Постанова № 22561564, 20.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року справа №2а-2002/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрченко В.П.

суддів Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Крамській С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: Державної податкової адміністрації в Луганській області, Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, прокуратури Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, третя особа Державна податкова адміністрація в Луганській області про визнання нечинними податкових повідомлень рішень № 0000162342/3 від 10.09.2007 року на суму 768407,10 грн. та № 0000312342/3 від 10.09.2007 року на суму 334271,87 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

ДП «Свердловськантрацит» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, третя особа Державна податкова адміністрація у Луганській області про визнання нечинним податкових повідомлень рішень № 0000162342/3 від 10.09.2007 року на суму 768407,10 грн., № 0000312342/3 від 10.09.2007 року на суму 334271,87 грн., визнання факту завищення податкових зобовязань позивача з податку на прибуток у сумі 3306925,00 грн. та з податку на додану вартість у сумі 249789,00 грн., визнання факту бездіяльності посадових осіб контролюючого органу щодо не відображення в акті перевірки від 20.01.2007 року № 23-23-32355669 зазначених завищень податкових зобовязань ДП «Свердловантрацит».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.07.2008 р. позовні вимоги задоволено частково, визнано не чинними податкові повідомлення рішення № 0000162342/3 від 10.09.2007 року на суму 768407,10 грн., № 0000312342/3 від 10.09.2007 року на суму 334271,87 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ДПІ у м.Свердловську, а постанову суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 25.02.2010 року задоволено частково касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Свердловську, судові рішення першої та апеляційної скасовано, справу направлено на судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання факту завищення податкових зобовязань позивача з податку на прибуток у сумі 3306925,00 грн. та з податку на додану вартість у сумі 249789,00 грн. та визнання факту бездіяльності посадових осіб контролюючого органу щодо невідображення в акті перевірки від 20.01.2007 року № 23-23-32355669 зазначених завищень податкових зобовязань ДП «Свердловантрацит».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення № 0000162342/3 від 10.09.2007 року на суму 768407,10 грн., № 0000312342/3 від 10.09.2007 року на суму 334271,87 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем, третьою особою та прокуратурою Луганської області подано апеляційні скарги на обґрунтування якої зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційних скарг, представники позивача заперечували проти їх задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, податковим органом в період з 27.11.2006 року по 15.01.2007 року проведено планову виїзну перевірку ДП «Свердловантрацит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт № 23-23-32355669 від 20.01.2007 року, згідно з яким під час перевірки встановлені порушення п.п.4.1.1 п.4 ст.4, п.п.4.1.6 п.4 ст.4, п.5.9 ст.9, п.п.11.3.5 п.11 ст.5, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5, п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5, п.п.5.2.11 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.1 ст.5, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.5.4.9 п.5.4 ст.5, п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5, п.п.5.6.1 ст.5, п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.9.1 та п.9.3 ст.9 Закону України «Про заходи, направлені на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 1030079 грн., та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1, 7.3.5, 7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 01.02.2007 року № 0000162342/0 на суму 954266,85 грн., в тому числі податок на прибуток 773843,50 грн., фінансові санкції 180423,35 грн. та № 0000312342/0 на загальну суму 541066.15 грн., в тому числі податок на прибуток 10718.50 грн., фінансові санкції 530347.65 грн.

Після адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення рішення від 10.09.2007 року № 0000162342/3 на суму 768407,10 грн., в тому числі податок на прибуток 587983,75 грн., фінансові санкції 180423,35 грн. та № 0000312342/3 на загальну суму 334271,87 грн., в тому числі податок на додану вартість 10718,50 грн., фінансові санкції 323553,37 грн. (том 5 а.с.3,4)

Між сторонами виник спір щодо правильності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у період, охоплений перевіркою.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивачем за перевіряємий період зменшено обєкт оподаткування на суму 5711941 грн. в звязку з завищенням валових витрат та одночасно, позивачем неправильно збільшено обєкт оподаткування на суму 3320956 грн. в звязку з заниженням валових витрат. Обєкт оподаткування визначено як різниця між 5715765 грн. 3320956 грн. = 2394809 грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом збільшено обєкт оподаткування (по акту перевірки) в звязку з завищенням позивачем валових витрат по таким епізодам:

-включення до складу валових витрат - витрати на заміну комплектуючих основних засобів, а саме - рештаків і ланцюгів на скребкових конвеєрах, комбайнового ланцюга та кабелю для підключення електрообладнання на суму 5652140 грн.;

-включення витрат на проведення експертизи проекту на установку та експлуатацію магістральних стрічкових конвеєрів по відокремленому підрозділу «Шахта «Харківська» - на суму 10188 грн.;

-придбання товарів для не господарської діяльності 101 грн.;

-50 % витрат на пальне для легкового автотранспорту 5965 грн.;

-Виплата премії та обовязкові нарахування 4989 грн.;

Крім того, невірно здійснено нарахування амортизації, а саме, в звязку з не відновленням валових витрат позивачем на поліпшення основних фондів хвістопроводу та будівлі Даби які позивачем було помилково віднесено до 3 групи основних фондів замість 1 групи, що призвело до виникнення залишку невикористаного позивачем ліміту на поліпшення таких основних фондів на суму 38558 грн.

Тобто, податковим органом збільшено (по акту перевірки) обєкт оподаткування на суму 5673383 грн. + 38558 грн. = 5711941 грн.

Крім того, податковий орган ( по акту перевірки) зменшив обєкт оподаткування в на суму 3320956 грн. звязку з заниженням позивачем валових витрат по таким епізодам:

-витрати по очисним спорудам 3449 грн.;

-витрати звичайної діяльності 933852 грн.;

-перерахування неприбутковим організаціям 149788 грн.;

-виплата та доставка пільгових пенсій 934692 грн.;

-премії та обовязкові нарахування 458286 грн.;

-видача безоплатного вугілля - 18198;

-витрати на навчання працівників 2550 грн.;

-придбання продуктів для столової 29551 грн.;

Крім того, нараховано суму амортизації основних засобів, а саме - рештаків і ланцюгів на скребкових конвеєрах, комбайнового ланцюга та кабелю для підключення електрообладнання після заміни комплектуючих на суму 218594 грн.

Як вбачається з акту перевірки, та не заперечується сторонами, питома сума податкового зобовязання складається з віднесення до складу валових витрат витрат на заміну комплектуючих основних засобів, а саме - риштаків і ланцюгів на скребкових конвеєрах, комбайнового ланцюга та кабелю для підключення електрообладнання на суму 5652140 грн.

Вищий адміністративний суд України, здійснюючи касаційний перегляд справи зазначив, що згідно ж з підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію,ремонт та інші поліпшення основних фондівта витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону. За змістом підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 названого Закону амортизації підлягають витрати, зокрема, напроведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. В силу ж вимог підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати,пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Отже, аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що для цілей оподаткування поточний та капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів класифікуються як поліпшення основних фондів. Тобто, Закон не передбачає чіткого розмежування термінів «ремонт» та «технічне обслуговування» основних засобів для визначення порядку обліку валових витрат підприємства. Наведене підтверджується і пунктами 30, 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, за змістом яких витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду, а також витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Як вбачається з декларації, позивачем не дотримано вимоги підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні валових витрат підприємства, і вартість робіт із заміни риштаків, ланцюгів на скребковому конвеєрі, здійснено зокрема, без обмеження суми таких витрат.(п.4.1, 4.10 Декларації)

З метою визначення податкового зобовязання по кожному епізоду по спірним податковим повідомленням-рішення, на вимогу Вищого адміністративного суду України, судом апеляційної інстанції призначена судово-економічна експертиза, за висновками якої, не підтверджуються висновки акту перевірки податкового органу про заниження обєкту оподаткування податком на прибуток.

Разом з тим, вказаний висновок ґрунтується на тому, що технічне обслуговування обєктів основних фондів не є їх поліпшенням та обмежень по віднесенню до складу валових витрат витрат на технічне обслуговування Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено. (а.експ.висновку 67)

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані висновки експертизи не можуть бути належним доказом по справі, оскільки експертом надано правову оцінку правомірності дій позивача, що не відноситься до компетенції експерта. Як зазначено вище, вартість робіт із заміни риштаків, ланцюгів на скребковому конвеєрі є поліпшенням основних фондів.

В частині виявлених перевіркою порушень при віднесені до валових витрат на суму 10188.33 грн. - витрат на проведення експертизи проекту на установку та експлуатацію магістральних стрічкових конвеєрів по відокремленому підрозділу «Шахта «Харківська», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правильно сформовані валові витрат, та висновки перевірки суперечать вимогам законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин, оскільки відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Як вбачається з експертного звіту, експертиза здійснювалась на відповідність «Проекта на встановлення установку та експлуатацію магістральних стрічкових конвеєрів по відокремленому підрозділу «Шахта «Харківська», вимогам нормативних документів по охороні праці і промислової безпеки. Вказане свідчить, що вказані витрати повязані з виконанням заходів по охороні праці.

Щодо висновку податкового органу про завищення валових витрат внаслідок включення до валових витрат підприємства суми витрат, понесених у звязку з добровільним перерахуванням підприємством неприбутковим організаціям коштів у межах 5% від його оподатковуваного доходу за попередній звітний рік, зменшеної на 2% нижню межу, установлену підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тоді як такий порядок обчислення цих витрат було визнано недійсним згідно з постановою господарського суду міста Києва від 19.07.2006 у справі № 11/233-А, яка набрала законної сили, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані висновки суперечать вимогам законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського судуу розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту. Додаток Р2 до рядка 04.8 декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 12.10.2005 № 448 «Про затвердження Змін до форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджених наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143», яким було передбачено відповідне зменшення суми валових витрат платника, яка підлягає віднесенню до складу валових витрат за підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 названого Закону, визнано недійсним Постановою господарського суду м. Києва від 19.07.2006 року по справі № 11/233-А, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року.

Тому обчислення відповідачем валових витрат платника податків за правилами цього Додатку не можна визнати правомірним.

Щодо висновку по завищення валових витрат позивача на розмір витрат на поліпшення основних фондів хвістопроводу та будівлі Даби які позивачем було помилково віднесено до 3 групи основних фондів замість 1 групи, що призвело до виникнення залишку невикористаного позивачем ліміту на поліпшення таких основних фондів. Підпунктом 22.2 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що в 2005 році віднесення до валових витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, та пов'язаних з поліпшенням основних фондів 2 - 4 групи, що підлягають амортизації, у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів, здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості 2 - 4 групи основних фондів станом на початок звітного періоду, а по об'єктах основних фондів 1 групи, до валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10 відсотків до балансової вартості об'єкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, зазначив, що на підставі цієї норми Закону судами зроблено висновок про наявність у позивача залишку невикористаного ліміту на поліпшення основних фондів з причин помилкового віднесення ДП «Свердловантрацит» до 3 групи основних фондів бункерів будівлі Даби та хвістопроводу (які насправді є 1 групою основних фондів) та, відповідно, права на збільшення валових витрат на суму такого залишку. За змістом абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Отже, у разі невірного обчислення позивачем валових витрат у декларації з податку на прибуток ДП «Свердловантрацит» мав право скоригувати відповідні показники шляхом подання уточнення до цієї декларації.

Позивач уточнення до декларації не подавав, а тому колегія суддів вважає правильними доводи апеляційних скарг про відсутність підстав для збільшення валових витрат позивача на вартість проведеного ремонту у межах ліміту.

Враховуючи всі обставини по справі, приймаючи до уваги висновки судово-бухгалтерської експертизи, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення, яким визначено податкові зобовязання є законними та скасуванню не підлягають.

Податковим органом під час перевірки одночасно встановлено завищення і заниження валових витрат, порушення формування валових доходів, а також встановлено неправильне нарахування амортизації. Перевіркою встановлено, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, грубе порушення при віднесені позивачем до валових витрат - витрат на заміну комплектуючих основних засобів, а саме - риштаків і ланцюгів на скребкових конвеєрах, комбайнового ланцюга та кабелю для підключення електрообладнання, що самостійно становить 1076539 грн. податку на прибуток. Вказана сума більша, ніж визначено податковим повідомленням-рішенням, оскільки податковим органом при визначені податкового зобовязання враховано також заниження позивачем валових витрат та нарахування амортизації. З цих підстав, вирахувати окремо суму по кожному епізоду при нарахуванні податкового зобовязання не можливо. За змістом позовних вимог можна зробити висновок, що позивач погоджується з висновками податкового органу про неправильність формування валових витрат в частині їх заниження. Разом з тим, податкове зобовязання визначено як з врахуванням завищення так і заниження валових витрат підприємства, а тому розглядати окремо лише правильність формування валових витрат підприємства в тій частині, в якій податковим органом здійснено нарахування на користь підприємства призводить до неповноти та необєктивності.

З таких підстав, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про обгрунтованність позовних вимог.

При проведені судово-бухгалтерської експертизи, експертом, також повністю досліджено порядок формування валових доходів та валових витрат підприємства, та нарахування амортизації. Висновок експерта складено з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 25 лютого 2011 року.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, що є підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації в Луганській області, Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, прокуратури Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року - скасувати.

Відмовити в задоволені позовних вимог Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, третя особа Державна податкова адміністрація в Луганській області про визнання нечинними податкових повідомлень рішень № 0000162342/3 від 10.09.2007 року на суму 768407,10 грн. та № 0000312342/3 від 10.09.2007 року на суму 334271,87 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 23 грудня 2011 року.

Колегія суддів:В.П.Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов