Рішення № 22563733, 27.03.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-10626/2011

2/412/430/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді Башмакова Є.А.,

при секретарі Карасьова К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про стягнення відсотків та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2011 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про стягнення відсотків за депозитними договорами в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх вимог, які були уточнені представником позивача в судовому засіданні, позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні посилалися на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк»було укладено три договори банківського вкладу в іноземній валюті: договір №SAMDN25000703677238 від 09.06.2008 року; договір №SAMDN26000705508181 від 30.03.2009 року; №SAMDN26000708548217 від 30.11.2009 року. Вкладником ОСОБА_2 було вчинено розпорядження банку щодо права на вклади та нараховані відсотки на випадок смерті на користь позивача. Позивач звернувся до відповідача для отримання коштів за вищезазначеними договорами, проте відповідач виплатив позивачу кошти без нарахованих відсотків. Тому представник позивача просила стягнути з відповідача суму відсотків за договорами, яка відповідно до розрахунку складає 2643,37 євро. Крім того, представник позивача просила суд стягнути з відповідача на користь позивача суму сплачену за кредитною карткою померлого у розмірі 2024, 96 грн., судові витрати по справі у розмірі 6618,77 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000, 00.

У судове засідання зявилася представник позивача ОСОБА_3, уточнила позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача Пелих Я.М. у судовому засіданні позов не визнала, просила суд у задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк»було укладено три договори банківського вкладу в іноземній валюті: договір №SAMDN25000703677238 від 09.06.2008 року;договір №SAMDN26000705508181 від 30.03.2009 року; №SAMDN26000708548217 від 30.11.2009 року.

Договір №SAMDN25000703677238 від 09.06.2008 року передбачав вклад на 2 роки, з відсотковою ставкою 10,5 % річних, з виплатою відсотків щомісячно, на суму 7,000 євро.

Договір №SAMDN26000705508181 від 30.03.2009 року передбачав вклад на 1 місяць, з відсотковою ставкою 12,1% річних з 30.05.2009 року, з щоденним нарахуванням відсотків по вкладу, на суму 11000, 00 євро.

Договором №SAMDN26000708548217 від 30.11.2009 року передбачено вклад строком на 1 місяць з відсотковою ставкою 11,5 % річних, з щоденним нарахуванням відсотків по вкладу, на суму 3000,00 євро.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1.

Судом також встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 25.05.2011 року на підставі заповідальних розпоряджень, зроблених 30.03.2009 року, 09.06.2008 року та 30.11.2009 року в КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровська щодо рахунків №НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві права на вклади ОСОБА_2 є ОСОБА_1. Спадщина на яку видане зазначене свідоцтво складається з депозитних вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходиться у відділенні №99 Дніпропетровського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк»на рахунку №НОМЕР_2, договір №SAMDN26000705508181, з залишком вкладу 11229,37 євро, на рахунку №НОМЕР_3, договір № SAMDN25000703677238, з залишком вкладу 7228, 48 євро, на рахунку №НОМЕР_4, договір №SAMDN26000708548217, з залишком вкладу 3060, 21 євро, що належали померлому на підставі довідки, виданої 28.04.2011 року вищезгаданим банком.

Судом зясовано, що позивач 05.10.2011 року отримав за договором № SAMDN25000703677238 - 7228, 48 євро, за договором №SAMDN26000708548217 3060, 21 євро та 03.11.2011 року за договором №SAMDN26000705508181 11229, 37 євро, що підтверджується відповідними розписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, спадкоємець позивач, отримав тільки суму вкладів з відсотками, що були нараховані на день смерті вкладника на ІНФОРМАЦІЯ_2, не дивлячись на те, що договори депозитного банківського вкладу в іноземній валюті розірвані з відповідачем не були.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунків ТОВ «Аудиторська фірма «Альтаір»(свідоцтво АПУ №3222 від 30.07.2003 року; свідоцтво ДКЦПФР Серія АБ № 000126 від 22.02.2007 року) сума відсотків, які повинні були бути нараховані відповідно до договору депозитного банківського вкладу від 09.06.2008 року № SAMDN25000703677238 за період з 25.08.2010 року по 05.10.2011 року складає 817, 56 євро;відсотки, які повинні були бути нараховані відповідно до договору депозитного банківського вкладу від 30.03.2009 року № SAMDN26000705508181 за період з 25.08.2010 року по 03.11.2011 року - 1 442, 06 євро; відсотки, які повинні були бути нараховані відповідно до договору депозитного банківського вкладу від 30.11.2009 року № SAMDN26000708548217 за період з 25.08.2010 року по 05.10.2011 року 383, 75 євро, що разом складає 2643, 37 євро.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу (ЦК) України, умовами укладених договорів банківського вкладу в іноземній валюті: №SAMDN25000703677238 від 09.06.2008 року; №SAMDN26000705508181 від 30.03.2009 року; №SAMDN26000708548217 від 30.11.2009 року.

Частиною 1 статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладнику таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Згідно з ч.1 ст.1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Згідно ст.1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав. Відповідно до ч.6 ст.1061 ЦК України, у разі повернення вкладу виплачуються всі нараховані до цього моменту відсотки.

Відповідно до п.12 договору №SAMDN25000703677238 від 09.06.2008 року, п. 10 договору №SAMDN26000705508181 від 30.03.2009 року, п.12 договору №SAMDN26000708548217 від 30.11.2009 року дія зазначених договорів припиняється з виплатою клієнту всієї суми вклада разом з відсотками.

Таким чином, оскільки позивач, отримав тільки суму вкладів з відсотками, що були нараховані на день смерті вкладника на ІНФОРМАЦІЯ_2, не дивлячись на те, що дія договорів депозитного банківського вкладу в іноземній валюті на час смерті вкладника припинена не була, суд приходить до висновку про правомірність та обгрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача суми нарахованих відсотків у розмірі 2643, 37 євро.

