Ухвала суду № 22580038, 17.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року справа №2а/0570/15771/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Чебанов О.О.

суддів: Старосуд М.І., Юрченко В.П.

при секретарі Крамській С.О. за участю представників сторін Гришкової В.Л., Рокицької Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовавтобуд" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/15771/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовавтобуд" до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000702342 від 24 червня 2011року,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000702342 від 24.06.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 210825,00 грн., з яких за основним платежем 198224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12601,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовавтобуд» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000702342 від 24.06.2011 року, у звязку з чим позов ТОВ «Азовавтобуд» був залишений без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідач заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду 1-ї інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом під час розгляду спору встановлено наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовавтобуд» є юридичною особою та обліковується в ЄДРПОУ за кодом № 20390776. У якості платника податків позивач перебуває на обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовавтобуд» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000702342 від 24 червня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 210 825,00 грн., з яких за основним платежем 198 224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12 601,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив неправомірність висновків податкової інспекції про порушення позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту, безпідставність висновків про нікчемність правочинів, наслідки вчинення яких відображені в податковому обліку та відсутність в податкової інспекції повноважень щодо визнання певного правочину нікчемним.

Підставою для відповідачем штрафних (фінансових) санкцій є висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Бурбонснаб» (код ЄДРПОУ 31329562) за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року.

В період з 25 травня 2011 року по 02 червня 2011 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовавтобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинах з ТОВ «Бурбонснаб» (код ЄДРПОУ 31329562), за наслідками проведення якої був складений акт № 1313/23-2/20390776 від 08 червня 2011 року (т. 1 арк. справи 13-28).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000702342 від 24 червня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 210 825,00 грн., з яких за основним платежем 198 224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12 601,00 грн.

Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість послужив висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 3.1. статті 3, підпункту 7.2.3. пункту 7.2., підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 185.1. статті 185, пункту 198.1 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 198 224,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 50400,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 147824,00 грн.

Як зазначено у висновках акту перевірки, господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) в ТОВ «Бурбонснаб» за грудень 2010 року на 302 400,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 50 400,00 грн., лютий 2011 року на суму 88 6941,60 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 147 823,60 грн., що відображені в податковій звітності є нікчемними та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Відомості наведені у наданій податковій звітності за грудень 2010 року та лютий 2011 року не відповідають дійсності, з огляду на те, що придбання товарів не підтверджено документально.

Висновки акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту грудня 2010 року на 50 400,00 грн. та лютого 2011 року на 147 823,60 грн. засновані на висновках Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя, викладених в акті перевірки контрагента позивача - ТОВ «Бурбонснаб» (код ЄДРПОУ 31329562) № 1256/15-2/31329562 від 31 березня 2011 року. Згідно викладеного в цьому акті остання податкова звітність надана підприємством з податку на додану вартість за лютий 2011 року, згідно наданої декларації з податку на прибуток за 12 місяців 2010 року основні фонди в підприємства відсутні, згідно податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за лютий 2011 року чисельність працівників товариства складає 2 особи. Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Бурбонснаб» включено до складу податкових зобовязань грудня 2010 року податок на додану вартість в сумі 50 400,00 грн. за податковою накладною № 91 від 01 грудня 2010 року, виданою ТОВ «Техремстрой», а не ТОВ «Азовавтобуд». До складу податкових зобовязань лютого 2011 року ТОВ «Бурбонснаб» включений податок на додану вартість в сумі 147 823,60 грн. на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Азовавтобуд». Зазначеним актом встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Бурбонснаб» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу у звязку відсутністю трудових ресурсів, основних фондів та транспортних засобів. З огляду на таке, відображені в податковому обліку ТОВ «Бурбонснаб» правочини здійснені з постачальниками та покупцями, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому є нікчемними. В акті перевірки зазначено про відсутність в ТОВ «Бурбонснаб» обєктів оподаткування податком на додану вартість, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

Посилаючись на наведені висновки акту Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя та не підтвердження наданими в ході перевірки документами подальшої реалізації придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Бурбонснаб» або їх використання у власній господарській діяльності, відповідач визначив безпідставність включення позивачем податку на додану вартість до складу податкового кредиту грудня 2010 року в сумі 50400,00 грн., лютого 2011 року в сумі 147 823,60 грн. внаслідок відображення правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Бурбонснаб».

Доказами реального виконання спірних операцій, окрім видаткових накладних, з постачання товарно-матеріальних цінностей є, наприклад, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, документи, щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальший продаж товарів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем було надано договір постачання № 24/02 від 24 лютого 2010 року, укладений між позивачем (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурбонснаб» (т. 1 арк. справи 171-172). За умовами зазначеного договору ТОВ «Бурбонснаб» зобовязався поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та сплатити промислову продукцію згідно специфікацій та додатків, що є невідємною частиною договору. Згідно пункту 2.2. договору орієнтована вартість договору складає 1 500 000,00 грн. з ПДВ. Пунктом 4.1. договору передбачено, що поставка відбувається на умовах СРТ (м. Маріуполь). Передача (приймання) товару здійснюється на складі покупця (м. Маріуполь).

Представником позивача на підтвердження наявності в нього складських приміщень надані: договір оренди № 1, без дати укладення строком дії з 11 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, договір оренди земельної ділянки від 16 лютого 2007 року, договір оренди № 16/2-09 від 16 лютого 2009 року та реєстраційне посвідчення Маріупольського бюро технічної інвентаризації від 18 червня 2001 року (т. 2 арк. справи 43-50). Проте, апеляційний суд не приймає до уваги як доказ перебування в оренді нежитлового приміщення, орендованого на підставі договору оренди № 1 без дати укладання з огляду на відсутність в зазначеному договорі повної адреси нерухомого майна та ненадання додатків до зазначеного договору, які б надавали можливість ідентифікувати орендоване приміщення. З підстав відсутності зазначення в договорі оренди № 16/2-09 від 16 лютого 2009 року адреси орендованого приміщення, зазначений договір також не приймається судом до уваги.

Будь-яких пояснень з приводу порядку та способу узгодження адреси доставки товару, у межах договору постачання № 24/02 від 24 лютого 2010 року, укладеного між позивачем (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурбонснаб», представником позивача надано не було.

На підтвердження фактичної передачі товару представником позивача були надані видаткові накладні № 91 від 01 грудня 2010 року (т. 1 арк. справи 203), № 6 від 04 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 83), № 7 від 08 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 83), № 10 від 09 лютого 201 року (т. 1 арк. справи 91), № 11 від 21 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 91), № 12 від 22 лютого 2011 року (т.1 арк. справи 86), № 13 від 22 лютого 2011 року (т.1 арк. справи 86), № 14 від 23 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 89). В ході співставлення відомостей про товар, визначений у видаткових накладних № 6 від 04 лютого 2011 року та № 7 від 09 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 91) та відомостей про товар, визначених в специфікаціях № 8 від 03 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 197) та № 9 від 03 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 178), встановлено неузгодженість в найменуваннях та кількості товару. В ході дослідження відомостей про товар, визначених у видаткових накладних від 09 лютого 2011 року № 10, від 21 лютого 2011 року № 11, від 22 лютого 2011 року № 12, 13, від 23 лютого 2011 року № 14 та товару, визначеного в специфікаціях № 11 від 12 січня 2011 року (т. 1 арк. справи 184), № 12 від 09 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 194) розбіжностей не встановлено.

В ході дослідження наявних в матеріалах справи видаткових накладних № 91 від 01 грудня 2010 року (т. 1 арк. справи 203), № 6 від 04 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 83), № 7 від 08 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 83), № 10 від 09 лютого 201 року (т. 1 арк. справи 91), № 11 від 21 лютого 2011 року (т. 1 арк.. справи 991), № 12 від 22 лютого 2011 року (т.1 арк. справи 86), № 13 від 22 лютого 2011 року (т.1 арк. справи 86), № 14 від 23 лютого 201 року (т. 1 арк. справи 89), судом встановлено невідповідність їх вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно вимог цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні не містять місця їх складання, підписані від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Бурбонснаб» особою, повноваження якої на їх підписання неможливо встановити.

Крім цього, видаткові накладні у матеріалах справи, надані позивачем, не містять жодного посилання на договір № 24/02 від 24 лютого 2010 року, через що, враховуючи визначні невідповідності в переліку товарів, визначеного у накладних № 6 від 04 лютого 2011 року та № 7 від 8 лютого 2011 року та специфікаціях від 03 травня 2010 року № 8, 9, в суду відсутня можливість встановити відношення наданих позивачем видаткових накладних № 6 від 04 лютого 2011 року та № 7 від 8 лютого 2011 року до договору № 24/02 від 24 лютого 2010 року.

Щодо включення до складу податкового кредиту грудня 2010 року податку на додану вартість в сумі 50 400,00 грн., внаслідок відображення в податковому обліку операцій з придбання реклаймеру, апеляційний суд погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про наступне. Відомості про реклаймер, зазначені у видатковій накладній № 91 від 01 грудня 2010 року співпадають із даними специфікації № 10 від 03 листопада 2010 року (т. 1 арк. справи 173). Втім, як вбачається з листа від 26 листопада 2010 року (т. 2 арк. справи 68) та наданих пояснень представником позивача, зазначений товар постачався на умовах самовивозу. На підтвердження вивозу товару власними засобами позивач надав посвідчення на відрядження на ОСОБА_1. (т. 1 арк. справи 69) та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 2 арк. справи 70). Належним доказом вивозу товару в цьому випадку мав бути подорожній лист, оформлений підприємством позивача, а посвідчення на відрядження водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є належним доказом транспортування вантажу.

Посилання позивача на відображення придбання товарів в бухгалтерському обліку також не приймаються судом до уваги, з огляду на відсутність в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281 розшифровки обліку товару за найменуванням (т. 2 арк. справи 33, 34).

Отже, апеляційний суд не приймає посилання позивача на фактичне відбуття господарських операцій, наслідки яких були відображені в податковому обліку з податку на додану вартість за грудень 2010 року та лютий 2011 року. Посилання позивача на використання придбаних в ТОВ «Бурбонснаб» товарів в господарський діяльності шляхом їх подальшого продажу, використанні при здійсненні ремонтних робіт не приймаються також до уваги з огляду на неможливість встановити, що це саме ті товарно-матеріальні цінності, які придбавалися в ТОВ «Бурбонснаб», а не в будь-яких інших контрагентів позивача в іншому періоді.

А тому колегія суддів дійшла до висновку про недоведення позивачем фактичного відбуття господарських операцій з отримання продукції від ТОВ «Бурбонснаб», внаслідок яких позивач включив до податкового кредиту у грудні 2010 року 50 400,00 грн. та лютому 2011 року 147 823,60 грн., що свідчить про обґрунтованість висновків податкової інспекції про завищення податкового кредиту грудня 2010 року на 50 400,00 грн. та лютого 2011 року на 147 823,60 грн. та заниження податку на додану вартість у звітних податкових періодах на відповідні суми.

Неправомірність віднесення витрат до складу валових витрат призводить до неправомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за цими операціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що правомірність нарахування податку на додану вартість у сумі 198224,00 грн. призводить до правомірності застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12601,00 грн.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України N 2747-IV, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При прийнятті постанови Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року у справі № 2а/0570/15771/2011 судом були повно зясовані всі обставини справи та їм була надана належна правова оцінка, тобто рішення суду було прийнято законно та обґрунтовано.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовавтобуд" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/15771/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/15771/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 20.01.2012 року.

Колегія суддів О.О. Чебанов

М.І. Старосуд

В.П. Юрченко