Постанова № 22556675, 09.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р. Справа № 18/3727/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 25.02.2010 р.)

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Інтеграл Груп", м. Кременчук, Полтавська область (вх. № 835 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.12 р. у справі № 18/3727/11

за позовом ТОВ "Інтеграл Груп", м. Кременчук, Полтавська область

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 43 637,27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 43637,27 грн. заборгованості за договором поставки № 0249-СН від 28.04.2009 р., з яких 3% річних в розмірі 11351,49 грн., 32285,78 грн. інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.02.2012 р. у справі № 18/3727/11 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 7764,65 грн., інфляційних збитків в розмірі 14294,23 грн., 1411,50 грн. судового збору.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просить рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.2012 р. у справі № 18/3727/11 змінити та стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 11351,49 грн., 32285,78 грн. інфляційних збитків. В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає, що суд першої інстанції здійснив необґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних, оскільки незрозуміло з якої дати господарський суд почав розраховувати річні та інфляційні та яким чином був виконаний такий розрахунок.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про те, що він не погоджується з рішенням господарського суду Полтавської області від 09.02.2012 р., оскільки вважає, що судом першої інстанції не застосовано строк позовної давності щодо стягнення 3% річних в розмірі 11351,49 грн., 32285,78 грн. інфляційних збитків. Просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 03.04.2012 року не зявився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод".

03.04.12р. відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням, в якому просив розглянути справу без участі представника ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" в звязку з відсутністю коштів на відрядження.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, колегія суддів вважає можливим розгляд апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 03.04.2012 року за відсутності представника відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції між ТОВ "Інтеграл Груп" та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" 28.04.2009 р. був укладений договір поставки товару № 0249-СН, а також додаткові угоди до договору, за якими відповідач доручив, а позивач зобовязався поставити і передати у власність відповідача визначений договором товар, а відповідач зобовязався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату. Позивач виконав у повному обсязі свій обовязок за договором та поставив відповідачу товар за видатковими накладними: № ТО-0000004 від 12.05.2009 р.; № ТО-0000005 від 01.07.2009 р.; № ТО-0000006 від 08.07.2009 р.; № ТО-0000008 від 05.08.2009 р.; № ТО-0000009 від 12.08.2009 р.; № ТО-0000013 від 10.09.2009 р.; № ТО-0000017 від 24.09.2009 р.; № ТО-0000018 від 24.09.2009 р.; № ТО-0000019 від 02.10.2009 р.; № ТО-0000021 від 12.10.2009 р.; № ТО-0000024 від 16.10.2009 р.; № ТО-0000025 від 23.10.2009 р.; № ТО-0000027 від 06.11.2009 р. Відповідач товар отримав, але в порушення умов договору розрахувався з позивачем не в повному обсязі, в звязку з чим його заборгованість склала 264708,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що 19.05.2010 позивач звернувся з позовом до господарського суду Полтавської області про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки № 0249-СН від 28.04.2009 р. в розмірі 264708,00 грн., пені в розмірі 24925,43 грн., 3703,29 грн. 3% річних, 20468,47 грн. інфляційних, нарахованих за період з 19.10.2009 р. по 05.05.2010 р. в звязку з порушенням відповідачем грошового зобовязання.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.08.2010 по справі № 17/64 заявлені позивачем позовні вимоги були задоволені повністю, з відповідача на користь позивача було стягнуто 264708,00 грн. основного боргу, пені в розмірі 24925,43 грн., 3703,29 грн. 3% річних, 20468,47 грн. інфляційних, 3138,05 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу (всього на суму 317179,24 грн.).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 по справі № 17/64, вказане вище рішення господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В силу ч. 3 ст. 105 ГПК України, постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

В силу ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями встановлено факт наявності у відповідача заборгованості за договором поставки № 0249-СН від 28.04.2009 р. в сумі основного боргу - 264708,00 грн., а також нарахованих за період з 19.10.2009 р. по 05.05.2010 р. пені в розмірі 24925,43 грн., 3703,29 грн. 3% річних, 20468,47 грн. інфляційних.

Як свідчать матеріали справи, 10.11.2010 р. господарським судом Полтавської області було видано судовий наказ про примусове виконання рішення по справі № 17/64.

01.12.2010 р. позивач звернувся до Крюківського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького МУЮ з заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Полтавської області від 10.11.2010 р. по справі № 17/64 та стягнення в примусовому порядку з відповідача на свою користь 317179,24 грн.

08.12.2010 р. Крюківським відділом Державної виконавчої служби Кременчуцького МУЮ відкрито виконавче провадження та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а також накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача.

В звязку з невиконанням судового рішення, державним виконавцем Крюківського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького МУЮ 17.01.2011 р. була винесена постанова про арешт коштів боржника в межах суми 317179,24 грн., а також 01.03.2011 р. винесена постанова про накладення арешту на всі розрахункові рахунки ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод".

