Ухвала суду № 22590073, 13.04.2012, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-2032/12 Головуючий у 1 інстанції: Мусієнко Н.М.

Суддя-доповідач: Дзярук М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:Крилової О.В.

Суддів Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Черненко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_5 про визнання недійсним іпотечного договору,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2009 року Позивачі звернулися до суду з позовною заявою до відповідачів ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_5. про визнання недійсним іпотечного договору від 08.06.2006р. укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_5

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.04.2006р. між «ПриватБанком»та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № ZPJ0GK00000001 на підставі якого вона, як позичальник, отримала кредит на суму 15000,00 доларів США на придбання жилої нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 на строк до 17.04.2026р.

08.06.2006р. між «ПриватБанком»та ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір, згідно з яким, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було передано в іпотеку, придбане за кредитні кошти ПриватБанку, житло за зазначеною адресою. Іпотечний договір, був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №553.

Будь-яких дозволів від органу опіку та піклування на укладення договору купівлі-продажу та договору іпотеки відповідачка не отримувала. Тому, зазначені договори були укладені з порушенням чинного законодавства України, оскільки будинок по АДРЕСА_1 - спільна власність не тільки моя, моєї колишньої дружини, а й нашого неповнолітнього сина.

Позивачі просить суд визнання недійсним іпотечний договір від 08.06.2006р. укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_5

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2012 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,

невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв»язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Тобто правочин є недійсним, якщо він укладений із порушенням вимог закону.

Як установлено судом, 18 квітня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №ZPJ0GK00000001, відповідно до якого банк надав останній кредит в розмірі 15000,00 дол. США на придбання жилої нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 зобов'язалася належним чином використати та повернути отриманий кредит в строк до 17 квітня 2026 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом.

В забезпечення повернення кредиту 08 червня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки нерухомого майна, придбаного за кредитні кошти будинку АДРЕСА_1. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за № 11649103 від 16.03.2007 року та було накладено заборону відчуження зазначеного будинку (а.с. 27-28).

Доводи апелянта про те, що договір іпотеки є недійсний, оскільки на його укладення не було згоди органу опіки і піклування, необґрунтовані.

Відповідно до положень частини третьої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно з частиною третьою статті 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

- укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

- видавати письмові зобов'язання від імені дитини;

- відмовлятися від майнових прав дитини.

Таким чином, оскільки одним з правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до статті 177 Сімейного Кодексу України, статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" та частини третьої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування жилим приміщенням, у випадках, коли з поданих нотаріусу документів, зокрема зі змісту правоустановчого документу, довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини, вбачається, що право власності або право користування цим майном належить дитині, нотаріусом обов'язково вимагається згода органів опіки та піклування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі з 20.11.1992р. по 25.03.2006р. (а.с. 10-11). За час шлюбу був придбаний будинок АДРЕСА_1 і оформлений був на імя ОСОБА_4 Після розірвання шлюбу, в порядку поділу спільного майна подружжя, між ними 08.06.2006р. було укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини спірного будинку, внаслідок чого єдиним власником будинку стала ОСОБА_5 (а.с. 29). В п.1.3 зазначеного договору вбачається, що члени сім»ї продавця не проживають у відчужуваному майні та не знаходяться на реєстраційному обліку, малолітні або неповнолітні цим майном не користуються, на реєстраційному обліку не знаходяться.

Після укладення зазначеного договору купівлі-продажу, в цей же день, тобто 08.06.2006р. спірний будинок був переданий ОСОБА_5 в іпотеку (а.с. 6-8).

З урахуванням зазначеного, на момент укладення іпотечного договору єдиним власником спірного будинку була ОСОБА_5, а ОСОБА_3 в цьому будинку не був зареєстрований та ним не користувався. Зазначене також підтверджується копією паспорту ОСОБА_3 з відміткою про його реєстрацію за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1 лише з 14.07.2010р. (а.с. 63-64).

Таким чином, майнові права на той час неповнолітнього ОСОБА_3 при укладанні договору іпотеки будинку не порушувались, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303,304, 307, 308,313- 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: