Постанова № 22561596, 20.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року справа №2а/0570/6172/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрченко В.П.

суддів Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Крамській С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Донекосервіс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2011 року по справі за позовом комунального підприємства «Донекосервіс» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення від 11.02.2011 року №0000121700/0, -

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство «Донекосервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправними дій та визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 11.02.2011 року № 0000121700/0 про нарахування штрафної санкції по податку на доходи найманих працівників у розмірі 127672,45грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції встановив, що позивачем протягом 2009-2010 р.р. порушувались строки виплати заробітної плати, в звязку з чим, здійснювалась несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб. Вказаний факт знайшов своє підтвердження під час проведення перевірки в 2011 році, а тому на підставі Податкового кодексу України позивачу правомірно визначено штрафні санкції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу на обґрунтування якої зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт від 28.01.2011 року №92/17-3/32123444. (том 1 а.с. 208) На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 11.02.2011 року № 0000121700/0, яким нарахована штрафна санкція згідно з п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до ст.127 Податкового кодексу України у розмірі 127672,45грн. в звязку з порушенням п.п.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

В ході перевірки встановлено порушення ст.24 Закону України «Про оплату праці», у частині нерегулярної виплати заробітної плати та виплати один раз на місяць та п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - підприємством несвоєчасно перераховувався податок з доходів фізичних осіб. В акті перевірки зазначено, що станом на 31.12.2010 року на Кт рахунку «Розрахунки по податкам» рахувалась заборгованість перед бюджетом на загальну суму 20820,39грн., у т.ч. поточна заборгованість за грудень 2010 року у сумі 7408,13грн. та заборгованість за попередні періоди у сумі 13412,26 грн. Як вбачається з акту перевірки та розрахунку штрафу до акту перевірки, - порушення сплати податку з доходів фізичних осіб мало місце в 2009-2010р.р.:

за період з 01.05.2009 року по 05.05.2009 року 234,74грн.х25%=58,69грн.

за період з 31.05.2009 року по 05.06.2009 року 6267,99грн.х50%=3134,00грн.

за період з 01.07.2009 року по 24.07.2009 року 8248,59грн.х75%=6186,44грн.

за період з 31.07.2009 року по 29.08.2009 року 9753,87грн.х75%=7315,40грн.

за період з 31.08.2009 року по 18.09.2009 року 9425,18грн.х75%=7068,89грн.

за період з 07.10.2009 року по 30.10.2009 року 7729,40грн.х75%=5797,05грн.

за період з 31.10.2009 року по 30.11.2009 року 9713,02грн.х75%=7284,77грн.

за період з 01.12.2009 року по 28.12.2009 року 10175,65грн.х75%=7631,74грн.

за період з 31.01.2010 року по 09.04.2010 року 9140,97грн.х75%=6855,73грн.

за період з 03.03.2010 року по 02.07.2010 року 10962,84грн.х75%=8222,13грн.

за період з 31.03.2010 року по 25.08.2010 року 9139,09грн.х75%=6854,32грн.

за період з 01.05.2010 року по 28.09.2010 року 7120,84грн.х75%=5340,63грн.

за період з 31.05.2010 року по 12.10.2010 року 8733,28грн.х75%=6549,96грн.

за період з 01.07.2010 року по 29.10.2010 року 8370,66грн.х75%=6278,00грн.

за період з 31.07.2010 року по 29.10.2010 року 8812,03грн.х75%=6609,02грн.

за період з 31.08.2010 року по 29.10.2010 року 9364,17грн.х75%=7023,13грн.

за період з 01.10.2010 року по 24.11.2010 року 10940,60грн.х75%=8205,45грн.

за період з 31.10.2010 року по 10.12.2010 року 9087,91грн.х75%=6815,93грн.

за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року 9787,31грн.х75%=7340,48грн.

за період з 31.12.2010 року по 31.12.2010 року 9467,59грн.х75%=7100,69грн.

Всього сума штрафної санкції складає 127672,45грн. ( том 1 а.с.8).

Статтею 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. Підпунктом 8.1.2. цього Закону встановлено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 20.1 закону № 889 встановлена відповідальність за порушення норм цього закону, а саме, розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону. Таким Законом є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181. Підпунктом 17.1.7 цього закону встановлено, що, - У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Пунктом 1.11 ст. 1 Закону N 2181 визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Сторонами не заперечується, що позивачем не подавалась податкова декларація або розрахунок з податку з доходів фізичних осіб. Податковий розрахунок ф. N 1ДФ не є декларацією (розрахунком) у розумінні Закону N 2181-III.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що до 01.01.2011 року законодавством України не було передбачено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб.

Зазначені закони №№ 889, 2181 втратили чинність з 01.01.2011 року в звязку з набранням чинності Податковим кодексом України. Статтею 127 цього кодексу встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Колегія суддів зазначає, що на момент здійснення правопорушення 2009-2010 р. р. застосування штрафних санкцій не передбачалось законодавством України. Суд першої інстанції помилково застосував норми Податкового кодексу України, який діє з 01.01.2011 року до тих порушень, які мали місце до 01.01.2011 року.

Суд першої інстанції помилково посилався на пункт 1 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого, - Податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Суд не звернув увагу, що ця норма визначає лише відповідальність за несплачену суму податку станом на 01.01.2011 року, а не порушення строків сплати, які мали місце в 2009 та 2010 року. Крім того, сума боргу станом на 01.01.2011 р. підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, і після цього стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності. Як вже зазначалось, перевірка здійснювалась 28.01.2011 року, а не за результатами першого звітного кварталу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки судом застосовано закон, який не підлягає застосуванню, і навпаки, не застосовано закон, який регулює дані правовідносини, а також допущено невірне тлумачення закону, а тому доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, що є підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Донекосервіс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2011 року задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2011 року - скасувати.

Позовні вимоги комунального підприємства «Донекосервіс» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення від 11.02.2011 року №0000121700/0 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000121700/0 від 11 лютого 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 23 грудня 2011 року.

Колегія суддів:В.П.Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов