Правил користування електричною енергією передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п.10.2. Правил користування електричною енергією споживач електричної енергії зобов'язаний: 1) користуватись електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); 2) оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням наведеного вище вимоги про стягнення з відповідача 14296,36грн. основного боргу підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги щодо стягнення з відповідача 817,57 грн. - пені та 279,26 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно п. 4.2.1 договору за внесення платежів передбачених п. п. 2.3.3 - 2.3.4 Договору з порушенням термінів визначених відповідним додатком Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,75 %, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені та 3% річних є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Судом проведено перевірку правильності нарахування пені, внаслідок чого встановлено, що позивачем допущено помилки під час проведення підрахунків, які полягають у тому, що останнім не вірно визначено періоди прострочення виконання зобов'язання з урахуванням часткових проплат, а в третьому періоді (з 21.06.2011р. по 29.06.2011р.) не вірно визначено суму прострочення виконання зобов'язання.

При перерахунку пені по кожному рахунку окремо, з урахуванням часткових проплат (з початковою датою - 01.06.2011р.- прострочення рахунку за травень 2011р., 01.07.2011р. - прострочення рахунку за червень 2011р., 01.08.2011р. - прострочення рахунку за липень 2011р., 01.09.2011р. - прострочення рахунку за серпень 2011р. та з кінцевою датою нарахування - 30.11.2011р., оскільки зазначені дати визначені позивачем в розрахунку) сума пені складає 810,58 грн. згідно наведеного розрахунку.

За прострочку оплати рахунку за травень 2011р. сума пені складає 44,03 грн., згідно наведеного розрахунку:

за період з 01.06.11р. по 13.06.11р. з суми боргу 6505,91 грн. сума пені складає 35,92 грн.

за період з 14.06.2011р. по 19.06.2011р. з суми боргу 3005,91 грн. сума пені складає 7,66грн.

за 20.06.2011р. (1 день) з суми боргу 1005,91 грн. сума пені складає 0,43 грн.

за період з 21.06.2011р. по 29.06.2011р. з суми боргу 5,91 грн. сума пені складає 0,02 грн.

За прострочку оплати рахунку за червень 2011р. сума пені складає 274,55 грн., згідно наведеного розрахунку:

за період з 01.07.11р. по 28.07.11р. з суми боргу 5042,55 грн. сума пені складає 59,96 грн.

за період з 29.07.2011р. по 30.11.2011р. з суми боргу 4042,55 грн. сума пені складає 214,59 грн.

За прострочку оплати рахунку за липень 2011р. на суму 7273,73 грн. за період з 01.08.11р. по 30.11.11р. сума пені складає 376,84 грн.

За прострочку оплати рахунку за серпень 2011р. на суму 2980,08 грн. за період з 01.09.11р. по 30.11.11р. сума пені складає 115,16 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 817,57 грн. пені, а тому позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 810,58 грн., а в решті суми - 6,99 грн. слід відмовити.

Судом проведено перевірку правильності нарахування 3% річних, внаслідок чого встановлено, що позивачем допущено такі ж помилки, як і при проведенні розрахунку пені.

При перерахунку 3% річних по кожному рахунку окремо (з початковою датою - 01.06.2011р.- прострочення рахунку за травень 2011р., 01.07.2011р. - прострочення рахунку за червень 2011р., 01.08.2011р. - прострочення рахунку за липень 2011р., 01.09.2011р. - прострочення рахунку за серпень 2011р. та з кінцевою датою нарахування - 12.03.2012р., оскільки зазначені дати визначені позивачем в розрахунку річних) сума річних складає 277,67 грн. згідно наведеного розрахунку.

За прострочку оплати рахунку за травень 2011р. сума річних складає 8,51 грн., згідно наведеного розрахунку:

за період з 01.06.11р. по 13.06.11р. з суми боргу 6505,91 грн. сума річних складає 6,95 грн.

за період з 14.06.2011р. по 19.06.2011р. з суми боргу 3005,91 грн. сума річних складає 1,48 грн.

за 20.06.2011р. (1 день) з суми боргу 1005,91 грн. сума річних складає 0,08 грн.

за період з 21.06.2011р. по 29.06.2011р. з суми боргу 5,91 грн. річні відсутні.

За прострочку оплати рахунку за червень 2011р. сума річних складає 87,29 грн., згідно наведеного розрахунку:

за період з 01.07.11р. по 28.07.11р. з суми боргу 5042,55 грн. сума річних складає 11,60 грн.

за період з 29.07.2011р. по 12.03.2012р. з суми боргу 4042,55 грн. сума річних складає 75,69 грн.

За прострочку оплати рахунку за липень 2011р. на суму 7273,73 грн. за період з 01.08.11р. по 12.03.12р. сума річних складає 134,40 грн.

За прострочку оплати рахунку за серпень 2011р. на суму 2980,08 грн. за період з 01.09.11р. по 12.03.12р. сума річних складає 47,47 грн.

Позивачем заявлено в позові вимога на стягнення 279,26 грн. річних, а тому позов в частині стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 277,67 грн., а в решті суми - 1,59 грн. слід відмовити.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, річних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з покладенням на відповідача судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

10.04.2012року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Хмільницькі електричні мережі", код ЄДРПОУ 25510305(вул. Столярчука, 19, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000) 14296,36 грн.- основного боргу, 810,58 грн. - пені, 277,67 грн. - 3% річних, 1608,60 грн. - витрат на судовий збір.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. В стягненні 6,99 грн. - пені та 1,59 грн. - 3% річних відмовити.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 квітня 2012 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_1)