Рішення № 22556582, 23.06.2011, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-1777/2011

23.06.2011 року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді – Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Якушевої Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Українська шкода-гімназія» Сімферопольської міської ради АР Крим про скасування наказу про переведення та поновлення на попередній посаді водія, -

встановив:

24.03.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що його незаконно було переведено з посади водія на 0,5 ставки дезінфектора на підставі наказу №252-к від 28.09.2010р. Зазначений наказ було видано на підставі заяви позивача, складеної у наслідок душевних хвилювань, під тиском керівництва, з яким він перебуває у неприязних відносин. У заяві не містилось дати, з якої позивач просив його перевести. Між тим, у наказі відповідач вказав дату, що свідчить про порушення прав позивача та фактично не відображає його волевиявлення. 29.09.2010 року позивач подав заяву про відкликання своєї заяви про переведення, яка залишена без розгляду. Позивач за захистом своїх трудових прав звертався на адресу управління освіти, проте йому було рекомендовано звернутись до суду. Згодом, відповідачем все ж таки було розглянуто наступне звернення позивача від 26.10.2010р. щодо відкликання заяви про переведення на іншу посаду та повідомлено, що на посаді водія першого класу вже працює інший робітник, до роботи якого не має будь-яких зауважень. Такі дії керівництва гімназії порушують трудові права позивача та погіршують умови праці. На підставі наведеного, позивач просить скасувати, визнати неправомірним та невідповідаючим волевиявленню наказ №252-к від 28.09.2010 року про переведення на іншу посаду; поновити на попередній посаді водія 1-го класу з 28.09.2010 року

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити з вищенаведених підстав. Додатково зазначивши, що керівництво не надало позивачеві два тижня для того, щоб він має змогу обміркувати свою заяву. Керівництво не витребувало у нього пояснення з приводу переведення. Просили поновити строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, оскільки позивач спочатку звертався до Окружного адміністративного суду АР Крим, а потім до Залізничного районного суду м. Сімферополя.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши при цьому, що переведення позивача було проведено за його згодою, на посаду водія був прийнятий інший робітник. Будь-якого тиску з боку керівництва не було. Просили відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду за вирішенням трудового спору. Підстав для поновлення строку не існує.

Суд, заслухавши представників сторін, позивача, свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясував наступні обставини по справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.01.2005 року працював у Навчально-виховного комплексу «Українська шкода-гімназія» Сімферопольської міської ради АР Крим на посаді водія, що убачається з наказу №322-к від 11.01.2005 року ( а.с.12).

Наказом №46-к від 03.03.2008 року ОСОБА_1 з 03.03.2008 року призначено на посаду 0,5 ставки двірника, залишивши за ним 1,0 ставки водія ( а.с.17).

28.09.2010 року позивачем особисто була подана заява про переведення його з посади 1,0 ставки водія та 0,5 ставки двірника на посаду 0,5 ставки двірника та 0,5 ставки дезинфектора ( а.с. 18).

Наказом №252-к від 28.09.2010р. на підставі зазначеної заяви ОСОБА_1 було переведено з 28.09.2010р. з посади 1,0 ставки водія та 0,5 ставки двірника на посаду 0,5 ставки двірника та 0,5 ставки дезінфектора. З зазначеним наказом позивач був ознайомлений під підпис. ( а.с.19).

Наказом №251 – к від 28.09.2010 року ОСОБА_2 з 28.09.2010 року було переведено на посаду водія з випробуванням ( а.с. 56).

28.09.2010 року позивачем був переданий автобус ОСОБА_3, про що свідчать пояснення позивача та акт прийому - передачі ( а.с. 40).

29.09.2010 року ОСОБА_1 подав заяву про відкликання заяви від 28.09.2010 року (а.с.10)

Відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

З аналізу викладених вище обставин та положень трудового законодавства, суд приходить до висновку, що переведення з посади водія на 0,5 ставки дезінфектора у тому ж підприємстві Навчально-виховному комплексі «Українська шкода-гімназія» Сімферопольської міської ради АР Крим було здійснено за згодою ОСОБА_1, про що свідчить його заява. Законодавством не передбачені обов’язки роботодавця давати працівникові два тижня для обміркування свого рішення про переведення, вимагати у нього письмові пояснення та необхідності встановлення у заяві працівника дати переведення, а тому ці доводи позивача є необґрунтованими.

Жодними доказом не підтверджено те, що позивач дав згоду на переведення під тиском керівництва. Так, допитаний у судовому засіданні директор ОСОБА_4 показала, що заява ОСОБА_1 була написана власноручно, підстав для її незадоволення не було. При цьому, вона керувалась тим, що з боку батьків учнів були скарги на водія ОСОБА_1 Крім того, сам позивач скаржився на стан здоров’я.

Встановлені матеріалами справи обставини ознайомлення позивача з наказом про переведення без зазначення будь-яких зауважень, вчинення ним дій щодо передачі автобусу, свідчить про те, що будь-якого тиску з боку керівництва не було.

Стовно одночасного прийняття іншої особи на посаду водія, то трудовим законодавством це не заборонено. Крім того, зазначене було викликано необхідністю забезпечити безперебійний руху автобусу, який возить дітей-учнів до навчального закладу.

Оскільки на час подачі ОСОБА_1 заяви про відкликання заяви про переведення, посада водія була вже зайнята, то у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для звільнення прийнятого робітника та поновлення позивача на посаді водія, що, між іншим, також не передбачено трудовим законодавством.

Щодо доводів позивача про те, що він не міг погодитись на зміни істотних умов праці, а саме на їх погіршення, то з матеріалів справи не встановлено, що йому були змінені істотні умови праці, бо таке можливо згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Між тим, позивача було переведено з однієї посади на іншу за його згодою.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що переведення позивача з посади водія на посаду 0, 5 ставки дезінфектора з видання відповідного наказу було здійснено у відповідності до ч. 1 ст. 32 КЗпП України.

Судом при розгляді справи також обговорено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як убачається з матеріалів цивільної справи позивач за захистом порушеного права, пов’язаного із видачею наказу №252-к від 28.09.2010р. про його переведення з посади водія на 0,5 ставки дезінфектора, звернувся до суду 24.03.2011 року, тобто після спливу тримісячного строку.

Поважними причинами для поновлення строку позивач зазначає свої звернення з позовами про захист трудових прав до Окружного адміністративного суду АРКрим, а потім до Залізничного районного суду м. Сімферополя.

Прийняті зазначеними судами ухвали від 08.12.2010 року, 07.02.2011 року свідчать про те, що позивач звертався до судів, яким розгляд справи не підвідомчий та не підсудний. Проте, зазначені дії відповідача свідчать про його намір захищати порушене, на його думку, трудове право у суді, а тому суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, та наявність підстав для його поновлення у порядку ст. 234 КЗпП України.

На підставі ст.ст. 32, 233, 234 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Українська шкода-гімназія» Сімферопольської міської ради АР Крим про скасування, визнання неправомірним та невідповідаючим волевиявленню наказу №252-к від 28.09.2010 року про переведення на іншу посаду; поновлення на попередній посаді водія 1-го класу з 28.09.2010 року – відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,00 (тридцять сім) гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок 31218259700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в ГУ Казначейства України в АР Крим; призначення платежу: код 2205000 у місцевий бюджет за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя