Ухвала суду № 22558136, 20.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року справа №2а/0570/15368/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П. , Шишова О.О.

при секретарі Іллінові О.Є.

за участі

представника позивача: Морозової А.С.

представників відповідача: Помогаєва А.В., Гузєвої О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року у справі № 2а/0570/15368/2011 за позовом Державного підприємства "Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№127)" до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про часткове скасування вимоги № 27-13/1111 від 12 серпня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року Державне підприємство «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області № 127» звернулося до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області із позовом про визнання протиправними дій та скасування вимоги.

В суді першої інстанції позивачем уточнено позовні вимоги, відповідно до чого позивач просив суд скасувати вимогу контрольно-ревізійного відділу у м. Сніжне № 27-13/1111 від 12 серпня 2011 року в частині: 1) зобов'язання стягнути з осіб, що отримали безпідставно виплати у вигляді доплати за безперервну роботу, кошти в сумі 19374,15 грн., або відшкодувати порушення з рахунок керівника, що допустив зайву виплату коштів; 2) зобов'язання провести перерахунок, взаємозвірки щодо внесків до фондів та зарахування в рахунок майбутніх платежів коштів в сум 6791,00 грн., 3) зобов'язання дотримуватися в подальшому вимог діючого законодавства та умов укладених договорів в частині умов проведення розрахунків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки працівників контрольно-ревізійного відділу про зайву виплату працівникам підприємства коштів в сумі 19 374,15 грн. та відповідно зайвої сплати внесків до державних цільових фондів в сумі 6791,00 грн. не відповідають дійсним обставинам, що мали місце. Як зазначив позивач, виплати у вигляді доплати працівникам підприємства, що не мають спеціальних звань за безперервну роботу, здійснювалися підприємством позивача на підставі Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам та службовцям підприємств, установ та організацій навчальних закладів кримінально-виконавчої системи, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 98 від 24 травня 2000 року. Зазначений наказ прийнятий на підставі Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», підстави для неприйняття зазначеного наказу в діяльності підприємства в позивача були відсутні.

Крім цього, посилаючись на відповідність проведених підприємством позивача взаємозаліків на суму 286 762,48 грн., положенням статті 548 Цивільного кодексу України, пунктам 1, 2 статті 67, статті 193 Господарського кодексу України, позивач зауважував на незаконності прийнятої вимоги в частині вимог дотримуватися в подальшому положень діючого законодавства та умов укладених договорів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року у справі № 2а/0570/15368/2011 позов задоволено частково, а саме скасовано вимогу Контрольно-ревізійного відділу у м. Сніжне № 27-13/1111 від 12 серпня 2011 року в частині вимог про стягнення коштів в сумі 19 374,15 грн. з осіб згідно додатку до акту ревізії, які їх отримали безпідставно в порядку та розмірах, встановлених статтями 127, 136 Кодексу законів про працю України, а в разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати; скасовано вимогу Контрольно-ревізійного відділу у м. Сніжне № 27-13/1111 від 12 серпня 2011 року в частині вимог про зобов'язання провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до фондів та зарахувати в рахунок майбутніх платежів суму 6791,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підприємством-позивачем в своїй діяльності встановлювалися та виплачувалися надбавки та доплати на підставі наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 98 від 24 травня 2000 року. Зазначений наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та не є нормативно-правовим актом у розумінні приписів чинного законодавства. З 1 січня 2008 року набрав чинності наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань № 184 від 11 листопада 2005 року, а тому нарахування та виплата надбавок працівникам, що не мають звання рядового та начальницького складу мало відбуватися на підставі зазначеного наказу. У зв'язку із тим, що вказаним наказом не передбачено виплати надбавок до посадового окладу за безперервну роботу, позивачем безпідставно нараховані та виплачені кошти працівникам в сумі 22019,64 грн. та зайво сплачені внески до державних цільових фондів в сумі 7722,81 грн.

Крім цього, в ході проведеної ревізії шляхом перевірки умов укладених договорів, первинних документів щодо їх виконання, робітниками контрольно-ревізійного відділу було виявлено проведення підприємством позивача взаємозаліків із комерційними структурами за надані послуги з пошиття одягу без оплати їх вартості в грошовій формі, як то передбачено умовами укладених договорів. Посилаючись на те, що умовами договорів передбачено проведення розрахунків виключно в грошовій формі, відповідач зауважував на тому, що проведення взаємозаліків за зазначеними договорами суперечить приписам чинного законодавства. Відповідачем зазначено, що наведені порушення не призвели до втрат активів позивача, фактично в оскаржуваній позивачем вимозі будь-які обов'язкові приписи, пов'язані із виявленням зазначеного порушення відсутні, через що позов задоволенню не підлягає.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державне підприємство «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області № 127» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 08679959, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 612352 (а.с.14).

Згідно статуту, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 281 від 24 лютого 2011 року, зареєстрованого 24 лютого 2011 року за № 12781050017000333, підприємство позивача засновано на державній власності та належить до сфери управління Державного департаменту України з питань виконання покарань (а.с.8-13).

В період з 29 червня 2011 року по 18 липня 2011 року відповідно до пункту 1.3.6.3. плану контрольно-ревізійної роботи Контрольно-ревізійного відділу у м. Сніжне на 2-й квартал 2011 року та на підставі направлень на проведення ревізії №116 від 29 червня 2011 року, працівниками контрольно-ревізійного відділу в м. Сніжне проведено ревізію діяльності підприємства позивача за період з 1 січня 2008 року по 31 травня 2011 року, за наслідками проведення якої складений акт № 08-27/011 від 19 липня 2011 року (а.с.16-30). В ході проведеної ревізії працівниками контрольно-ревізійного відділу встановлено: 1) порушення пункту 3.1.3. наказу Державного департаменту України з виконання покарань «Про впорядкування умов оплати праці працівників державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають звань рядового та начальницького складу» № 184 від 11 листопада 2005 року та статті 56 Бюджетного кодексу України, що виразилося в нарахуванні та виплаті підприємством позивача в період з січня 2008 року по липень 2010 року надбавки до посадового окладу за безперервну роботу, що не передбачено положеннями наказу № 184 від 11 листопада 2005 року; 2) порушення вимог статті 548 Цивільного кодексу України, пунктів 1, 2 статті 193, статті 67 Господарського кодексу України та умов укладених договорів, що виразилося в проведенні взаємозаліку зустрічних однорідних вимог з комерційними структурами на суму 286 762,48 грн. за надані послуги з пошиву робочого одягу.

12 серпня 2011 року контрольно-ревізійним відділом в м. Сніжне прийнято вимогу № 27-13/1111 (а.с.37-38) «Щодо усунення виявлених ревізією порушень», якою від підприємства позивача вимагалося: 1) стягнути 22019,64 грн. зайво сплачених коштів з осіб, визначених в додатку № 17 до акту, які отримали їх безпідставно в порядку та розмірах, встановлених статтями 127, 136 Кодексу законів про працю України, а в разі пропуску встановлених строків - відшкодувати порушення за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати, внаслідок встановлення ревізією проведення завищених витрат на оплату праці через встановлення непередбачених законодавством надбавок та доплат (пункт 2 вимоги); 2) проведення перерахунку, відповідних взаємозвірок щодо сум внесків до фондів та зарахування в рахунок майбутніх платежів 7 722,81 грн. (пункт 3 вимоги); 3) дотримуватися в подальшому вимог діючого законодавства та умов укладених договорів.

Про вжиті заходи і виконання пунктів вимоги відповідача зобов'язано надати письмову інформацію до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в строк до 15 вересня 2011 року.

Як було зазначено представниками позивача та відповідача в судовому засіданні, обставини щодо виплати доплати в період з січня 2008 року по липень 2010 року в сумі 22019,64 грн., сплати до державних цільових фондів коштів в сумі 7 722,81 грн. та проведення взаємозаліків на сумі 286 672,48 грн. не є спірними між сторонами. Із врахуванням заявлених позивачем вимог, спірним питанням цієї справи є правомірність висновків відповідача в частині визначення зазначених обставин як порушення вимог законодавства та відповідно наявність підстав для прийняття відповідачем вимоги щодо усунення порушень, виявлених в ході проведеної ревізії у вигляді зайвої виплати підприємством позивача в період з січня 2008 року по квітень 2010 року надбавки в сумі 19 374,15 грн. за безперервну роботу, виплату якої передбачено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 98 від 24 травня 2000 року; здійснення пов'язаних із нарахуванням та виплатою зазначених доплат відрахувань до державних цільових фондів в сумі 6791,00 грн. та проведення взаємозаліків зустрічних однорідних вимог на суму 286 672,48 грн.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому (стаття 1 закону).

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення інспектування затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року. Згідно пункту 35 цього Порядку виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Згідно статті 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Прийняття вимоги органом контрольно-ревізійної служби є засобом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень функцій, що застосовується у разі виявлення порушення вимог чинного законодавства об'єктом контролю.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося представниками сторін, при нарахуванні та виплаті працівникам підприємства в період з січня 2008 року по травень 2010 року надбавок за безперервну роботу в сумі 19374,15 грн. та здійснення внаслідок цього відрахувань до державних цільових фондів в сумі 6791,00 грн. позивач керувався Інструкцією про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24 травня 2000 року № 98, що діяла до 25 травня 2010 року. Зазначеною Інструкцією встановлено виплату робітникам та службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи надбавки за безперервну роботу у розмірі 5-25 відсотків тарифної ставки (посадового окладу) по основній посаді.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Згідно статті 3 цього Закону правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (частина 1 статті 6 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України»). Особливості діяльності підприємств установ виконання покарань визначені статтею 13 цього Закону.

Як вбачається зі статуту позивача (а.с.8-12), підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області № 127 засноване на державній власності та входить до сфери управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, який є його засновником. Підприємство підпорядковано Держдепартаменту України, який здійснює управління ним безпосередньо або через Державний департамент України з питань виконання покарань в Донецькій області.

Пункт 7.1. статуту позивача визначає, що трудовий колектив підприємства становлять працівники, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу, а також працівники, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору. Згідно пункту 8.3. статуту форми системи оплати праці, розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок та доплат працюючому персоналу підприємство встановлює відповідно до вимог законодавства та актів Держдепартаменту.

Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про обов'язковість до виконання підприємством позивача наказів Департаменту, у тому числі наказу № 98 від 24 травня 2000 року, яким передбачено виплату надбавок за безперервний стаж роботи.

Суд зазначає, що зазначений наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, проте при вирішенні питання щодо допущення позивачем порушень чинного законодавства при виплаті доплати на підставі цього наказу суд виходить з наступного.

Виходячи з приписів частини 1 статті 6 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» підприємство позивача входить до системи державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно частини 8 статті 14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу". Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 4 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначені розділом 7 Кодексу законів про працю України та Законом України «Про оплату праці».

Згідно статті 8 Закону України «Про оплату праці» державне регулювання оплати праці обмежено встановленням розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Згідно частини 2 статі 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Положення аналогічного змісту міститься в статті 15 Закону України «Про оплату праці», згідно якої вирішення наведеного вище переліку питань віднесено законодавцем також до сфери договірного регулювання оплати праці.

Згідно статті 9 Закону України «Про колективні договори та угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Колективні договори реєструються місцевими органами державної виконавчої влади.

Згідно статі 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Статтею 16 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що на підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до статті 15 цього Закону, але в межах, визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

15 березня 2006 року між трудовим колективом в особі голови профкому та адміністрацією в особі начальника Сніжнянської виправної колонії № 127 укладений колективний договір, який зареєстрований Сніжнянською районною адміністрацією Сніжнянської міської ради 15 березня 2006 року за № 13. Згідно додатку до колективного договору, ним передбачалося виплату надбавок за вислугу років вільнонайманим працівникам на підставі наказу № 98 від 24 травня 2000 року.

Отже, наведене вище свідчить, що питання встановлення виплати надбавок, доплат компенсаційних і гарантійних виплат до заробітної плати підприємствами всіх форм власності, окрім тих, що дотуються з бюджету, віднесено приписами чинного законодавства до компетенції підприємства. Крім іншого, правомірність виплати позивачем надбавки за безперервну службу підтверджено тим, що її виплату також передбачено умовами колективного договору, укладеного у передбаченому законодавством порядку, підстави для невиконання якого в підприємства позивача відсутні.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що виплату надбавок за безперервну роботу не передбачено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 184 від 11 січня 2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції 16 листопада 2005 року за № 1380/11660), з огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 1298 регулює умови праці працівників підприємств, установ, організацій бюджетної сфери, до яких не відноситься підприємство позивача. В судовому засіданні відповідачем не було наведено інших нормативно-правових актів, положення яких були порушені позивачем при виплаті зазначеної доплати. Отже, відповідачем в судовому засіданні не було доведено в наведеній частині вчинення порушення позивачем, що є передумовою для прийняття вимоги як засобу реагування на виявлене в ході проведеної ревізії порушення. Висновки відповідача в частині виявлення порушення у вигляді зайвої сплати коштів у вигляді доплати за безперервну роботу та відповідної сплати внесків до державних цільових фондів здійснені відповідачем без врахування приписів законодавства про працю України, яким встановлено можливість врегулювання такого роду питань шляхом укладення колективного договору.

Як зазначив представник позивача, виплата надбавки за безперервну роботу працівникам позивача, які не мають спеціальних звань, здійснювалася за рахунок прибутку підприємства, яким підприємство розпоряджається самостійно відповідно до вимог чинного законодавства та статуту підприємства, будь-яких документів, які спростовували наведений довід позивача відповідачем протягом судового розгляду надано не було.

Як було встановлено в судовому засіданні наказ № 98 від 24 травня 2000 року скасований Державним департаментом України з питань виконання покарань наказом від 25 травня 2010 року № 175. Отже, висновки робітників контрольно-ревізійного відділу, що викладені в акті ревізії про незаконність здійсненої позивачем виплати період з січня 2008 року по квітень 2010 року не відповідають вимогам чинного законодавства, що підтверджує правомірність заявлених позивачем вимог в цій частині.

Щодо іншої частини заявлених позивачем вимог про скасування пункту 4 вимоги відповідача в частині зобов'язання дотримуватися в подальшому умов укладених договорів та чинного законодавства України, прийняття якого пов'язано із проведенням позивачем взаємозаліків зустрічних однорідних вимог на суму 286 762,48 грн., судом першої інстанції в задоволенні цієї частини позивних вимог відмовлено.

Позивачем судове рішення в цій частині не оскаржене, тому апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін, оскільки відповідно до положень частини першої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвала виготовлена 23 грудня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року у справі № 2а/0570/15368/2011 за позовом Державного підприємства "Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№127)" до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про часткове скасування вимоги № 27-13/1111 від 12 серпня 2011 року» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:І.В.Сіваченко

Судді:С.П.Дяченко

О.О.Шишов