Представник позивача також просила суд стягнути з відповідача суму сплачену після смерті ОСОБА_2 за кредитною карткою померлого 2024,96 грн., обгрунтовуючи зазначену позовну вимогу тим, що відповідач не мав права відраховувати із зарплатної картки померлого кошти за кредитним договором та нараховувати відсотки по ньому.

Проте на підтвердження відрахування з кредитної картки зазначеної суми 2024,96 грн. суду не було надано ніяких доказів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд обмежений у можливості проявляти свою ініціативу, він зобовязаний вирішувати спори лише в межах заявлених фізичними та юридичними особами вимог і на підставі поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Таким чином, під час розгляду даної цивільної справи представником позивача та позивачем не було надано суду доказів, які свідчили б про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми 2024, 96 грн.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні просила суд задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача у якості відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., так як порушення законів зі сторони відповідача призвело до затягування процедури оформлення позивачем спадкових прав. Також, в своїх поясненнях від 27.03.2012 року позивач посилався на те, що доказування свого права на відсотки за депозитними договорами, звернення за правовою допомогою та до суду забрало у позивача багато часу та здоровя.

Проте суд вважає вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача у якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї та близьких родичів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розяснено, що позовні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено наступне: в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, обчислюючи розмір моральної шкоди, якими доказами це підтверджується.

Позивач не надає доказів для підтвердження глибини душевних страждань, завданих йому у звязку з невиплатою відсотків по депозитним вкладам, зокрема, відсутні будь-які медичні документи про проходження лікування, чеки витрат на ліки, висновки лікарів про погіршення стану здоровя у звязку з невиплатою відсотків по депозитним вкладам.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Крім того, позивачем та його представником не надано суду обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди, яку представник позивача просила стягнути з відповідача, з яких міркувань виходив позивач, зазначаючи суму завданої йому моральної шкоди в розмірі саме 5000,00 грн. суду не зрозуміло.

Представник позивача просила стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 6618,77 грн., з яких: відправлення відповідачу листів на замовлення 29,28 грн., запит на інформацію від 16.01.2012 року 6,80 грн., судовий збір при зверненні до суду з урахуванням послуг банку при подачі позову 346,92 + 3,47 =350,39 грн.; судовий збір за заяву про забезпечення доказів 107,30 + 6,00=113,30 грн., витрати, повязані з послугами Головного управління юстиції при наданні спадкової справи 119,00 грн., кошти сплачені за послуги аудиторської фірми «Альтаїр»- 1000, 00 грн., витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з того, що позовні вимоги задоволені судом частково, а саме: сума, яку суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача, складає 2643, 37 євро (дві тисячі шістсот сорок три євро 37 центів), судові витрати присуджуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір»за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Відповідно до матеріалів справи, а саме: позовної заяви з відповідною відміткою канцелярії, позивач звернувся до суду з позовом 19.12.2011 року, до позовної заяви додана квитанція про сплату судового збору від 17.12.2011 року. Станом на день сплати 17.12.2011 року офіційний курс НБУ складав 10, 40 грн. Таким чином, 2643, 37 євро складали 27491,05 грн. (2643, 37 євро*10,40 грн).

Відповідно до ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»ставка судового збору для позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Тобто, 1% від 27491,05 грн. складає 274,91 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Послуги банку за перерахування судових витрат в розмірі 9,47 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки зазначені витрати не передбачені ч.3 ст. 79 ЦПК України та не відносяться відповідно до зазначеної норми до складу судових витрат.

Позовні вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. також не підлягють задоволенню, оскільки надана представником позивача копія договору про надання правової допомоги не є бланком суворої звітності та не може бути прийнята судом як належний доказ.

Крім того, позивачем та представником позивача не було підписано акт приймання-передачі наданих послуг, оскільки в наданій представником позивача копії, яка наявна в матеріалах справи, відсутні будь-які відомості та підписи.

Всі інші заявлені представником позивача вимоги щодо стягнення судових витрат підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються відповідними квитанціями та відносяться до судових витрат відповідно до ст. 79 ЦПК України.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відсотки за депозитними вкладами у розмірі 2643, 37 євро та судові витрати у розмірі 1537, 29 грн., з яких: відправлення відповідачу листів на замовлення 29,28 грн., запит на інформацію від 16.01.2012 року 6,80 грн., судовий збір при зверненні до суду - 274,91 грн.; судовий збір за заяву про забезпечення доказів 107,30 грн., витрати, повязані з послугами Головного управління юстиції при наданні спадкової справи 119,00 грн., кошти сплачені за послуги аудиторської фірми «Альтаїр»- 1000, 00 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити, у звязку з викладеними вище обставинами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,6 ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 23, 1058, 1061 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 79, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ,-

В И Р І Ш И В :

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(м. Дніпропетровськ, вул. Наб. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1відсотки за вкладами у розмірі 2643, 37 євро (дві тисячі шістсот сорок три євро 37 центів).

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(м. Дніпропетровськ, вул. Наб. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1у рахунок відшкодування судових витрат 1537, 29 грн. (одна тисяча пятсот тридцять сім грн. 29 коп.), з яких: відправлення відповідачу листів на замовлення 29,28 грн., запит на інформацію від 16.01.2012 року 6,80 грн., судовий збір при зверненні до суду - 274,91 грн.; судовий збір за заяву про забезпечення доказів 107,30 грн., витрати, повязані з послугами Головного управління юстиції при наданні спадкової справи 119,00 грн., кошти сплачені за послуги аудиторської фірми «Альтаїр»- 1000, 00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Є.А. Башмаков