Постанова № 22575808, 13.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2012 року справа №2а/0570/17377/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Блохіна А.А., Юрко І.В., секретарі судового засідання Діденко О.С., за участі представників сторін: від позивача - Дятленко В.В., Островська Л.В., від відповідача Нестерової М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Донецької виправної колонії № 124 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/17377/2011 за позовом Державного підприємства Донецької виправної колонії № 124 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області до Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.08.2011 р. № 0001052340,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач з зазначеним позовом звернувся до суду 04.10.2011 року, мотивуючи свої вимоги незгодою із спірним рішенням, яке прийнято на підставі акту перевірки від 18.07.2011 р. № 1206/23-2/08679942, яким встановлено віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість суми у розмірі 24 281,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Транс-Грейн», на твердження податкового органу не пов'язаних з господарською діяльністю та нікчемність відповідного правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не знав і не міг знати про порушення його контрагентом своїх податкових зобов'язань, та посилається на підтвердження виконання господарської операції первісними документами, у тому числі податковими накладними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає посилання суду на відсутність первинного документу, в якому нібито відсутні назва документу, дата і місце складання документу, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, особистий підпис, є безпідставними, і які потягли за собою, як наслідок, висновок суду про відсутність факту придбання підприємством продукції та обладнання у ПП «Транс-Грейн».

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та надані додаткові письмові докази, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню з винесенням нового рішення, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 05.07.2011 р. по 11.07.2011 р. ДПІ у Кіровському районі м. Донецька проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Транс-Грейн», за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р., за наслідками якої складений акт перевірки від 18.07.2011 р. № 1206/23-2/08679942.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 24 281,00 грн. (за вересень 2010 р.).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 р. № 0001052340, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 24 281,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6 070,25 грн.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором № 42 від 10.09.2010 року, укладеним між ДП "Підприємство Донецької виправної колонії УДДУ ПВП в Донецькій області ( № 124 ) та ПП "Транс - Грейн", позивач придбав у підприємства продукцію в асортименті, вказаному у специфікації, зокрема : вуголок, швелер, профіль, зварювальний станок, вуглозачисний станок, копіювально-фрезерний станок, пилку, торце - фрезерний станок, на загальну суму з податком на додану вартість (далі - ПДВ) 145 686,24 грн., у тому числі ПДВ 24 281.04 грн., ПП "Транс-Грейн" - придбало в рахунок оплати, згідно до договору № 41 від 10.09.2010 року від ДП "Підприємство Донецької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області ( № 124)" продукції на суму 145 686, 24грн., в тому числі 24 281,04 грн. ПДВ. Розрахунки між підприємствами здійснювалися у формі взаємозаліку. Станом на 30.09.2010 року заборгованість між підприємствами відсутня.

На підтвердження виконання вказаних договорів свідчать наступні документи: накладна № 300/1 від 30.09.2010 року, податкова накладна № 25 від 30.09.2010 року, накладна № 2133 від 23.09.2010 року, податкова накладна № 2133 від 23.09.2010 року, акт прийому № 110 від 23.09.2010 року та накладні № 102 від 23.09.2010 року та № 103 від 23.09.2010 року.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договорами із ПП "Транс - Грейн" відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів укладених позивачем із ПП "Транс - Грейн". Також, вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Колегія суддів також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у ПП "Транс - Грейн" не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів не приймає посилання представників відповідача в обґрунтування нікчемності договорів на те, що позивач не підтвердив фактичне виконання договорів відповідними первинними та бухгалтерськими документами, оскільки це спростовано дослідженими судом матеріалами справи (актом приймання-передачі, накладними та ін.), про що було зазначено судом вище.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочину договору № 41 від 10.09.2010 року та договору № 42 від 10.09.2010 року, укладеними між ДП "Підприємство Донецької виправної колонії УДДУ ПВП в Донецькій області ( №124 ) та ПП "Транс - Грейн".

Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню продукції за вказаними договорами із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманої продукції у його власній господарській діяльності.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Як визначено п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням наведених правових норм та наданих до матеріалів письмових документів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки вчиняючи правочин діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом, проте у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту нікчемності правочину, ні підстав для застосування санкції до відповідача у вигляді для визначення, стягнення з позивача суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій.

Суд першої інстанції при постановленні судового рішення не здійснив аналізу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а зробив висновки на припущеннях, тому доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу і є цілком слушними.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Донецької виправної колонії № 124 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області у справі № 2а/0570/17377/2011 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/17377/2011 - скасувати.

Позовні вимоги Державного підприємства Донецької виправної колонії № 124 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області до Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.08.2011 року № 0001052340 - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 року № 0001052340, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 24 281,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6 070,25 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 18 січня 2012 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.