Рішення № 22556605, 08.06.2011, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-1799/2011

08.06.2011 року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого – судді - Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Якушевої Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної телерадіомовної компанії «Крим», третя особа - генеральний директор ОСОБА_2, про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державної телерадіомовної компанії «Крим» (далі - ДТРК «Крим») про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачку було незаконно звільнено з посади директора художньо-виробничного об’єднання ДТРК «Крим» за п.1 ст.40 КЗпП України, тобто за скороченням численності. Проте ніякого скорочення численності не проводилось, більш того у штатному розкладі було збільшено кількість ставок, тому її звільнення є незаконним. Крім того, позивачку було звільнено без попередньої згоди виборного органу профспілки, членом якого вона є, та вищого виборного органу цієї професійної спілки. Роботодавцем при звільненні не було враховано преважне право позивача на залишення на посаді у відповідності до ст.ст.42,49-2 КЗпП України, як такого працівника, що має більш високу кваліфікацію, що також підтверджено результатами останньої атестації. В порушення ч.3 ст.49-2 КЗпП України відповідач не запропонував їй іншої роботи на підприємстві. У колективному договорі ДТРК «Крим» на 2010-2013р.р. міститься заборона на звільнення двох робітників з однієї сім’ї. Між тим, позивачку було звільнено в один день з її чоловіком ОСОБА_3 Весь цей час позивачка перебуває у стресовому стані та відчуває душевні страждання. На підставі наведеного, позивачка просила визнати незаконним наказ генерального директора ДТРК «Крим» №16-к від 28.02.2011р. про її звільнення; поновити її на посаді директора художньо-виробничного об’єднання «Крим», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.02.2011р. по час ухвалення рішення та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Ухвалою від 12.05.2011 року до участі у справі залучено у якості третьої особи – генерального директора ДТРК «Крим» ОСОБА_2

У судовому засіданні позивач та її представники позов підтримали та просили його задовольнити з вищенаведених підстав.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши при цьому, що звільнення позивача відбулось згідно чинного законодавства. Зміни в організації виробництва були проведено у межах наданих статутом прав телерадіоорганізації та на підставі наказів, рішення, листу Держкомтелерадіо України. При цьому, ОСОБА_1 була за два місяця повідомлена про звільнення та їй були запропоновані вакантні посади, від яких вона відмовилась. ДТРК «Крим» зверталось до профспілки робітників ТВ «Культура» з поданням про надання згод на звільнення позивачки, проте отримали відмову. 24.12.2010 року ДТРК «Крим» також звернулось до голови Кримського республіканського комітету профспілки робітників культури, у встановлені строки не було надано відповіді, що свідчило про їх згоду на звільнення. Посада позивачки була скорочена, а тому правила переважного права на залишення на роботі не застосовуються. Щодо наявності моральної шкоди, то позивачем не надано доказів на підтвердження її наявності.

Суд, заслухавши позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясував наступні обставини по справі.

Наказом від 30.11.2010 року №82 з метою упорядкування виробничного процесу, оптимізації діяльності ДТРК «Крим», раціонального використання робочого часу робітників та технічних засобів компанії, на виконання Наказу Держкомтелерадіо України №106 від 30.04.2010 року, Рішення колегії Держкомтелерадіо України від 22.04.2010 року №3\13, листа Держкомтелерадіо України від 01.06.2010 року №2790\29\1, у відповідності до Статуту ДТРК «Крим», а також на підставі структури ДТРК «Крим», затвердженої Держкомтелерадіо України від 29.11.2010 року №456\6-3, було проведено зміну в організації виробництва та праці з 01.03.2011 року з виведенням зі штатного розкладу 62 ставок та введення 50 ставок ( т.1, а.с. 92-95).

Наказом від 21.12.2010 року №135-к у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці ОСОБА_1 було персонально попереджено про наступне вивільнення за скороченням на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України 28.02.2011 року (т.1, а.с. 114).

Наказом від 28.02.2011 року №16-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора художньо-виробничного об’єднання ДТРК «Крим» з 28.02.2011 року за скороченням численності, п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с.5, т.1)

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно рішення від 27.12.2010 року первинна організація профспілки робітників культури ДТРК «Крим», яке суд визнає обґрунтованим, не надала згоди щодо звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України. ( т. 1, а.с.9-11).

Статтею 252 КЗпП України встановлені додаткові, крім передбачених ст. 43 цього Кодексу гарантії при звільненні за ініціативою роботодавця для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів.

Згідно ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Як убачається з матеріалів справи відповідач при звільненні позивача вказаних вимог закону дотримався не в поновному обсязі.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом, заступником голови первинної організації профспілки робітників культури ДТРК «Крим».

22.12.2010 року генеральний директор ДТРК «Крим» звернувся до Голови Кримського республіканського комітету профспілки робітників культури щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за скороченням чисельності робітників (т. 1, а.с.7).

Постановою розширеного засідання Презідіуму рескому профспілки працівників культури від 15.02.2011 року було відмовлено у наданні згоди на звільнення позивачки ( т. 1, а.с.14-21).

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено всупереч вимогам ст. ст. 43, 252 КЗпП України при наявності попередньої відмови первинної організації профспілки робітників культури ДТРК «Крим» та вищого виборного органу цієї професійної спілки у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, що свідчить про наявність підстав для її поновлення на посаді та визнання незаконним наказу генерального директора ДТРК «Крим» №16-к від 28.02.2011 року.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що відмова у наданні згоди на розірвання трудового договору була отримана ДТРК «Крим» з Республіканського комітету профспілки працівників культури з пропуском строку, встановленого ч. 5 ст. 43 КЗпП Ураїни ( 15 днів на розгляд та 3 дня для прийняття рішення), оскільки зазначене положення трудового законодавства застосовується при наданні попередньої згоди виборним органом первинної профспілкової організації, а не вищого виборного органу цієї професійної спілки. Крім того, на час звільнення, яке відбулось 28.02.2011 року, рішення про відмову у наданні згоди було вже прийнято 15.02.2011 року.

Згідно п. 2.26 Інструкції про прядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1999 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, запис про звільнення у трудовій книжці працівника проводиться з додержанням правил, а саме: у графі 2 ставиться дата звільнення. Днем звільнення вважається останній день роботи. Таким чином, останнім днем роботи ОСОБА_1 було 28.02.2011 року, а тому вона підлягає поновленню на посаді з 01.03.2011 року.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2011 року по 08.06.2011 року.

При стягненні на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням, суд враховує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

При розрахунку суми суд бере до уваги розмір заробітної плати, зазначений у довідці №617 від 16.05.2011 року, згідно якого середньомісячний заробіток позивача складав 3793,00 грн. (т. 1, а.с. 148)

Таким чином, за період вимушеного прогулу з 01.03.2011 року по 08.06.2011 року необхідно стягнути середній заробіток у розмірі 12516,90 грн. Зазначена сума визначена без утримання податку й інших обов’язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки нею не надано доказів того, що у наслідок незаконного звільнення, вона перенесла суттєві моральні страждання, порушились її нормальні життєві умови чи погіршився стан здоров’я. Сам факт поновлення її трудових прав та стягнення судом середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є достатньою компенсацією пережитих негативних емоцій.

При оцінки доводів позивачки про порушення її переважного права на залишення на роботі, суд виходить з того, що посада позивача була скорочена, а тому правила ст. 42 КЗпП України про переважне право залишення на роботі не можуть бути застосовані. Від переведення на іншу роботу, запропоновану відповідачем, позивачка відмовилась, що встановлено з повідомлень від 22.12.2010 року, 25.02.2011 року, актів від 22.12.2010 року, 23.12.2010 року, 28.02.2011 року та показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (т.1, а.с. 115, 118, 124-125).

Стосовно доводів позивача про недоцільність скорочення численності робітників підприємства, то суд не має права цьому давати оцінку. Судом була проведена перевірка законності звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України тільки в частині процедури звільнення.

Щодо доводів про порушення умов колективного договору, яким заборонено звільняти одночасно двох осіб з однієї сім’ї, то відповідно до наказу №26-к ОСОБА_3, який є чоловіком позивачки, звільнено з посади головного оператора ТВ у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я 29.03.2011 року, тоді як ОСОБА_1 звільнено з інших підстав 28.02.2011 року ( т. 1, а.с. 98).

На підставі п.1 ст. 40, ст. 42, ст.43, ст. 235, ст.252 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ генерального директора Державної телерадіомовної компанії «Крим» №16-к від 28.02.2011 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора художньо-виробничного об’єднання Державної телерадіомовної компанії «Крим».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора художньо – виробничного об’єднання Державної телерадіомовної компанії «Крим» з 01 березня 2011року.

Стягнути з Державної телерадіомовної компанії «Крим» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12516,90 (дванадцять тисяч п’ятсот шістнадцять) гривень 90 копійок. Сума визначена без утримання прибуткового податку і інших обов’язкових платежів.

В частині позову про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 3793,00 (три тисячі сімсот дев’яності три) гривні 00 копійок.

Стягнути з Державної телерадіомовної компанії «Крим» на користь держави судовий збір у розмірі 125,16 (сто двадцять п’ять) гривень 16 копійок.

Стягнути з Державної телерадіомовної компанії «Крим» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок 31218259700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в ГУ Казначейства України в АР Крим; призначення платежу: код 2205000 у місцевий бюджет за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя