Постанова № 22570299, 11.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року справа №2а/0570/18116/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів Білак С. В. , Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 01.12.11р., ОСОБА_3 довіреність від 01.12.11р.

від відповідача: ОСОБА_4 довіреність від 20.12.11р., ОСОБА_5 довіреність від 05.01.12р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Зевс Кераміка", Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011р. у справі № 2а/0570/18116/2011 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Зевс Кераміка" до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011р. у справі № 2а/0570/18116/2011 задоволено частково позов Приватного акціонерного товариства "Зевс Кераміка" до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області, внаслідок чого визнано частково недійсним податкове повідомлення рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції від 04.10.2011р. № 0000382240 в сумі 72 880,76 грн; визнано частково недійсним податкове повідомлення рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції від 04.10.2011р. № 0000372240 в сумі 46128,10 грн., у тому числі - 36902,48грн. за основним платежем та 9225,62 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Словянська обєднана державна податкова інспекція Донецької області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Приватне акціонерне товариство "Зевс Кераміка" просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт від 20.09.2011р. № 4644/23-3/32359747 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.10.2011 р. № 0001581740, від 04.10.2011 р. № 0000382240 та від 04.10.2011 р. № 0000372240.

Податковим повідомленням-рішенням від 04.10.2011 року № 0000382240 на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та згідно ст.4 Закону України «Про порядок здійснення рахунків в іноземній валюті» до позивача була застосована пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 76899,72 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення термінів розрахунків, передбачених ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Зазначене податкове повідомлення рішення судом першої інстанції визнано частково недійсним в сумі 72 880,76 грн. Позивачем не оспорюється часткове задоволення позову.

Актом перевірки встановлено, що позивачем був укладений контракт № 769 від 13.11.2009р. з ТОВ “КСК”(Росія) на поставку плитки керамічної глазурованої та неглазурованої. Оплата за товар здійснюється шляхом прямого банківського переказу з рахунку покупця (ТОВ “КСК”) в банку ФКБ “Петрокоммерц” на р/р продавця (ЗАТ “Зевс Кераміка”) на наступних умовах: 30% передплати на підставі рахунку-фактури та 70% - з відстрочкою 30 календарних днів після дати відвантаження, або у вигляді 100% попередньої оплати.

На виконання умов контракту позивачем був поставлений товар на адресу ТОВ “КСК” в сумі 16 158,24 рос.руб. за вантажною митною декларацією № 3159 від 18.12.2009р., в сумі 161 582,40 рос.руб. за вантажною митною декларацією №153 від 22.01.2010р., на суму 161582,40 рос.руб. за вантажною митною декларацією № 233 від 29.01.2010р.

Статтею 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Виходячи з наведеного, законодавчо встановлений термін повернення валютних цінностей за зазначеними вантажними митними деклараціями становить:16.06.2010р. - в сумі 16 158,24 рос.руб.; 21.07.2010р. - в сумі 161 582,40 рос.руб.; 28.07.2010р. - в сумі 161 582,40 рос.руб..

20.12.2010р. ЗАТ “Зевс Кераміка” (першочерговий кредитор) підписало договір про переказ боргу та уступку права вимоги з ТОВ “КСК” (Росія) (першочерговий боржник) та ТОВ “Протайл” (Росія) (новий кредитор та новий боржник) на виконання контракту №769 від 13.11.2009р., згідно до п.1 якого першочерговий боржник замінює свій борг на нового боржника, а новий боржник замінює першопочаткового боржника як сторону обов'язку по контракту № 769 від 13.11.2009р. відносно наведених вище платіжних зобовязань на загальну суму 339 323,04 рос.руб.

Згідно до п.2 цієї угоди, першопочатковий кредитор (ЗАТ “Зевс Кераміка”) уступає новому кредитору (ТОВ “Протайл”) право вимоги по контракту №769 від 13.11.2009р. на вищезазначені платіжні зобовязання на суму 339 323,04 рос.руб.

У п.4 наведеної угоди встановлено, що зобовязання Нового боржника (ТОВ “Протайл”) перед першопочатковий кредитором (ЗАТ “Зевс Кераміка”) можуть бути виконані шляхом заліку зустрічних однорідних грошових вимог.

Між ЗАТ “Зевс Кераміка” та ТОВ “Протайл” 30.12.2010р. було укладено договір про залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якого зобовязання ТОВ “Протайл” перед ЗАТ “Зевс Кераміка” по договору про переказ боргу та уступку права вимоги від 20.12.2010р. (стосовно договору № 769 від 13.11.2009р. з ТОВ “КСК”) припинилися в сумі 339 323,04 рос.руб., а зобовязання ЗАТ “Зевс Кераміка” перед ТОВ “Протайл” по агентському договору № 300 від 01.10.2010р. припинилися частково - в сумі 339 323,04 рос.руб.

Індивідуальну ліцензію на перевищення терміну розрахунків, передбаченого ст..1 України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, позивачем не надано.

Податковий орган не заперечує тих обставин, що діюче законодавство дозволяє виконання зобов'язання за зовнішньоекономічними договорами не тільки у грошовій формі, а й іншим способом, зокрема шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, а тому пеню було нараховано починаючи з наступного дня після закінчення законодавчо встановленого терміну повернення валютних цінностей за спірними вантажними митними деклараціями, а саме з 17.06.2010р., 22.07.2010р., 29.07.2010р. по 30.12.2010р. - дату укладання договору про залік зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Статтею 4 цього Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки зобовязання щодо зарахування валютної виручки на рахунок позивача за контрактом № 769 від 13.11.2009р. були припинені після закінчення законодавчо встановленого граничного терміну повернення валютних цінностей, то відповідачем правомірно було нараховано пеню за цим контрактом в сумі 42455,38 грн. станом на дату укладання договору про залік зустрічних однорідних вимог. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно було задоволено позов в цій частині.

Податковим повідомлення-рішенням від 04.10.2011 року № 0000382240 відповідачем було також нараховано пеню в сумі 26686,13 грн. за порушення термінів розрахунків за контрактом №1135 від 09.06.2010р., укладеним з ТОВ “БелИв”(м. Москва, Росія) на постачання плитки керамічної. Оплата за товар здійснюється шляхом прямого банківського переказу з рахунку покупця на р/р продавця на підставі рахунку-фактури продавця на умовах відстрочки платежу - 75 календарних днів з дати відвантаження.

На виконання умов контракту позивачем було відвантажено ТОВ “БелИв” плитку керамічну глазуровану з кам'яної кераміки для підлоги згідно наступних за вантажних митних декларацій: №700050000/2010/002219 від 22.06.2010р. на суму 68537,97 грн. (266218,55 рос.руб.), при цьому законодавчо встановлений термін надходження валютної виручки 19.12.2010р; № 700050000/2010/002207 від 22.06.2010р. на суму 100456,08 грн. (390 196,45 рос.руб.), при цьому законодавчо встановлений термін надходження валютної виручки 19.12.2010р..

Між позивачем, ТОВ “БелИв” та ТОВ “Протайл” 31.01.2011р. було укладено угоду про переказ боргу та уступку права вимоги, відповідно до умов якого першочерговий боржник (ТОВ “БелИв”) переводить свій борг на нового боржника (ТОВ “Протайл”), внаслідок чого новий боржник (ТОВ “Протайл”) замінює першочергового боржника (ТОВ “БелИв”) як сторону зобовязань по контракту № 1135 від 09.06.2010р. в сумі 266218,55 рос.руб. згідно рахунку-фактури № 16746 від 16.06.2010р. по ВМД № 700050000/2010/002219 від 22.06.2010р. та в сумі 390196,45 рос.руб. згідно рахунку-фактури № 16849 від 16.06.2010р. по ВМД № 700050000/2010/002207 від 22.06.2010р. на загальну суму 656415,00 рос.руб.. ЗАТ “Зевс Кераміка” уступає ТОВ “Протайл” право вимоги на суму 656415,00 рос.руб.

Відповідно до п. 4 зазначеного контракту, по узгодженню сторін обовязки нового боржника перед першопочатковим кредитором можуть бути виконані шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог у випадку наявності таких.

31.01.2011р. між ЗАТ “Зевс Кераміка” та ТОВ “Протайл” було укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог по агентському договору на продаж продукції № 300 від 01.10.2010р., згідно якого ЗАТ “Зевс Кераміка” повинно сплатити ТОВ “Протайл” суму 441035,76 рос.руб. та по договору переведення боргу та уступці права вимоги від 31.01.2011р. (відносно контракту купівлі-продажу № 1135 від 09.06.2010р. з ТОВ “БелИв”), за яким ТОВ “Протайл” повинна сплатити ЗАТ “Зевс Кераміка” суму 656415,00 рос.руб.

Перераховані вище грошові зобовязання ЗАТ “Зевс Кераміка” перед ТОВ “Протайл” та ТОВ “Протайл” перед ЗАТ “Зевс Кераміка” завершуються в сумі 441 035,76 рос.руб., обовязки ТОВ “Протайл” перед ЗАТ “Зевс Кераміка” по договору про переказ боргу та уступки права вимоги від 31.01.2011р. (відносно контракту №1135 від 09.06.10р.) вважаються погашеними частково в сумі 411035,76 76 рос.руб., а обовязки ЗАТ “Зевс Кераміка” перед ТОВ “Протайл” по агентському договору №300 від 01..10.2010р. вважаються погашеними повністю в сумі 441 035,76 рос.руб.

Між ЗАТ “Зевс Кераміка” та ТОВ “Протайл” 28.02.2011р. було укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог по агентському договору на продаж продукції № 300 від 01.10.2010р., згідно якого ЗАТ “Зевс Кераміка” повинно сплатити ТОВ “Протайл” суму 376226,50 рос.руб. та по договору переведення боргу та уступці права вимоги від 31.01.2011р. (відносно контракту купівлі-продажу № 1135 від 09.06.2010р. з ТОВ “БелИв”), за яким ТОВ “Протайл” повинна сплатити ЗАТ “Зевс Кераміка” суму 215379,24 рос.руб.

Перераховані вище грошові зобовязання ЗАТ “Зевс Кераміка” перед ТОВ “Протайл” та ТОВ “Протайл” перед АТ “Зевс Кераміка” завершуються в сумі 215 379,24 рос.руб.; зобовязання ТОВ “Протайл” перед ЗАТ “Зевс Кераміка” по договору про переказ боргу та уступки права вимоги від 31.01.2011р. (відносно контракту №1135 від 09.06.10р.) вважаються погашеними частково в сумі 215 379,24 рос.руб.; а обовязки ЗАТ “Зевс Кераміка” перед ТОВ “Протайл” по агентському договору №300 від 01.10.10р. вважаються погашеними частково в сумі 215 379,24 рос.руб.

Індивідуальну ліцензію на перевищення терміну розрахунків, передбаченого ст. 1 України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, позивачем не надано.

Податковим органом пеню за спірними вантажними митними деклараціями було також нараховано починаючи з наступного дня після закінчення законодавчо встановленого терміну повернення валютних цінностей по дату укладання договору про залік зустрічних однорідних вимог - 31.01.2011р. , 28.02.2011р.

Колегія суддів вважає, що оскільки зобовязання щодо зарахування валютної виручки на рахунок позивача за контрактом №1135 від 09.06.2010р. були припинені після закінчення законодавчо встановленого граничного терміну повернення валютних цінностей, то відповідачем правомірно було нараховано пеню за цим контрактом в сумі 26686,13 грн. станом на дату укладання договору про залік зустрічних однорідних вимог. За таких обставин, судом першої інстанції безпідставно було задоволено позов в цій частині.

Спірним податковим повідомлення-рішенням відповідачем також було нараховано пеню в сумі 3737,72 грн. за прострочення надходження валютної виручки за контрактом № ZС12/10 від 20.01.2010р. з ОFFICINA FERRARI CARLO SPA CON UNICO SOCIO та в сумі 1,53 грн. за контрактом № 704 від 13.10.2009р. з Sіkо S Ltd., Bulgaria, Sofia Neofit Bozveli str.

В акті перевірки зазначено, що станом на 01.04.2010р. по контракту № ZС12/10 від 20.01.2010р. значиться дебіторська заборгованість в сумі 15476,08 євро., законодавчо встановлений строк повернення якої 12.09.2010р. Враховуючи, що виручка в сумі 15476,08 євро надійшла 20.09.2010р. податковим органом і було нараховано пеню в сумі 3737,72 грн.

Перевіркою також встановлено, що станом на 01.04.2010р. по контракту № 704 від 13.10.2009р. з Sіkо S Ltd., Bulgaria, Sofia Neofit Bozveli str. на постачання плитки керамічної значиться дебіторська заборгованість в сумі 1,00 євро, законодавчо встановлений термін надходження якої - 21.04.2010р.. Прострочення законодавчо встановлених строків складає 1,00 євро на 48 днів (з 22.04.2010р. по 08.06.2010р.дата надходження валютної виручки), у звязку з чим податковим органом нараховано пеню в сумі 1,53 грн.

Під час апеляційного провадження встановлено, що факт оформлення позивачем вантажних митних декларацій №700050000/2010/000832 від 16.03.2010р. (контракт № ZС12/10 від 20.01.2010р.) та №700050000/9/002485 від 23.10.2009р. (контракт № 704 від 13.10.2009р.), за якими виникла дебіторська заборгованість, був досліджений податковим органом при проведенні попередньої перевірки, результати якої оформлені актом №5963/23-3-32359747 від 30.08.2010р.. Враховуючи, що на дату складання цього акту ще не сплинув граничний термін надходження валютної виручки, то пеня за наведеними вантажними митними деклараціями була нарахована відповідачем за наслідками проведеної перевірки 20.09.2011р.,

Колегія суддів вважає, що оскільки факт порушення граничних термінів надходження валютної виручки в сумі 15476,08 євро за вантажною митною декларацією №700050000/2010/000832 від 16.03.2010р. та в сумі 1,00 євро за вантажною митною декларацією №700050000/9/002485 від 23.10.2009р. підтверджується матеріалами справи та позивачем не спростовано, то відповідачем правомірно було нараховано пеню в сумі 3737,72 грн. та в сумі 1,53 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно було задоволено позов в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.10.2011 року № 0000382240 в сумі 72880,76 грн.

Податковим повідомлення-рішенням від 04.10.2011р. № 0000372240 відповідачем згідно з п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України позивачу збільшена сума грошових зобовязань за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 86490,00 грн., у т.ч. 69192,00 грн. за основним платежем та 17298,00 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.13.2. ст.13 п.16.13 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” при виплаті доходу нерезиденту Emilceramica S.p.A. згідно з угодою від 31.05.2010р. про залік зустрічних однорідних вимог у розмірі 80200,00 евро.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був укладений контракт з Spearanza S.p.A. (Італія) № ZC71/08 від 25.02.2008р. на використання ЕRР-системи, згідно до п. 1.1 якого компанія Spearanza S.p.A. передає, а ліцензіат ЗАТ “Зевс Кераміка” отримує невиключне право на використання програмних продуктів (ліцензію) за умов, зазначених в цій угоді.

За отримане право на використання програмних продуктів (ліцензію) Spearanza S.p.A. видані позивачу інвойси на оплату № 1 від 31.12.2008р. на суму 40100,00 євро та № 1 від 23.12.2009р. на суму 40100,00 євро та між сторонами підписані акти виконаних робіт від 31.12.2008р. на суму 40100,00 євро та від 23.12.2009р. на суму 40100,00 євро .

Між ЗАТ “Зевс Кераміка”, Spearanza S.p.A. та Emilceramica S.p.A. 05.05.2010р. було складено угоду про переведення боргу та уступку права вимоги, відповідно до умов якого першочерговий кредитор (Spearanza S.p.A.) переводить свій борг на нового кредитора (Emilceramica S.p.A.), внаслідок чого новий кредитор замінює першочергового кредитора як сторону зобовязання в контракті № ZC71/08 від 25.02.2008р. стосовно наведених вище платіжних зобовязань на загальну суму 80200,00 євро.

Першочерговий кредитор (Spearanza S.p.A.) уступає новому кредитору (Emilceramica S.p.A.) право вимоги по контракту № ZC71/08 від 25.02.2008р. на вищевказану суму.

Згідно із п.4 даного договору за згодою сторін зобов'язання першочергового боржника перед новим кредитором можуть бути виконані шляхом заліку зустрічних однорідних грошових вимог у разі наявності таких.

Між ЗАТ “Зевс Кераміка” та Emilceramica S.p.A. 31.05.2010р. було складено угоду про залік однорідних вимог, відповідно до умов якої грошові зобовязання ЗАТ “Зевс Кераміка” перед Emilceramica S.p.A. та Emilceramica S.p.A. перед ЗАТ “Зевс Кераміка” припиняються в сумі 80200,00 євро з дати підписання даної угоди, а саме, зобовязання Emilceramica S.p.A. перед ЗАТ “Зевс Кераміка” по контракту № 357 від 03.02.2009р. є погашеними в сумі 80200,00 євро, а зобовязання ЗАТ “Зевс Кераміка” перед Emilceramica S.p.A. за договором про переведення боргу та уступку права вимоги від 05.05.2010р. (у відношенні контракту на використання ЕRР-системи № ZC71/08 від 25.02.2008р.) є погашеними повністю в сумі 80200,00 євро.

На адресу позивача Emilceramica S.p.A. було направлено лист від 19.09.2011р. про те, що оподаткування доходу у вигляді роялті, отриманого від резидента України по договору на користування ЕRР-системи № ZC71/08 від 25.02.2008р. в сумі 47000,00 грн. згідно договору про переведення боргу та уступку права вимоги від 05.05.2010р., у 2010р. здійснено у повному обсязі згідно норм діючого законодавства Італії.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що позивач при виплаті доходу нерезиденту - Emilceramica S.p.A. з джерелом його походження з України за надання права на використання програмних продуктів у розмірі 80 200,00 євро (еквівалент 787 118,41 грн. за офіційним курсом, встановленим НБУ станом на 31.05.2010р.) за угодою між ЗАТ “Зевс Кераміка” та Emilceramica S.p.A. про залік однорідних вимог від 31.05.2010р., повинен був сплатити податок на доходи нерезидента від надання даних послуг, що передбачено пунктом 13.2 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” за ставкою у розмірі 15 відсотків, від їх суми та за їх рахунок.

Позивач не заперечує тих обставин, що датою виплати доходу на користь Emilceramica S.p.A. є 31.05.2010р. - дата укладання угоди про залік однорідних вимог. Однак, донарахування податку вважає безпідставним з огляду на положення ст..12 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, яка ратифікована Україною Законом України “Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень” від 17.03.1999р. № 502-XIV.

Порядок оподаткування нерезидентів визначений статтею 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (чинний у спірний період), за приписами п.13.1 якої будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг".

Як вбачається з п. 1.30. ст. 1 цього Закону роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Аналогічна норма міститься у п. 18.1. ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якої, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Між Урядом України і Урядом Італійської Республіки з метою уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень 26.02.1997р. підписана Конвенція про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, яка ратифікована Україною Законом України “Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень” від 17.03.1999р. № 502-XIV та набула чинності 25.02.2003р. (далі Конвенція), згідно до п. 3 ст. 2 якої існуючими податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є в Україні: (i) податок на прибуток підприємств; (ii) прибутковий податок з громадян незалежно від того, зібрані вони утриманням у джерела чи ні (надалі "український податок").

У п.п. 1, 2 ст. 12 Конвенції встановлено, що роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на роялті, податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 7 відсотків валової суми роялті. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

На даний час компетентними органами не встановлено спосіб застосування наведеного обмеження.

З викладеного вбачається, що міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, передбачена можливість оподаткування роялті, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, безпосередньо в Італії згідно норм діючого законодавства цієї держави.

На підтвердження наявності підстав для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, нерезидентом Emilceramica S.p.A. надано належним чином легалізований сертифікат нерезидента від 18.05.2010р. та від 13.07.2011р., якими засвідчено, що Emilceramica S.p.A. є резидентом Італії та підлягає оподаткуванню прибутків в Італії згідно з конвенцією для уникнення подвійного оподаткування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно було збільшено суму грошових зобовязань за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 86490,00 грн., у т.ч. 69192,00 грн. за основним платежем та 17298,00 грн. за штрафними санкціями, а тому вимоги позивача про визнання недійсним повідомлення-рішення від 04.10.2011р. № 0000372240 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Податковим повідомлення-рішенням від 04.10.2011р. № 0001581740 відповідачем згідно з п.п. 54.3.5. п. 54.3. ст. 54, п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України нараховані позивачу штрафні санкції за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 511,00 грн. , у тому числі: 1 грн. за подання не в повному обсязі податкової звітності 1 квартал 2011р., 510 грн. за 2 квартал 2011р.

Пунктом 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України встановлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.“б” п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України в частині подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків.

Актом перевірки встановлено, що позивачем здійснювалися виплати доходів фізичним особам-підприємцям за надану сировину та послуги у період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р.

За період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. відповідачем встановлено порушення ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію фізичних осіб” від 22.12.1994р. № 320/94-ВР в частині надання не в повному обсязі інформації по податковому розрахунку доходу фізичних осіб за формою №1-ДФ. Відомості за формою №1-ДФ надавались до податкового органу в порушення Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України 29.09.2003р. № 451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003р. за № 960/8281, а саме без відображення сум виплат доходів фізичним особам-підприємцям за надану сировину та послуги період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р.

За період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. відомості за формою №1-ДФ також надавались позивачем без відображення суми виплат доходів фізичних особам-підприємцям за надану сировину та послуги за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., що є порушенням Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. за № 46/18784.

У п. “б” п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

ЗакономУкраїни “Про внесення змін до Податкового кодексу України” від 07.04.2011р. № 3221-VI, який набрав чинності 20.04.2011р., були внесені зміни у пункті 176.2 статті 176 в абзаці першому підпункту "6", згідно до яких наведений вище розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду”.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що з 20.04.2011р. податкові агенти, зобов'язані подавати розрахунок суми доходу, лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку.

У розумінні п. 1.15. ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який діяв до 01.01.2011р., податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Разом з тим, згідно з вимогами п. “б” п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку”, затверджено наказом ДПА України від 29.09.2003 № 451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за N 960/8281, згідно до п.3.2 якого у графі 3а форми № 1ДФ “Сума нарахованого доходу” відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі, відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу, його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Додатком до Порядку визначено, що під ознакою доходу “42” розуміється “Дохід, виплачений самозайнятій особі (ст. 4 Закону)”.

У розумінні п. 1.19. ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” самозайнятою особою є платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податковий агент про виплачені суб'єкту підприємницької діяльності суми зобов'язаний повідомити податковий орган у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за ознакою доходу “42”“Дохід, виплачений самозайнятій особі”.

Якщо у випадку виплати юридичною особою доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, останній за будь-яких причин не пред'являє документів, підтверджуючих, що він зареєстрований підприємцем, така юридична особа - податковий агент повинен виконати всі покладені на нього Законом функції податкового агента у відповідності до п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 "а" ст. 17, п. 19.2 ст. 19 цього Закону, зокрема, нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з виплаченого на користь такого платника доходу та повідомити про це податковому органу у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за ознакою доходу "01" "Як про дохід за цивільно-правовим договором".

У п.п.14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

За приписами п. “б” п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України ( в редакції, чинної до 20.04.2011р.) особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

З 01.04.2011р. набрав чинності наказ ДПА України від 24.12.2010р. № 1020, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. за № 46/18784, яким затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, у п.п. 3.2, 3.3 якого містяться норми, аналогічні п.п. 3.2., 3.3. наказу ДПА України від 29.09.2003 № 451.

Додатком до Порядку у наказі № 1020 визначено, що за ознакою доходу “157”розуміється “Дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу)”.

У розумінні пп. 14.1.226. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що аналогічно порядку, який діяв до 01.04.2011р., податковий агент про виплачені суб'єкту підприємницької діяльності суми зобов'язаний повідомити податковий орган у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за ознакою доходу “157”“Дохід, виплачений самозайнятій особі”.

Судом першої інстанції правомірно було враховано, що відповідно до п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Дана норма звільняє платника податків від утримання податку на доходи, якщо фізичною особою - підприємцем, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності. Разом з тим, дана норма не звільняє платника податків нараховувати (виплачувати) фізичній особі підприємцю доход від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності та відображати такий нарахований доход у формі № 1ДФ.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач у спірний період зобовязаний був повідомити податковому органу про всі виплачені підприємцям суми доходів у порядку, визначеному п. “б”п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а тому відповідачем правомірно було застосовано штрафні санкції в сумі 510,00грн. та 1,00 грн.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з частковим порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Зевс Кераміка", Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011р. у справі № 2а/0570/18116/2011 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011р. у справі № 2а/0570/18116/2011 - скасувати.

Позов Приватного акціонерного товариства "Зевс Кераміка" до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції від 04.10.2011р. № 0000372240, яким позивачу збільшена сума грошових зобовязань за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 86490,00 грн., у тому числі за основним платежем 69192,00 грн., за штрафними санкціями 17298,00 грн.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Зевс Кераміка” витрати по сплаті судового збору в розмірі 01грн.13 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 січня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 16 січня 2012 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок