Постанова № 22557241, 16.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2011 року <>справа № 2а/0570/15827/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Горбенко К.П.

суддів Лях О.П. , Попова В.В.

при секретарі Турко І.Б.

за участю:

представника позивача Пазій І.В., Харченко С.С.

представника відповідача Пємова В.І., Лєшкової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/15827/2011 за позовом Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 р. позов Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 01 серпня 2011 року № 0000272302 на суму фінансової санкції 1 грн., від 1 серпня 2011 року № 0000282302 на суму грошового зобовязання за основним платежем податку на додану вартість у розмірі 116915 грн. та штрафними санкціями у сумі 29229 грн., від 01 серпня 2011 року № 0000091700 на суму грошового зобовязання за основним платежем податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1086,32 грн. та штрафними санкціями у розмірі 271,58 грн.

Не погодившись з винесеною постановою відповідачем подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, Комунальне підприємство "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" (Далі -КП „МТТУ"), згідно довідки з ЄДРПОУ від 18.11.2009 року, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 06.05.2005 року, державна реєстрація змін до установчих документів 30.12.2008 року. КП „МТТУ"- здійснює свою діяльність згідно до статуту, у новій редакції, зі змінами.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Маріуполі (Далі - ДПІ у м. Маріуполі), у розумінні КАС України - є суб'єктом владних повноважень.

21 листопада 2011 року відповідач проводив планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року, про що складено акт № 50/23-2/05393725 від 21.07.2011 року.

На підставі вказаного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2011 року № 0000272302 на суму фінансової санкції 1 грн., від 1 серпня 2011 року № 0000282302 на суму грошового зобов'язання за основним платежем податку на додану вартість у розмірі - 116915 грн. та штрафними санкціями в розмірі - 29229 грн., від 1 серпня 2011 року № 0000091700 на суму грошового зобов'язання за основним платежем податку з доходів фізичних осіб у розмірі - 1086,32 грн. та штрафними санкціями у розмірі - 271,58 грн.

Згідно висновків акта перевірки, з боку позивача були встановлені порушення:

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.1.2 п.8.1, п.п. 8.4.11 п.8.4 ст.8, п. 22.4 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", Порядок складання декларації з податку на прибуток від 29.03.2003 року № 143, в результаті чого завищено відємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на суму -3 267 720 грн.;

-п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 , п.4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 116 915 гривень, у т.ч. за квітень 2009 року у сумі 12 147 грн., у травні 2009 року - 11 125 грн., у червні 2009 року 11 185 грн., у липні 2009 року - 11 770 грн., у серпні 2009 року - 11 910 грн., у вересні 2009 року - 11 927 гри., у жовтні 2009 року - 12 530 грн., у листопаді - 2009 року - 11884 грн., у грудні 2009 року - 12 110 грн., у лютому 2010 року - 10327 грн.;

- п.п. 1.1, п.1.2, п.1.6 ст.1, ст. З, п.п. 4.2.1, п.п 4.2.9 п. 4.2 , п.п. 4.3.14 п.4.3 ст. 4, п.6.5 ст. 6, ст. 7, п.п. 9.10.1 п.9.10 ст. 9, ст. 16, ст. 17, „а" п.19.2 ст. 19, ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003 року № 2035 „Про затвердження порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги" п.п 1 „а", „в" Порядка безоплатной вьідачи молока или других равноценых пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вреднми словиями труда, затвердженої постановою Госкомтруда СССР и Пезидиума ВЦСПС 16.12.1987 № 731/П-13, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму - 1086,32 гривень.

01.08.2011 року ДПІ у м. Маріуполі були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

25.12.2007р. було прийнято Рішення Маріупольською міською радою №5/17-3131 про передачу основних засобів в статутний фонд підприємств. Маріупольська міська рада, яка згідно з п.1.4 ст.1 Статуту МТТУ є власником підприємства, вирішила передати в статутний фонд підприємства основні засоби в сумі 30053958,50 грн.

23.12.2008р. було прийнято Рішення Маріупольською міською радою №5/26-4936 про передачу основних засобів в статутний фонд підприємства КП "МТТУ". Маріупольська міська рада, яка згідно з п.1.4 ст.1 Статуту МТТУ є власником підприємства, вирішила передати в статутний фонд підприємства основні засоби, в сумі 10406100,93 грн.

Судом встановлено, що "Статутний фонд" КП «МТТУ» та його філії за 2007 рік і 2008 рік згідно облікових бухгалтерських регістрів за грудень 2007 року збільшився на 30053958,50 грн., за грудень 2008 року - на 10406100,93 грн.

Майно передане відповідачу згідно вищевказаних рішень Маріупольської міської ради належним чином зареєстроване, як власність КП "МТТУ"

Колегією суддів встановлено, що основні фонди отримані КП "МТТУ" відповідно до рішень Маріупольської міської ради №5/17-3131 від 25.12.2007 р. та №5/26-4936 від 23.12.2008 р., як внесок до статутного фонду враховуються, як придбані, зміст та документообіг яким оформлено передання основних фондів КП "МТТУ" відповідно до рішень Маріупольської міської ради не дозволяє класифікувати вказану господарську операцію як безоплатне надання основних фондів.

Ці основні фонди передані на підприємство для здійснення господарської діяльності та, відповідно знаходяться у власності КП "МТТУ".

Обмежень застосуванню наведених норм ст. 5 та ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", виникаючих у разі відсутності державної реєстрації змін розміру статутного фонду, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено.

Таким чином, відповідно до вищенаведеного п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відсутність державної реєстрації змін розміру статутного фонду не може бути підставою для не включення КП "МТТУ" до складу валових витрат сум поліпшень та амортизаційних нарахувань.

