Ухвала суду № 22557771, 20.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Наумова І.М.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року справа №2а-20299/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів Білак С. В. , Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Донбудшлях" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011р. у справі № 2а-20299/10/0570 (головуючий І інстанції Наумова І.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбудшлях" до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011р. у справі № 2а-20299/10/0570 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбудшлях" до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2010р. № 0000262300/0 та від 30.07.2010р. № 0000252300/0.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбудшлях" просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «СК Екос-плюс» за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р., за результатами якої складений акт від 15.07.2010р. № 195/2300/34150391 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.07.2010р., якими позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобовязання, а саме:

- № 0000262300/0 з податку на додану вартість на загальну суму 40752,78 грн., у тому числі основний платіж 27168,52 грн., штрафні (фінансові) санкції 13584,26грн..

- №0000252300/0 з податку на прибуток на загальну суму 47544,93 грн., у тому числі основний платіж 33960,65 грн., штрафні (фінансові) санкції 13584,28грн..

Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Підставою для донарахування суми податкового зобовязання послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.32, п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2 , п.п.5.3.9 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Актом перевірки встановлено, що позивачем до складу валових витрат у 3 кварталі 2009р. та до складу податкового кредиту за липень-серпень 2009р. включено суми ПДВ, у звязку із придбанням послуг, товару у ТОВ «СК Екос-плюс» згідно договорів від 06.04.2009р. №06-04/01 та від 28.04.2009р. №28-04/01.

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угоди, укладеної позивачем із зазначеним контрагентом, передбачені ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України. Податковий орган вважає, що оскільки у ТОВ «СК Екос-плюс» відсутні складські приміщення, трудові ресурси, технічні умови, виробничі потужності та будь-які основні фонди для здійснення діяльності, а також підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не декларує податкові зобовязання, то це свідчить про здійснення правочинів без мети настання реальних наслідків.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” забороняється включення до складу валових витрат будь-яких витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, у тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування податкового кредиту та валових витрат, за яким платник податку має право на включення до складу податкового кредиту та валових витрат суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «СК Екос-плюс» (Підрядник) було укладено договір від 06.04.2009р.№06-04/01 на виконання робіт по поточному утриманню підїзної залізничної колії ТОВ «Харьковський лікеро-горілчаний завод-плюс».

Договір не містить в собі переліку робіт, які входять до поточного утримання підїзної залізничної колії.

Згідно до п.2.4.1 цього договору підрядник прийняв на себе зобовязання виконувати роботи по поточному утриманню колії згідно калькуляцій та вносити відомості до «Журналу огляду та виконання поточного утримання колії, земляного полотна, пристроїв».

Однак, зазначені калькуляції позивачем надані не були.

На підтвердження факту отримання послуг позивачем до матеріалів справи було надано акт приймання виконаних підрядних робіт №1 від 20.07.2009р. на суму 78000 грн. та №2 від 28.08.2009р. на суму 43134,10 грн., в яких відсутні обовязкові реквізити, передбачені ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме : щодо місця складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, у акті №1 не зазначено ПІБ осіб, що поставили свої підписи на цих документах.

У п.4 договору від 06.04.2009р.№06-04/01 встановлено, що оплата за отримані послуги здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача після підписання акта виконаних робіт. Підставою для оплати є рахунок підрядника.

В матеріалах справи відсутні докази, що засвідчують виставлення підрядником відповідних рахунків та здійснення позивачем оплати в безготівковій формі.

04.03.2010р. між позивачем та ТОВ «СК Екос-плюс» було укладено додаткову угоду №1 до договору від 06.04.2009р. №06-04/01, якою встановлено, що оплата за отримані послуги на суму 230814,00 грн. здійснюється шляхом оформлення простого векселя, строком погашення не пізніше 05.03.2015р.

Між позивачем та ТОВ «СК Екос-плюс» було також укладено договір купівлі-продажу від 28.04.2009р. №28-04/01.

На підтвердження факту отримання товару позивачем надані накладні №58901 від 27.07.2009р. на суму 26076,60 грн., №58902 від 27.07.2009р. на суму 15800,40 грн., в яких відсутні обовязкові реквізити, передбачені ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме : щодо місця складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не зазначено ПІБ осіб, що поставили свої підписи на цих документах.

На продаж цього товару ТОВ «СК Екос-плюс» були складені податкові накладні №58901 від 27.07.2009р. на суму 26076,60 грн., №58902 від 27.07.2009р. на суму 15800,40 грн.

В якості доказів, що засвідчують оплату отриманого товару позивач посилається на платіжне доручення №76 від 24.03.2010р. на суму 60457,80 грн.

Доказів, що засвідчують перевезення цього товару позивачем не надано.

Позивачем в якості подальшого використання спірного товару у власній господарській діяльності надано договір продажу №24-04/1, укладений з АТЗТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» 24.04.2009р., тобто ще до укладання договору з ТОВ «СК Екос-плюс» та складання 27.07.2009р. накладних №58901, №58902. За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені докази судом першої інстанції правомірно не були прийняті в якості належних доказів підтвердження реальності здійснених позивачем господарських операцій з ТОВ «СК Екос-плюс».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що

позивачем не надано належних первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій з придбання товару, послуг у ТОВ «СК Екос-плюс».

Колегія суддів вважає, що відсутність доказів на підтвердження реальності спірних господарських операцій виключає висновок про придбання товару для використання у власній господарській діяльності, що позбавляє, в свою чергу, права позивача відносити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формувати валові витрати.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбудшлях" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011р. у справі № 2а-20299/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011р. у справі № 2а-20299/10/0570 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий Т.Г. Гаврищук

Судді С.В. Білак

М.Г. Сухарьок