Ухвала суду № 22561505, 20.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року справа №2а/0570/11353/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Старосуда М.І.

суддів Юрченко В.П. , Чебанова О.О.

при секретарі Крамській С.О., за участю представників: позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, розглянувши відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року по справі № 2а-0570/11353/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-ремонтно-будівельне обєднання 1» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що у відповідача були відсутні підстави для донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Афамант». Позивач вважав неправомірним висновок відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом, тому просив задовольнити позов.

Постановою Донецького окружного адміністративного від 06 жовтня 2011 року позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 24 червня 2011 року № 0001932340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 72836 грн., у тому числі за основним платежем - 58269 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14567 грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 24 червня 2011 року № 0001942340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 197916 грн., у тому числі за основним платежем - 158333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39583 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем здійснена документальна невиїзна перевірка позивача з питання правомірності сплати податку на додану вартість за серпень 2010 року та податку на прибуток за 3 квартал 2010 року по відносинам з ТОВ «Афамант», за наслідками якої складено акті від 10 червня 201 1 року № 2714/23-2/32388610.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 24 червня 2011 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України: № 0001932340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 72836 грн., у тому числі за основним платежем - 58269 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14567 грн.; № 0001942340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму - 197916 грн., у тому числі за основним платежем 158333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39583 грн.

З акту перевірки слідує, що по відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Афамант» позивачем завищена сума валових витрат на 233076 грн. 41 коп. за 3 квартал 2010 року, внаслідок чого занижений податок на прибуток в сумі 58269 грн. та завищено податковий кредит на суму 158333 грн. за серпень 2010 року, внаслідок чого занижений податок на додану вартість на суму 158333 грн., оскільки, як вважає податковий орган, укладений між позивачем та ТОВ «Афамант» договір купівлі-продажу від 1 травня 2010 року № 37 є нікчемним правочином.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між позивачем як покупцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Афамант» як продавцем був укладений договір від 1 травня 2010 року № 37, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити запасні частини до вантажних автомобілів, вартість та кількість товару визначається на підставі рахунків, договір дійсний до 31 грудня 2010 року.

На виконання даного договору ТОВ «Афамант» були видані позивачу рахунки, видаткові накладні від 1 вересня 2010 року № 146 на загальну суму 216120 грн., № 148 на загальну суму 87704 грн. 84 коп., № 150 на загальну суму 235399 грн. 07 коп., № 145 на загальну суму 100896 грн. 10 коп., № 147 на загальну суму 129508 грн. 75 коп., № 149 на загальну суму 50659 грн. 09 коп., № 143 на загальну суму 112820 грн. 62 коп., № 144 на загальну суму 279691 грн. 69 коп., а також податкові накладні від 27 серпня 2010 року № 195 на загальну суму 90000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 15000 грн., та від 30 серпня 2010 року № 196 на загальну суму 860000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 143333 грн. 33 коп. Оплата отриманого товару позивачем здійснена у повному обсязі відповідно до рахунків, що підтверджується платіжними дорученнями.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту вересня 2010 року, що підтверджується декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 року з додатком 5.

Але з акту перевірки слідує, що підставою для висновку відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ «Афамант», була довідка Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про неможливість проведення перевірки ТОВ «Афамант» від 23 грудня 2010 року № 9397/15-213/36167894 з питань підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів за серпень 2010 року.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відсутність платника податку на додану вартість у місці його знаходження на час проведення податковим органом перевірки взагалі не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки не знаходження підприємства за юридичною адресою не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства до моменту виключення його з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

А надані до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договір, рахунки, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає і норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину.

Крім того, з витягу із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається, що відсутні розбіжності між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковим зобов'язанням контрагента позивача.

На момент здійснення господарських операцій, в тому числі у серпні 2010 року, контрагент позивача був зареєстрований у якості платників податку на додану вартість та знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними до платника податку могла бути застосована відповідальність у вигляді фінансовий санкцій.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відсутність вини позивача виключає покладення на нього відповідальності у вигляді донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій.

Посилання відповідача на нікчемність вказаного правочину є необґрунтованим, оскільки відповідач не надав належних доказів, що цей правочин порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а наявні в матеріалах справи докази підтверджують виконання зобовязань за вказаним договором, що підтверджує правомірність формування позивачем валових витрат по спірним господарським операціям, податкового кредиту та неправомірність донарахування відповідачем податкових зобовязань з податку на прибуток, на додану вартість та донарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Не можуть бути взяті до уваги висновки відповідача щодо неможливості підтвердження інформації по взаємовідносинах позивача з контрагентами, оскільки відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Однак, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195,196,198,200,205,206,211,212,254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року по справі № 2а-0570/11353/2011- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року по справі № 2а-0570/11353/2011- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі з 23 грудня 2011 року.

ГоловуючийМ.І. Старосуд

СуддіВ.П. Юрченко

О.О. Чебанов