З вищевикладеного випливає, що КП "МТТУ" може враховувати суми нарахованої на основні фонди, отримані як внесок до статутного фонду, амортизації при розрахунку об'єкту оподаткування прибутку. Також підприємство може включати до складу валових витрат суми поліпшень таких основних фондів до складу валових витрат, в межах встановлених чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується, що підприємство у відповідності до вищезазначених вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" правомірно віднесло суми амортизаційних нарахувань та суму поліпшень до розрахунку складу об'єкту оподаткування прибутку підприємства.

Отже висновки акту перевірки податкового органу від 21.07.2011 року № 50/23-2/05393725, щодо завищення підприємством від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 267 720 грн. є необґрунтованими.

Колегія суддів також не погоджується з позицією податкового органу, щодо висновків акту перевірки про не зменшення підприємством валових витрат на суму кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, включеної до складу валового доходу відповідних періодів.

Так, пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, вказаним законом не передбачено, коригування валових витрат при списанні товарної кредиторської заборгованості зі спливом строку позовної давності, а отже підприємством правомірно не здійснювалось зменшення валових витрат на зазначені суми.

Колегія суддів згодна, що порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" відсутні. Отримана компенсація витрат не є сплатою за товари (послуги) та не повинна оподатковуватися за ставкою 20% ПДВ і висновки акту перевірки ДПІ №452/23-2/05393725 від 07.09.2009р. щодо заниження підприємством суми податкових зобов'язань у розмірі 116 915 гривень, у т.ч. за квітень 2009 року у сумі 12 147 грн., у травні 2009 року - 11 125 грн., у червні 2009 року - 11 185 грн., у липні 2009 року - 11 770 грн., у серпні 2009 року - 11 910 грн., у вересні 2009 року - 11 927 грн., у жовтні 2009 року - 12 530 грн., у листопаді - 2009 року - 11884 грн., у грудні 2009 року - 12 ПО грн., у лютому 2010 року - 10327 грн. - є необґрунтованими.

Що стосується висновків щодо порушення п.п.1.1, п.1.2 ст.1, п.п.4.2.9 п.4.2, п.п.4.3.14 п.4.3 ст.4, п.7.1 ст.7, ст.8, ст.16, ст.17, п.п."а"п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-ІV від 22.05.03 р. "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п.1 "а", "в" Порядка бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредньми условиями труда, затвердженні постановою Госкомтруда СССР и Президиума ВЦСПС от 16.12.87г. №731/П-13 (далі -Порядок №731) в частині не утримання та не перераховування ПДФО з наданого підприємством матеріального блага у вигляді безоплатного молока та молочних продуктів. Згідно до яких сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб складає 1086,32 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити що нормами Закону України №889-ІУ від 22.05.03р. "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачено кваліфікування порушення санітарних норм, пов'язаних з недодержанням строків зберігання спецхарчування з додатковим матеріальним благом, таким чином в зв'язку із тим, що актом перевірки та експертним висновком підтверджується видача спецхарчування, та не доведено факту видачі додаткових матеріальних благ які не є спецхарчуванням, висновки про порушення Закону України №889-ІУ, що ґрунтуються виключно на порушенні термінів зберігання спецхарчування, є необґрунтованими

Відповідно до п. 6.1. статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з п. 22.4. ст. 22 Закону, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, позивач при визначенні від'ємного значення податку на прибуток за 1 квартал 2011 року вирахував 20 % від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилось станом на 01.01.2010 року (12 466 936*20%) = 2 493 3987 грн.

80% суми від'ємного значення, що залишилась не врахованою склала - 9973549 грн. (12 466 936*80%).

Прибуток, що підлягає оподаткуванню, у 2011 року склав:

прибуток 2010 року (- 2 368 277) + 20% суми від'ємного значення, що утворилась станом на 01.01.2010 року (2 493 387) = 125 110 грн.

На виконання вимог зазначених статтей, підприємство правомірно задекларувало у рядку 04.9 декларації на прибуток від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року за 1 квартал 2011 р. (9 973 549 + 2 493 387 - 125 110) = 12 341 826 грн..

Таким, чином посилання відповідача на невірне вирахування суми від'ємного значення у 1 кварталі 2011 року є необґрунтованим.

Колегія погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача в частині, яка стосується визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.08.2011 року № 0000272302 на суму фінансової санкції 1 грн. за порушення щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток; від 01.08.2011 року № 0000282302, щодо донарахування податку на додану вартість у сумі - 116915 грн. та застосовано штрафних санкцій - 29229 грн., від 01.08.2011 року № 0000091700, щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі - 1086,32 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі - 271,58 грн.

Відносно визнання неправомірними висновків акту перевірки № 50/23-2/05393725 від 21.07.2011 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Акт - це службовий документ, який у даному випадку засвідчує факт проведення перевірки, але відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Отже, оскільки оспорюваний акт не має правового значення у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про визнання неправомірними висновків викладених у акті перевірки не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив питання відносно відмовлення решти позовних вимог, але при цьому не зазначив це в резолютивній частині постанови

Зазначене позбавляє можливості залишення без змін постанови суду першої інстанції і призводить до необхідності зміни постанови суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції згідно статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/15827/2011 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/15827/2011 змінити.

Абзац другий резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/15827/2011 доповнити після слів «та штрафними санкціями у розмірі 271,58 грн.» наступними словами «В задоволенні решти позовних вимог відмовити». В іншій частини постанову залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16.12.2011р. Повний текст постанови складено 21.12.2011р.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів : К.П. Горбенко

О.П. Лях

В.В. Попов