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 22.07.2011 р. було перераховано позивачу на розрахунковий рахунок частину суми боргу у розмірі 21406,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7388., а 17.10.2011 р. на розрахунковий рахунок позивача була перерахована сума боргу в розмірі 295773,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9877.

Скориставшись своїм правом на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача за час прострочення виконання зобовязання за період з 06.05.2010 р. по 17.10.2011р. нарахованих 3% річних в розмірі 11351,49 грн. та збитків від інфляції в розмірі 32285,78 грн. за вказаний період.

Таким чином, предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання грошового зобовязання по сплаті отриманого за договором поставки № 0249-СН від 28.04.2009 р. товару у вигляді стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши, що рішення суду щодо присудження до виконання відповідного обовязку відповідачем не є тим фактом, який тягне за собою припинення відповідного зобовязання і строк його виконання відповідачем порушено, дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобовязаний сплатити збитки від інфляції та 3% річних за час прострочення виконання основного грошового зобовязання, сума якого складає 264708,00 грн., з чим обґрунтовано погоджується апеляційна інстанція.

В той же час, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок стягуваних сум дійшов необґрунтованого висновку, що сума 3% річних становить 1164,65 грн., а інфляційних 14294,23 грн. Колегія суддів звертає увагу, що вказаний розрахунок зроблено судом без визначення періоду, за який стягуються вказані суми, а з мотивувальної частини рішення зовсім не зрозуміло, яким чином був здійснений такий розрахунок.

З огляду на наданий позивачем розрахунок суми інфляційних збитків, який зроблено за період з 06 травня 2010 року по 17 жовтня 2011 року, вбачається, що інфляційні за поточний місяць позивач нараховує, окрім суми боргу, як то передбачено законом, також на інфляційну складову суми боргу, нарахованих на суму боргу за попередній місяць, що не передбачено вимогами закону, а отже, сума є завищеною, а розрахунок вимог в частині стягнення інфляційних збитків виконаний невірно і з порушенням норм чинного законодавства.

Слід зазначити, що індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів який нараховується саме на суму невиконаного зобовязання. Так, листом Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»визначена методика розрахунку інфляційних, якою передбачено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції складається наступним чином: (сума основного боргу х сумарний індекс інфляції за спірний період) : 100 %.

Згідно даних Державного комітету статистики України сумарний індекс інфляції за період з травня 2010 року по жовтень 2011 року склав 108,98 %, тому сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції за вказаний період становить 288490,49 грн. Таким чином, розмір збитків від інфляції на суму основного боргу в сумі 264708,00 грн. повинен бути визначений в розмірі 23782,49 грн. (288490,49 грн. 264708,00 грн.)

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем окрім невірного нарахування інфляційних на суму боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць, також не враховано окремі місяці спірного періоду, де інфляції не було, а була дефляція, в звязку з чим розмір нарахованих ним інфляційних в сумі 32285,78 грн. є помилковим.

Що стосується нарахованих позивачем 3% річних в розмірі 11351,49 грн. на суму основного боргу в розмірі 264708,00 грн. за період з 06 травня 2010 року по 17 жовтня 2011 року, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими, оскільки підтверджуються наданим розрахункам, ґрунтуються на нормах матеріального права та відповідають правовідносинам, які склалися між сторонами.

За таких обставин, рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.2012 р. підлягає зміні, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 23782,49 грн. інфляційних та 11351,49 грн. 3% річних. В частині стягнення з відповідача 8503,29 грн. інфляційних слід відмовити, як безпідставно нарахованих.

Колегія суддів відхиляє наведені відповідачем доводи щодо застосування позовної давності в один рік до вимог про стягнення суми інфляційних та 3% річних, нарахованих за період з травня 2010 року по жовтень 2011 року, оскільки за своєю правовою природою інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні та 3% річних, які нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а тому посилання відповідача на застосування позовної давності в один рік до їх стягнення є безпідставним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п. п.1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Інтеграл Груп", м. Кременчук, Полтавська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.2012 р. по справі № 18/3727/11 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково. Стягнути з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, м. Кременчук, Полтавська область, вул. І.Приходька, 141, р/р 26007057004679 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код 05756783, ІПН 057567816360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл Груп" (39608, м. Кременчук, Полтавська область, пр. 50 років Жовтня, 35, р/р 26003138500100 в відділенні АКІБ «УкрСиббанк»№ 823 м. Кременчук, МФО 351005, код 35328690) 23782,49 грн. інфляційних, 11351,49 грн. 3% річних, 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 8503,29 грн. інфляційних в позові відмовити».

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 09 квітня 2012 року